Справа № 595/2429/18
Провадження № 1-кп/603/57/2019
"26" червня 2019 р. Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Монастириська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210060000308 від 12 жовтня 2018 року, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта загальна середня, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працює, не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за участю: прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_7 ,
12 жовтня 2018 року приблизно о 10:30 год. обвинувачений ОСОБА_3 , знаходячись по вул. Скала в с. Порохова Бучацького району Тернопільської області, відчуваючи особисту неприязнь до потерпілого ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, що полягають у незаконному посяганні на здоров'я, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та бажаючи їх настання, діючи імпульсивно, з метою нанесення тілесних ушкоджень підійшов до ОСОБА_5 та витягнувши з кобури побутовий ніж приставив його до лівого плеча та умисно провів даним ножем по плечу потерпілого, у результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_5 два садна ділянки лівого плечового суглоба, що за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.
Такими умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, не визнав та суду пояснив, що у зазначені у обвинувальному акті дату і час дійсно мав місце конфлікт із ОСОБА_5 з приводу собаки. Під час конфлікту вони нецензурно висловилися один до одного, а тоді ОСОБА_5 наніс йому удар в ніс, від якого він впав. Після цього ОСОБА_5 нагнувся над ним і наніс йому ще декілька ударів по тілу і в ногу.
Обвинувачений категорично заперечив спричинення ножем тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , пояснивши, що ножа не витягував і не приставляв його до тіла ОСОБА_5 , ніж сам випав з кобури, що знаходилася у нього позаду (защіпалася на липучку) тоді, коли він впав від удару на землю. Звідки у ОСОБА_5 тілесні ушкодження повідомити не може. ОСОБА_5 забрав із собою ніж і пішов з ним додому, на його зауваження повернути ножа останній не відреагував. Додому до ОСОБА_5 після завершення конфлікту не заходив. Підтвердив, що у момент конфлікту по дорозі йшов ОСОБА_8 , ще була присутньою ОСОБА_9 , а також свідок ОСОБА_10 , якого він особисто не бачив, проте останній згодом йому розповів, що теж спостерігав за конфліктом. Обвинувачений ствердив, що ОСОБА_8 пройшов повз них у той момент, коли він кричав до ОСОБА_5 віддати ножа. Працівників поліції викликав ОСОБА_5 , вони приїхали через 10-15 хв.
ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що при собі у нього були електроди в кількості 5 штук, які викинув ОСОБА_5 . Однак не визнав факту приставляння їх до тіла ОСОБА_5 , як і категорично заперечив нанесення ножем саден ОСОБА_5 . Ствердив, що ОСОБА_5 , коли йшов додому, то пригрозив, що скаже, що він хотів його «зарізати». ОСОБА_5 прийшов із працівниками поліції до нього додому і видав ножа.
Заявлений у кримінальному провадженні потерпілим цивільний позов і уточнення до нього обвинувачений ОСОБА_3 не визнав.
Просить ухвалити виправдувальний вирок.
Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його вина у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення встановлена судом і підтверджується дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що 12 жовтня 2018 року приблизно о 10:30 год., прибравши територію навколо каплички, що у с. Порохова Бучацького району, вертався додому, коли за 30-50 м зустрівся із обвинуваченим ОСОБА_3 . На запитання ОСОБА_3 , навіщо він бив його собаку, заперечив, проте ОСОБА_3 сказав, що про це повідомила його мама. Після цього ОСОБА_3 сказав, що зараз зробить «як з його псом» і приклав до його живота електроди, продовжував висловлювати погрози, на що він викинув електроди з рук ОСОБА_3 , а обвинувачений звідкись витягнув ніж, приклав до його оголошеного плеча і сказав, що «як з моїм псом, попише, поріже», провівши ножем двічі. Налякавшись, він однією рукою вибив ніж з рук обвинуваченого, а іншою - наніс йому удар в ніс, від якого ОСОБА_3 впав, а ніж впав біля нього. Обвинувачений намагався підійнятись, шукав ніж, тягнувся до нього, погрожуючи при цьому, що вб'є, заріже, висловлювався нецензурними словами. Тоді він знову вибив ніж з рук ОСОБА_3 , сам підняв ножа. Обвинувачений піднявся і кинувся до нього, після чого він знову наніс удар ОСОБА_3 та направився до себе додому, проте ОСОБА_3 слідував за ним, вже вдома разом із матір'ю почали викликати поліцію. Ніж він згодом видав працівникам поліції. Свідками інциденту були ОСОБА_9 , яка знаходилася на відстані 10-15 м, а також ОСОБА_11 . Про інцидент повідомив працівників поліції, які прибули не раніше як через годину. На його думку, ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Зі слів потерпілого в судовому засіданні слідує, що між ним та обвинуваченим вже мав місце конфлікт, і до даного інциденту вони не спілкувалися протягом п'яти років.
