Справа № 464/2318/17 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.
Провадження № 22-ц/811/1272/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:27
18 червня 2019 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Юзефович Ю.І.,
з участю: представника позивача -
ОСОБА_1 -Бержаніної К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (а.с.2-5 т.1), який уточнив заявами про збільшення розміру позовних вимог від 27.05.2017 року, 27.06.2017 року, 18.07.2017 року, 07.08.2017 року, 06.10.2017 року (а.с.55-56, 61-62, 70-71, 77-79, 98а-100 т.1), з остаточними вимогами про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 11.01.2017 року в розмірі 17450 доларів США, з яких: заборгованість по сплаті частини позики станом на 01.10.2017 року - 10000 доларів США, заборгованість за простроченими процентами за період з січня по вересень 2017 року включно - 7450 доларів США, та за договором позики від 31.01.2017 року в розмірі 2700 доларів США, яка складається із заборгованості за простроченими процентами за період з січня по вересень 2017 року включно, що сумарно становить 20150 доларів США.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11.01.2017 року між ним та відповідачем укладено договір позики, оформлений розпискою позичальника, за умовами якого відповідач взяв у позивача позику в сумі еквівалентній 30000 доларів США, яку зобов'язувався повертати частинами згідно погодженого між ними графіку платежів з кінцевим терміном повернення позики до 01.06.2018 року зі сплатою щомісячно процентів за користування позиченими коштами у розмірі 3% від суми одержаної позики з можливістю зміни процентної ставки до 2,5% в разі зменшення суми боргу до 25000 доларів США.
Крім того, 31.01.2017 року між ним та відповідачем укладено ще один договір позики, оформлений теж розпискою позичальника, за умовами якого відповідач взяв у позивача позику в сумі еквівалентній 10000 доларів США, яку зобов'язувався повернути до 01.06.2018 року зі сплатою щомісячно процентів за користування позиченими коштами у розмірі 3% від суми одержаної позики.
Оскільки відповідач своїх зобов'язань за договорами позики не виконує, позивач просить стягнути вказану заборгованість в судовому порядку.
Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 18.12.2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 заборгованість за договорами позики від 11.01.2017 року та 31.01.2017 року в розмірі 20150 доларів США, що в еквіваленті національної валюти станом на 18.12.2017 року становить 566517 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 5718 грн. 19 коп.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 28.02.2018 року заяву, подану в інтересах відповідача ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника - Кравчука П. ОСОБА_5 , просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що розгляд справи відбувся у відсутності відповідача без належного його повідомлення, а тому він був позбавлений права подати свої заперечення на позов та звернутись до суду із клопотанням про призначення у справі експертизи для вирішення питання належності підписів на розписках відповідачу, оскільки відповідач стверджує, що жодного договору позики та розписок він не підписував і грошових коштів від позивача не отримував.
В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 після відкладення розгляду справи за клопотанням їхньої сторони повторно не з'явились, про час і місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений шляхом направлення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення судової повістки-повідомлення за зареєстрованим місцем його проживання та через оголошення на веб-сайті апеляційного суду (а.с.15-17), заяви про зміну свого місця проживання (перебування) до суду не подавав, крім того, після відкладення розгляду справи, представник відповідача - ОСОБА_3 . ознайомлювався 25.04.2019 року з матеріалами справи і йому було відомо про судове засідання, призначене на 18.06.2019 року, а тому справу розглянуто відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.
Заслухавши пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК).
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Судом встановлено, що 11.01.2017 року та 31.01.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено два договори позики, оформлені розписками відповідача (а.с.6-8 т.1), оригінали яких досліджувались судом першої та апеляційної інстанцій, згідно з якими відповідач 11.01.2017 року позичив у позивача грошові кошти в сумі еквівалентній 30000 доларів США, які зобов'язувався повернути до 01.06.2018 року зі сплатою щомісячно процентів за користування позиченими коштами в розмірі 3% від суми одержаної позики, та 31.01.2017 року позичив у позивача грошові кошти в сумі еквівалентній 10000 доларів США, які зобов'язувався повернути до 01.06.2018 року зі сплатою щомісячно процентів за користування позиченими коштами в розмірі 3% від суми одержаної позики.
Договори позики відповідачем не оспорювались і письмових доказів на підтвердження факту повернення грошових коштів, окрім як 650 доларів США на сплату процентів за договором позики від 11.01.2017 року (а.с.7 т.1), відповідачем не надано і про це в самих розписках нічого не відображено.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 18.09.2013 року (Справа №6-63цс13), письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, факт отримання відповідачем від позивача позики підтверджується написаними відповідачем розписками, жодних доказів на спростування доводів позивача відповідач суду не надав, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову позивача.
Доводи апелянта про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції неодноразово повідомляв відповідача про судові засідання у справі, шляхом направлення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення судових повісток на адресу зареєстрованого місця його проживання (а.с.40 т.1), яка також вказана відповідачем і в розписках з посиланням на його паспорт, і заяв про зміну свого місця проживання (перебування) відповідач до суду не подавав.
Безпідставними є також доводи апелянта про необхідність призначення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання належності підписів на розписках відповідачу, оскільки вказані договори позики не є предметом оспорювання в даній справі, власне, з цієї підстави апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення апеляційним судом почеркознавчої експертизи (а.с.241-243 т.1), за наслідками вирішення якого постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 18.06.2019 року.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які були досліджені в судовому засіданні, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 21 червня 2019 року.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Копняк С.М.
Ніткевич А.В.