Справа №442/3655/19
Провадження №2/442/1092/2019
24 червня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Крамара О.В.
з участю секретаря судових засідань - Малик О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила права користування жилим приміщенням, -
Позивач звернувся в суд з вказаним вище позовом в обґрунтування якого посилається на те, що йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2007 року, належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
З 14.12.2012 року по даний час за вказаною адресою зареєстрована відповідач ( ОСОБА_2 ), з якою він з 19.04.2013 по 14.04.2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі.
Відповідач у згаданому будинку не проживає з грудня 2015 року. Факт реєстрації відповідача у будинку створює йому перешкоди в реалізації права власності на належний йому будинок, зокрема порушує його право користування та розпорядження згаданим будинком. Також це спричиняє йому матеріальні збитки, оскільки для призначення державної субсидії на оплату комунальних послуг враховуються доходи відповідача, хоча вона участі у витратах на будинок не бере.
Так як добровільно відповідач знятися з реєстрації відмовляється, він змушений звернутися з даним позовом в суд.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи є клопотання про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про місце та час проведення судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином через сайт «Судова влада України», причини неявки суду невідомі. Своїм правом надати відзив на позов та інші заяви по суті не скористався.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, а від так відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно правил ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд беручи до уваги клопотання позивача, дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачу на праві власності, належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_2 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_3 від 25 липня 2007 року.
З копії Будинкової книги вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідач по справі ОСОБА_2 , яка зареєстрована за вказаною вище адресою, з 2015 року, за вказаною адресою не проживає, що підтверджується актом обстеження факту не проживання особи за місцем реєстрації, складеним 15.05.2019р. комісією представників Доброгостівської сільської ради.
Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Тобто відповідач, без згоди позивача (власника), використовує належну йому власність для свого реєстраційного обліку. Така реєстрація відповідача є перешкодою для позивача у повному розпорядженні і користуванні належною йому власністю - будинком, тобто ця реєстрація порушує його права власності.
У відповідності до ст. 391 ЦК України, "власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном".
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням. Відтак визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням має наслідок зняття її з реєстрації.
При розгляді спорів про право користування жилим приміщенням слід керуватися роз'ясненнями абзацу 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. №9.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як зазначає ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частина 1 ст. 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Відповідно до ст. З Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
У відповідності до ч.2 ст.405 ЦК України «Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом».
Отже, судом встановлено факт відсутності відповідача у будинку понад встановлені законом строки, без поважних причин, оскільки жодних перешкод в користуванні такому зі сторони позивача не чинилося, відповідач добровільно залишив спірне житло і переїхав жити в інше місце.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 80, 81, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 - 768 грн. 40 коп. понесених ним витрат по оплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті
Суддя О.В. Крамар