Заявлений цивільний позов і уточнення потерпілий підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у ньому, просить задовольнити. Суду додатково пояснив, що завданим ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 60 000 грн., та яка полягає в тому, що він пережив страх за своє життя, душевний біль, хвилювання, з приводу чого змушений був звернутися в медичну установу за допомогою (до невропатолога, психолога), пив заспокійливі препарати.
Просить суд обрати обвинуваченому сувору міру покарання.
Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що у день конфлікту їхала з магазину на велосипеді, побачила ОСОБА_3 і ОСОБА_13 і зупинилася з цікавості приблизно за 15 м до них, чула, що розмовляли вони про собаку. Бачила, як ОСОБА_14 приклав електроди до живота ОСОБА_13 , які останній вирвав і викинув позаду себе. ОСОБА_14 нецензурно висловлювався до ОСОБА_13 , а останній - йому у відповідь. ОСОБА_14 витягнув ніж, з нецензурною лайкою сказав, що заріже і ножем два рази провів по плечу ОСОБА_13 , на що одержав удав по обличчю, від якого впав, а ОСОБА_15 копав по руках ОСОБА_3 , щоб він не дістався до ножа. ОСОБА_15 підняв ніж, ОСОБА_14 піднявся, після чого знову кинувся до ОСОБА_13 , який наніс йому ще один удар, від якого ОСОБА_14 впав. Куртка типу «ватнік» на ОСОБА_16 була розстебнута, а під нею - оголене тіло. Свідком інциденту також був ОСОБА_8 , який йшов по дорозі. ОСОБА_17 не бачила. Ствердила, що бачила у потерпілого ушкодження у вигляді порізу. ОСОБА_14 послідував за ОСОБА_18 на подвір'я, звідки вони разом із матір'ю виганяли обвинуваченого.
Допитаний у присутності законного представника неповнолітній свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що у той день йшов дорогою додому, коли помітив ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , які билися. ОСОБА_15 наніс рукою удари ОСОБА_20 в обличчя, їхню кількість не може сказати. ОСОБА_14 від удару в обличчя впав, а потім встав. У руках ОСОБА_3 ножа не було. Коли він наблизився, то там вже перебувала ОСОБА_9 , він підійшов до неї, поспілкувався деякий час та пішов додому. У момент, коли наблизився до конфліктуючих, то вони вже не билися, ОСОБА_14 стояв, а ОСОБА_15 підняв із землі ніж і пішов додому, на що ОСОБА_14 сказав, щоб він віддав ножа. Більше у той час нікого не бачив, зокрема і ОСОБА_21 . Нанесення ушкоджень ОСОБА_22 ножем не бачив. Інциденту між ОСОБА_23 та ОСОБА_18 із самого початку не бачив, чув, як вони нецензурно висловлюватися і кричали один на одного.
Допитаний у судовому засіданні як свідок працівник поліції ОСОБА_24 пояснив, що приїхали на виклик у с. Порохова щодо спричинення тілесних ушкоджень, де зустрілися із заявником ОСОБА_5 . Після цього поїхали до ОСОБА_3 , заявник і обвинувачений почали сперечатися між собою та були запрошені у приміщення сільської ради, де і були опитані, а потерпілий продемонстрував на тілі дві подряпини, які, за його словами, спричинив йому ОСОБА_3 . Від останнього повідомлення не поступало. Явних ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_3 не помітив. Хто видав ніж не пригадує. Більш детальніше пояснити не може, так як не пригадує.
