26.06.2019 Справа №607/9138/19
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Герчаківської О.Я.,
за участі секретаря судового засідання Лобач І.В.,
представника відповідача Кондрат Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській областіДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 144521 від 08 квітня 2019 року, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 144521 від 08 квітня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою інспектора Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП майора поліції Джули І.Р. серія ВР № 144521 від 08 квітня 2019 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн. В постанові зазначено, що 08 квітня 2019 року ОСОБА_1 приблизно об 11 год. 12 хв. в м. Тернопіль по вул. С.Бандери, 18 проїхав нерегульоване перехрестя на заборонений сигнал світлофора «червоний», чим порушив правила проїзду перехрестя п. 8.7.3 р ПРД України, з чим позивач не згідний. Зазначає, що дійсно 08 квітня 2019 року він керував транспортним засобом марки Мазда СХ9, д.н. НОМЕР_1 , на заборонений сигнал світлофора перехрестя не проїжджав. Позивач продовжував рух на зелене світло, пропускаючи спереду автомобіль, а коли за умовною лінією «стоп» помітив червоний сигнал світлофора, то зразу зупинився та не продовжив рух по перетину перехрестя, тобто його не перетнув. Коли хотів повернутися за умовну лінію «стоп», то позаду нього стояв патрульний автомобіль, який, не закінчивши рух, проїхав за ним. Позивач вважає, що при винесенні постанови були грубо порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення інспектор не виконав вимоги ст. 33 КУпАП, а саме в постанові відсутні відомості стосовно того, що інспектор при накладенні адміністративного стягнення врахував характер правопорушення, особу позивача, ступінь вини, майновий стан та обставини, які б могли пом'якшити або обтяжити адміністративну відповідальність. Також позивач зазначає, що інспектором Управління патрульної поліції в Тернопільській області майором поліції Джулою І ОСОБА_2 Р. у фабулі правопорушення вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 8.7.3 р ПДР України, хоча пункт (р) в ПДР України відсутній, а це свідчить, що постанова винесена незаконно.
З урахуванням викладеного позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ВР № 144521 від 08 квітня 2019 року, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 144521 від 08 квітня 2019 року. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
06 червня 2019 року на адресу суду надійшов письмовий відзив Управління патрульної поліції в Тернопільській області на позов, у якому представник відповідача просить відмовити Валецькому Р.В. у задоволенні вимог в повному обсязі. Додатково зазначає, що відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано, що позивачу після зупинки роз'яснено причину зупинки та суть вчиненого ним адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 надав пояснення про те, що рухався на зелений сигнал світлофора, після чого інспекторами було на місці пред'явлено відеодоказ вчиненого правопорушення, а саме відеозапис з автореєстратора службового автомобіля. Оглянувши вказаний відеозапис, позивач погодився з вчиненим правопорушенням, а саме підтвердив те, що здійснив проїзд перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора. Тобто, на місці позивач визнав вину та погодився з винесенням постанови щодо нього. ОСОБА_1 повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, після чого поліцейськими позивачу було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статей 307, 308 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі статтями 287, 289 КУпАП, що підтверджується відеозаписом. Після ознайомлення з положеннями вищезазначених статей жодних клопотань зі сторони позивача не находило. Постанова винесена на місці з дотриманням норм статей 251, 252 КУпАП. В позовній заяві позивач вказує на те, що інспектор не виконав вимоги ст. 33 КУпАП, а саме в постанові відсутні відомості стосовно того, що інспектор при накладенні адміністративного стягнення не врахував характер правопорушення, особу позивача, ступінь вини, майновий стан та обставини, які б могли пом'якшити або обтяжити адміністративну відповідальність, однак згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Оскаржувана постанова в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
13 червня 2019 року судом зареєстровано відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 зазначає, що з відеозапису із нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що позивач в жодному разі своєї вини у вчиненні правопорушення не визнав, оскільки постійно повторював факт того, що рухався лише на зелений сигнал світлофора. Але у зв'язку з тим, що позивач дуже поспішав у своїх справах, він не мав змоги спілкуватися з поліцейськими та проливати світло на ситуацію, яка склалася і лише тому підписав оспорювану постанову. Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які підтверджують правомірність винесеної ним постанови з приводу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП, не з'ясував всіх фактичних обставин справи, тим самим порушив права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП. У постанові інспектора УПП в Тернопільській області ДПП майора поліції Джули І.Р. зазначено, що доказом по справі являється відео з автореєстратора, на якому зафіксовано сам факт правопорушення. Проте, в даному випадку, до матеріалів справи такого відео не долучено, що дає підстави сумніватися у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 . З відеозапису із нагрудних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що працівники поліції ознайомлювали позивача із відео автореєстратора, aлe стверджувати про те, що дійсно даним відео підтверджується факт вчинення правопорушення неможливо, на ньому могло бути зафіксовано рух іншого автомобіля або ж за кермом могла бути інша особа.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в м. Тернополі Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши стислий виклад заперечень представника відповідача суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 144521, водій ОСОБА_1 08 квітня 2019 року об 11 год. 12 хв. 24 с., керуючи автомобілем «MAZDA CX-9», р.н. НОМЕР_2 , в м. Тернополі по вул. С.Бандери, 18, проїхав регульоване перехрестя на заборонений сигнал світлофора «червоний», чим порушив вимоги п. 8.7.3 е ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ч. 2 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором дотримано не було.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити відхилення інших доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, тобто проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора.
На спростування заявленого позову і правомірності прийнятого рішення, Управлінням патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача покликається на те, що у якості доказу на підтвердження заперечень надає до матеріалів справи диск з фрагментами відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів поліцейських.
В судовому засіданні судом проглянуто ці відеозаписи, ними зафіксовано автомобіль позивача, який зупинився на узбіччі дороги, перегляд відеозапису з відеореєстратора поліцейського автомобіля та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Інші матеріали, зокрема безпосередньо відеозапис з автореєстратора службового автомобіля, який би вказував на факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, в матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні їх не здобуто. Перегляд відеозапису можливого правопорушення, яке працівники поліції демонстрували ОСОБА_1 , не може вважатися належним та допустимим доказом вини позивача у вчиненому, оскільки такий відеозапис до матеріалів справи не долучався.
Відтак, відсутність належного відеозапису, який би підтверджував подію правопорушення не дає суду можливості встановити, що таке правопорушення мало місце. Обставини визнання правопорушення в ході розгляду справи, на що покликається представник відповідача, суд відхиляє, оскільки ОСОБА_1 не погодився з прийнятим відносно нього рішенням та оскаржує його в судовому порядку, що свідчить про протилежне, а тому всі сумніви трактуються судом на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
За вказаних обставин, беручи до уваги, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, який ніяких доказів правомірності оскаржуваної постанови не надав та доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в адміністративному правопорушенні, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, судом не здобуто, що свідчать про недоведеність Управлінням патрульної поліції у Тернопільській області ДПП наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Разом з тим, способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у даній категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнавати незаконними дії суб'єкта владних повноважень.
Відтак, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання незаконною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 144521 від 08 квітня 2019 року до задоволення не підлягає.
Суд вважає, що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача у даній справі є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 144521 від 08 квітня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., і закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 144521 від 08 квітня 2019 року - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 144521 від 08 квітня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646, місцезнаходження: вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль.
Рішення суду складено та підписано 26 червня 2019 року.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська