Єдиний унікальний номер 227/3320/18 Номер провадження 22-ц/804/1502/19
26 червня 2019 року м. Бахмут Донецька область
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Канурної О.Д.,
суддів: Азевича В.Б., Корчистої О.І.,
за участю секретаря Розпутько Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2019 року у цивільній справі № 227/3320/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (суддя першої інстанції ОСОБА_2 ), -
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 07.09.1984 року він працевлаштувався у Локомотивне депо Іловайськ «Донецьк залізниця» на посаду помічника машиніста.
18.07.2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця», як наслідок він продовжив працювати у Виробничому підрозділі «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Після цього, ним було подано заяву про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з чим 15.03.2017 року видано наказ структурного підрозділу ПАТ «Українська залізниця» № 41 /ОС про його звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України.
Однак, у день звільнення з ним не був проведений повний розрахунок, а сума заборгованості не погашена по теперішній час.
Таким чином, ПАТ «Українська залізниця» має перед ним не погашену заборгованість із заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до довідки про доходи та розрахунку заробітної плати за березень 2017 року, що видані йому у Виробничому підрозділі «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» розмір заборгованої йому заробітної плати складає 55422,69 грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).
У зв'язку з тим, що ПАТ «Українська залізниця» дотепер не здійснила погашення наявної заборгованості із заробітної плати, на розмір цієї заборгованості необхідно нараховувати компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, яка складає: сума заборгованої заробітної плати, станом на дату подачі позову 55422,69 грн.; сума заборгованої компенсації, станом на дату подачі позову 7814,60 грн.; загальна сума заборгованості станом на дату подачі позову 63237,29 грн.
Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі - 55422,69 грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів); компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі - 7814,60 грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів); середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.03.2017 року і по день ухвалення рішення судом (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів).
20 лютого 2019 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява від представника позивача, в якій він просив зменшити розмір позовних вимог, виключивши з них позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 55422,69 грн., без утримання податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 7814,60 грн., без утримання податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на корить держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що не погоджується з зазначеним рішенням. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи.
Також вважає, що суд першої інстанції помилково не застосував Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року до вимоги по стягненню заробітної плати. В зазначеному документі ретельно описуються всі події, які унеможливили здійснення нарахування та виплати заробітної плати. В зв'язку з викладеним відповідач вважає, що суд першої інстанції помилково встановив факт наявності заборгованості з заробітної плати.
Таким чином, через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального та неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи, суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. І на цій підставі оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Відповідач просив Донецький апеляційний суд рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2019 року по справі № 227/3320/18 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 55422,69 грн., суми компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 7814,60 грн. скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 55422,69 грн., суми компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 7814,60 грн. відмовити. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та надано позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі до 29 травня 2019 року.
Копії ухвал про відкриття апеляційного провадження учасниками справи отримані (а.с. 211,212,213), копія апеляційної скарги відповідача позивачем отримана (а.с. 211). До Донецького апеляційного суду надійшов відзив з додатками від представника позивача (а.с. 223-240).
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 05 червня 2019 року справу призначено до розгляду на 26 червня 2019 року.
В судове засідання апеляційного суду представник відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» не з'явився, надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність (том № 2, а.с. 35).
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник не з'явилися, надіслали до суду письмову заяву про розгляд справи в їх відсутність (том № 2 а.с. 37-40).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що у період з 07.09.1984 року по 15.03.2017 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем.
07.09.1984 року позивача було прийнято до «Локомотивного депо Іловайськ» Донецької залізниці» у якості помічника машиніста тепловозу; на підставі наказу № 89/ОС від 15.06.2009 року «Локомотивне депо Іловайськ Донецької залізниці» з 19.06.2006 року перейменоване на «Локомотивне депо Іловайськ» ДП «Донецька залізниця»; 01.05.2013 року на підставі наказу №57/ОС від 26.04.2013 року виробничий персонал реорганізованого локомотивного депо Іловайськ «ДП«Донецька залізниця» перепідпорядкований до оборотного локомотивного депо Іловайськ приєднаного до основного локомотивного депо Ясинувата-Західне ДП «Донецька залізниця»; 18.07.2016 року згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 303 від 15.04.2016 року Локомотивне депо Ясинувата-Західне ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватське локомотивне депо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничих перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
На підставі наказу № 41/ос від 15.03.2017 року, ОСОБА_1 звільнено з посади машиніста тепловоза ВП «Ясинуватське локомотивне депо» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, про що у трудовій книжці зроблено запис № 23 (том № 1, а.с. 10).
Згідно копії довідки про доходи № 0345 від 11.05.2017 року, виданої на ім'я ОСОБА_1 начальником виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо», загальна сума нарахованого доходу за період з 01.03.2017 року по 15.03.2017 року, за виключенням аліментів складає 55422,69 грн, загальна сума сплаченого доходу за період з 01.03.2017 року по 15.03.2017 року, за виключенням аліментів складає 0,00 грн.
Також, до матеріалів справи долучено копії розрахунків заробітної плати за липень 2016 року, серпень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, розрахунок оплати відпустки ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 55422,69 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7814,60 грн. без утримання податку та інших обов'язкових платежів.
Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 15 березня 2017 року, виконував свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати, є безпідставними, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 94 КЗпПУ передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції помилково не застосував Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року до вимоги по стягненню заробітної плати, є безпідставними, оскільки Науково-правовий висновок підтверджує події, які відбуваються в Україні в зоні проведення АТО (ООС), який в сукупності з іншими доказами, що маються в матеріалах справи, підтверджують відсутність вини відповідача в несвоєчасному розрахунку з робітниками внаслідок вказаних подій.
Що стосується виплати заробітної плати, то відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпПУ, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2019 року і задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складений 26 червня 2019 року
Суддя: О.Д.Канурна