Допитаний як свідка ОСОБА_25 , який суду пояснив, що на відстані 70-80 м візуально спостерігав за конфліктом між ОСОБА_23 та ОСОБА_26 . У той день він попросив ОСОБА_3 придбати йому електроди, однак, оскільки він довго не повертався, вийшов з дому подивитися за ОСОБА_23 , коли помітив, як ОСОБА_15 і ОСОБА_14 сваряться. У ОСОБА_3 в руках нічого не було, зокрема ні електродів, які ОСОБА_14 після завершення конфлікту йому віддав, ані ножа. Бачив, як ОСОБА_15 наніс удар ОСОБА_20 в обличчя, від даного удару він упав, а біля нього на землі лежав ніж. ОСОБА_15 наніс ОСОБА_20 6-8 ударів, підняв ніж і побіг до себе додому. Ствердив, що інших свідків інциденту, окрім нього, не було. У подальшому на запитання сторони обвинувачення свідок ОСОБА_25 дав показання про те, що не бачив у руках ОСОБА_3 електродів, так як останній був розташований по відношенню до нього боком, і права рука ОСОБА_3 йому не проглядалася.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, також підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема даними:
- проколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.10.2018 року, у відповідності до якого працівник поліції прийняв від ОСОБА_5 усну заяву, у якій ОСОБА_5 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , який 12.10.2018 року приблизно о 10:40 год. на вулиці села Порохова наніс йому тілесне ушкодження;
-довідки Бучацької ЦКРЛ Тернопільської області №1650 від 24.10.2018 року про те, що ОСОБА_5 , 13.10.2018 року дійсно звертався в приймальне відділення корпусу №1 Бучацької ЦКРЛ, діагноз: на ділянці лівого плечового суглоба дві подряпини довжиною 12 см. Оглянув черговий лікар, направлено в поліклініку;
- протоколу проведення слідчого експерименту з ілюстрованою таблицею до нього від 30.10.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_5 , відповідно до якого потерпілий у приміщенні СВ Бучацького ВП у присутності понятих за допомогою статиста показав, як саме ОСОБА_3 12.10.2018 року наніс йому ножем тілесні ушкодження;
- протоколу проведення слідчого експерименту з ілюстрованою таблицею до нього від 1.11.2018 року за участю свідка ОСОБА_12 , відповідно до якого свідок в приміщенні СВ Бучацького ВП у присутності понятих та за участі статистів показала, як саме ОСОБА_3 наніс ножові порізи ОСОБА_5 .
Із висновку судово-медичної експертизи №231 від 25.10.2018 року слідує, що на підставі даних проведеної судово-медичної експертизи за медичними документами на ім'я ОСОБА_5 , враховуючи повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, у ОСОБА_5 відповідно до записів із довідки №1650, виданої Бучацькою ЦКРЛ, лікарями діагностовано два садна ділянки лівого плечового суглоба.
Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета, незадовго до звернення за медичною допомогою, не виключено в період, вказаний в ухвалі суду - 12.10.2018 року, що підтверджується самим лише характером даних ушкоджень, які описані в медичній документації як «подряпини».
Більш конкретно та детальніше висловитися про механізм утворення даних ушкоджень не представляється можливим у зв'язку з відсутністю будь-яких записів у даній довідці про властивості даних ушкоджень (наявний лише запис про довжину ушкоджень «12 см» та їх вид «подряпини»).
Зважаючи на вищенаведене, утворення вказаних ушкоджень за умов нанесення удару побутовим ножем та при обставинах, вказаних під час допиту, виключається.
Виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).
