Справа № 739/806/19
Номер провадження 2/739/356/19
17 травня 2019 року м.Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді Кочура О.О.,
за участі: секретаря - Худорба Р.Г.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
ВСТАHОВИВ:
В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати дійним договір купівлі-продажу будинку та надвірних будівель, згідно з яким ОСОБА_3 передала у власність позивачки будинок А-1 цегляний жилою площею 33.8 кв.м., загальною площею 77,4 кв. м., сарай Б-1 погріб п-г-1 цегляний, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в 2011 році між сторонами було досягнуто домовленості про купівлю-продаж будинку, узгоджена його вартість - 31850 грн., порядок оплати (протягом 2011 - 2014 років), строки приймання-передачі будинку - відразу після закінчення оплати.
Позивачка зазначила, що останній платіж за будинок нею був внесений 13.03.2014 р. в розмірі 2880 грн., після чого відповідачка видала їй розписку про внесення всієї обумовленої плати і відсутність з цього приводу претензій. Цього ж року позивачка була зареєстрована в будинку як особа, яка там постійно проживає, натомість реєстрація постійного місця проживання відповідачки в цьому будинку була припинена, що вказує на фактичне виконання сторонами договору.
Проте з часу фактичного виконання зобов'язань за договором відповідачка ухиляється від нотаріального оформлення договору, не виходить на контакт.
В зв'язку з цим позивачка, посилаючись на частину 2 ст. 220 Цивільного кодексу України просили визнати дійсним договір купівлі-продажу спірного будинку.
В судовому засіданні позивачка та її представник, адвокат Костюченко В.К. позов підтримали. Пояснили, що відповідачка уникає нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, не виходить на телефонний зв'язок та не повідомляє про своє місце перебування. Проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідачка ОСОБА_3 , в судове засідання викликалася в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади, в судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не подала. За таких обставин суд вважає за можливе постановити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України
Вирішуючи справу, суд виходить з наступного:
Згідно з нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу будинку від 09 березня 2006 р. № 469 відповідачка є власником будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).
В договорі купівлі-продажу зазначені технічні характеристики будинку: будинок А-1 цегляний жилою площею 33.8 кв.м., загальною площею 77,4 кв. м., сарай Б-1 цегляний, погріб п-г-1 цегляний.
Право власності на спірний будинок зареєстроване 14.03.2006 року Н-Сіверським МБТІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 5).
Розпорядженням Н- ОСОБА_4 міського голови від 19 лютого 2016 року № 32-ОД АДРЕСА_2 в АДРЕСА_1 (а.с. 11). Згідно з розписками про отримання коштів (а.с. 6-9) відповідачка отримала від позивачки 31850 грн. протягом 2011- 2014 років в рахунок оплати за будинок за адресою АДРЕСА_2 . В останній розписці, датованій 13.03.2014 року відповідачка зазначила, що отримала всю обумовлену сторонами суму коштів за будинок, претензій по платі за будинок не має. В цій же розписці зазначена адреса проживання відповідачки - АДРЕСА_1 .
З 21.10.2014 року позивачка зареєстрована як така, що постійно проживає, в спірному будинку - за адресою АДРЕСА_1 , натомість відповідачка знята з реєстрації за зазначеною адресою з 20.03.2015 року (а.с. 10,12). З довідки Відділу державної реєстрації Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області відсутні відомості про постійне місце проживання відповідачки (а.с.15). Судові виклики, що направлялися відповідачці поштовими відправленнями повернулися до суду в зв'язку з неможливістю їх вручення адресатові. Оцінюючи встановлені обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на наступне:
Згідно з ст. 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає у власність майно другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно і сплачує за нього певну грошову суму. Згідно п. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. З чинної редакції цієї норми вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна не підлягає державній реєстрації, натомість державній реєстрації підлягають речові права, що виникають на підставах, не заборонених законодавством, в тому числі ті, які виникають з правочинів (ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Частиною третьою статті 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із частиною другою статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України. З приводу аналогічних правовідносин Верховний Суд у постанові від 04.03.2019р. №665/2266/16-ц висловив таку позицію: при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України. Якщо матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена, то за таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання договору дійсним. По справі встановлено, що сторони погодили умови купівлі-продажу будинку в 2011 році, в 2014 році позивачка в повному обсязі сплатила обумовлену сторонами грошову суму за будинок, вселилася в нього, натомість відповідачка виїхала з нього. Боргові розписки, за змістом яких відповідачка отримала від позивачки кошти за будинок, вказують на дотримання письмової форми договору купівлі-продажу. Зазначені обставини суд розцінює як повне виконання сторонами договору, що є передумовою для визнання його дійсним згідно з ст. 220 ЦК України. Суд враховує, що з 2014 року відповідачка не має постійного місця проживання, за адресою її перебування, про яку вона повідомила позивачку в борговій розписці від 13.03 2014 року - АДРЕСА_1 , відповідачка відсутня. За зазначеною адресою не приймається кореспонденція, адресована відповідачці. Позивачка не виходить на зв'язок. Зазначені обставини свідчать про ухилення від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, фактично унеможливлюютьйого здійснення, що є підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України до спірних правовідносин. Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 141 слід покласти на відповідачку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 273, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати дійним договір купівлі-продажу будинку та надвірних будівель, згідно з яким ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 належний їй на підставі договору купівлі-продажу будинку від 09 березня 2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Шарай П.П., зареєстрованому в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 469, 14.03.2006 зареєстрованому Новгород-Сіверським МБТІ, реєстраційний номер 10080377, будинок А-1 цегляний, жилою площею 33,8 кв.м., загальною площею 77,4 кв. м., сарай Б-1 цегляний, погріб п-г-1 цегляний, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 прийняла цей будинок у власність та сплатила за нього обумовлену сторонами суму - 31850 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 704,80 грн. витрат на сплату судового збору. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О.О.Кочура