Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 280/907/19
Провадження № 2/280/695/19
Іменем України
24 червня 2019 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Пасічного Т.З.
при секретарі - Сьомак Л.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне. Починаючи з 2000 року він постійно доглядав, утримував та користувався житловим будинком АДРЕСА_1 . Зазначив, що раніше вказаний будинок належав його діду, після смерті якого спадкоємцями його майна, в рівних долях по 1/3 частині є його діти - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Коли ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , спадкоємцем її майна (грошового вкладу) залишилася ОСОБА_2 , яка не оформлювала свої права на частину будинку, не цікавилася нею, а на усні звернення позивача повідомила, що вона не бажає мати вказаний будинок у власності. У 1999 та 2000 роках померли власники інших 2/3 частини будинку ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 Єдиним спадкоємцем їх часток став позивач. Таким чином, з 2000 року позивач відкрито володів, користувався та утримував дане домоволодіння, як належні йому 2/3 частини, так і 1/3 частину, яка залишилась без власника. У 2018 році позивач відчужив 2/3 частини будинку, подарувавши їх ОСОБА_3 , а безхазяйна 1/3 частина залишилася без власника, позивач змушений її утримувати та доглядати. Оскільки позивач відкрито користується 1/3 частиною будинку протягом тривалого часу і до нього немає претензій інших осіб, просить суд визнати за ним право власності на 1/3 частину за набувальною давністю.
Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Ухвалою суду від 04.06.2019 року відкрито провадження по справі. Одночасно в ухвалі роз'яснено відповідачам, що вони мають право подати до суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позов.
Відповідачами до суду відзивів на позовну заяву не подано. Відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву , в якій позов визнав.
Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін не скористалася.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Судом встановлені наступні обставини.
Відповідно свідоцтва про право на спадщину від 20.08.1971 року, спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_7 ,, яке складалося з будинку АДРЕСА_1 були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних долях по 1/3 частині.
Відповідно свідоцтва про право на спадщину від 26.07.1991 року, спадкоємцем майна ОСОБА_4 є ОСОБА_2
Відповідно свідоцтв про право на спадщину від 21.12.2000 р., єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а саме - 2/3 частин будинку є позивач ОСОБА_1 .
Відповідно нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 від 29.09.2009 р., остання не бажає вступати у спадщину на будинок, що лишився після смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Відповідно договору дарування від 12.06.2018р., ОСОБА_1 , подарував належні йому 2/3 частини будинку ОСОБА_3
Таким чином, на даний час 1/3 частина будинку по АДРЕСА_1 не має власника, так як особа, яка мала право прийняти дане майно у власність ОСОБА_2 не бажає скористатися таким правом.
Відповідно до акту депутата Коростишівської міської ради № 862 від 23.05.2019 р., ОСОБА_1 самостно здійснює догляд та володіння будинком більш як 15 років.
Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтею 319 ЦК України власникові гарантоване володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Відповідно до положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст. 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
При цьому в п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7.02.2014 року відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК особа набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється Земельним кодексом України(далі - ЗК), зокрема статтею 119.
Пункт 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Крім цього, згідно п. 13 цієї ж Постанови можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 відкрито та добросовісно володіє з 2000 року 1/3 ідеальною часиною будинку АДРЕСА_1 , тому має підстави для визнання за цим майном парва власносі за набувальною давністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.344 ЦК, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , за набувальною давністю право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлений 24.06.2019 року.
Суддя Т.З.Пасічний