Як убачається із дослідженого судом висновку експерта №249 від 1.12.2018 року, на підставі даних проведеної додаткової судово-медичної експертизи за медичним документами на ім'я ОСОБА_5 , враховуючи повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, у ОСОБА_5 відповідно до записів із довідки №1650, виданої Бучацькою ЦКРЛ, виявлено при огляді лікарями два садна ділянки лівого плечового суглоба.
Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета, незадовго до його звернення за медичною допомогою, не виключено в період, вказаний ухвалі суду - 12.10.2018 року, що підтверджується самим лише характером даних ушкоджень, які описані в медичній документації як «подряпини».
Утворення зазначених вище тілесних ушкоджень від ковзної дії леза ножа за умов його приставляння до ділянки лівого плеча та проведення лезом ножа по оголеному тілі (як це вказано в описовій частині ухвали суду) не виключається.
Дані висновки повністю підтвердив у судовому засіданні експерт ОСОБА_27 та додатково суду пояснив, що судово-медичні експертизи проводилися лише на підставі медичної документації. Згідно довідки №1650 при огляді ОСОБА_5 лікарями виявлено два садна. Ушкодження - садно, утворюється від дії тупого предмета, у даному випадку, не виключається, що ніж діяв як тупий предмет.
Експерт ОСОБА_27 пояснив, що слідчим суддею в ухвалах поставлено різні запитання, на які і містяться відповіді в висновках експертизи, при цьому підсумки останніх не суперечать одні одним). Зокрема, утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_5 , за умов нанесення удару побутовим ножем виключається, а від ковзної дії леза ножа - не виключається.
На запитання сторін експерт додатково пояснив, що за різних умов дії предмет, зокрема, як у даному випадку - ніж, може діяти як тупий предмет і як гострий.
Дані висновки судово-медичної експертизи отримано на підставі кримінального процесуального закону і сумнівів у суду не викликають, є належним чином обґрунтованими та містять відповіді на запитання, що поставлені перед експертом в ухвалі слідчого судді, у повній мірі відповідають вимогам ст. 102 КПК України
Під час судового розгляду було досліджено речовий доказ - ніж Colambiaмодель NO.K29, який оглянуто судом, наданий для ознайомлення учасникам судового провадження, а також продемонстровано експерту ОСОБА_27 , який пояснив, що не виключається утворення ним таких тілесних ушкоджень, які наведені у додатковій судово - медичній експертизі.
Показання потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні є послідовними, такими, що у повній мірі узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_12 . Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 підтвердили факт конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Свідок ОСОБА_24 також підтвердив, що про конфлікт повідомив саме ОСОБА_5 , а також те, що потерпілий продемонстрував в приміщенні сільської ради порізи на тілі і повідомив, що їх йому спричинив ОСОБА_3 ножем. Судом з'ясовано, що побутовий ніж працівникам поліції видав ОСОБА_5 , хоча заяву про добровільну видачу ножа відібрано у ОСОБА_3 .
Такі отримані судом дані також підтверджуються письмовими доказами, а саме протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.10.2018 року; як слідує з відповіді Тернопільського відділу поліції від 28.05.2019 року, ОСОБА_5 12.10.2018 року о 10:54 год. повідомив працівників поліції про факт конфліктної ситуації з сусідом, який погрожує предметом, схожим на ніж, спричинив йому тілесні ушкодження. У ході проведення слідчих експериментів потерпілий ОСОБА_5 , а також свідок ОСОБА_12 вказали на механізм нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.
Із висновку додаткової судово-медичної експертизи вбачається, що не виключається утворення ушкоджень, які виявлені у потерпілого, від ковзної дії леза ножа за умов його приставляння до ділянки лівого плеча та проведення лезом ножа по оголеному тілу (як це вказано в описовій частині ухвали суду).
Деякі розбіжності у показаннях свідків суд відносить на суб'єктивне сприйняття кожним із них конкретних обставин вчинення правопорушення, а також ураховує, що свідки знаходилися на різних відстанях до конфліктуючих, спостерігали за інцидентом з різних сторін та на певних етапах конфлікту.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні суд вважає такими, що спрямовані на уникнення ним кримінальної відповідальності за умисне легке тілесне ушкодження, спричинене потерпілому.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заявив клопотання про визнання недопустимими висновків експерта №249 та №231, посилаючись на те, що вони містять протиріччя між собою, не є конкретними та категоричними.
Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
У частині 2 ст. 87 КПК України міститься перелік тих діянь, які суд безумовно зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод.
Проте жодної із вищезазначених у законі обставин для визнання доказів недопустимими під час судового провадження не встановлено, як і порушень прав обвинуваченого, гарантованих Конституцією та законами, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Посилання захисника на недопустимість висновків експерта з огляду на наведене вище суд вважає неспроможними і враховує, що останні є процесуальними документами, містять усі необхідні дані, передбачені КПК України. Порушень, що б вказували на недотримання вимог їх проведення не встановлено.
Окрім вказаного, суд вважає неспроможними посилання захисника ОСОБА_7 на те, що з огляду на положення на п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», у відповідності до якого проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові, оскільки у даному кримінальному провадженні проведено додаткову судово-медичну експертизу, а не повторну.
Сторона захисту посилається на відсутність належних і допустимих доказів винуватості обвинуваченого. Адвокат зазначив те, що недоведеним є стороною обвинувачення, і отже, припущенням, те, що обвинувачений наніс потерпілому умисне легке тілесне ушкодження за допомогою ножа, однак зазначене спростовується вищевказаними доказами, що досліджені судом.
За клопотанням потерпілого та його представника у судовому засіданні продемонстровано відеозапис, зроблений потерпілим на свій мобільний телефон у приміщенні сільської ради у присутності працівників поліції і ОСОБА_3 .
Потерпілий посилається на те, що даний відеозапис свідчить про перебування обвинуваченого ОСОБА_3 в момент нанесення тілесних ушкоджень у стані алкогольного сп'яніння.
Даний відеозапис суд відкидає і вважає за необхідне роз'яснити таке.
Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У даному випадку стороною обвинувачення вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 не інкримінується. При цьому обвинувачений ОСОБА_3 заперечив факт вживання ним перед інцидентом алкогольних напоїв.
Відповідно до п.6 ч.6 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості про обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Як слідує з обвинувального акта про обвинувачення ОСОБА_3 , обставини, що обтяжують покарання, зокрема і вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, відсутні.
Таким чином, суд приходить до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , мали місце, містить склад злочину за ч.1 ст.125 КК України, вважає доведеною вину обвинуваченого у вчиненні злочину та кваліфікує його дії за ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
При цьому судом було створено необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, всебічно, повно й неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винного.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, об'єктивні обставини кримінального провадження, особу винного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та під наглядом у лікаря - психіатра не перебуває, його сімейний стан - одружений, на утриманні одна неповнолітня донька ОСОБА_28 , 2004 р.н., не має офіційного місця роботи, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Із врахуванням вищенаведеного, враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_5 , який просить суворо покарати обвинуваченого, який не вжив дієвих заходів щодо залагодження своєї провини перед ним, як пояснив ОСОБА_5 суду, спричинена йому моральна шкода не відшкодована у добровільному порядку, він не вибачився, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді громадських робіт на мінімальний строк.
З огляду на вищезазначене, суд також не вбачає можливості призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення, а саме у виді штафу.
Перешкод для призначення покарання у виді громадських робіт, що передбачені ч.3 ст. 56 КК України, судом не встановлено. Даних щодо незадовільного стану здоров'я, що унеможливлює чи утруднює відбуття призначеного судом покарання саме у виді громадських робіт, суду не надано.
Визначене покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та відповідатиме меті покарання, наведеній у ст. 50 КК України.
Потерпілим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні в порядку ст. 128 КПК України заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 60 000 грн. спричиненої моральної шкоди, а також в подальшому уточнено вимоги про стягнення з обвинуваченого 6531,40 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Враховуючи характер порушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі 3000 грн. У задоволенні решти вимог щодо відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Згідно ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно долученого до матеріалів провадження розрахунку та квитанції до прибуткового касового ордера №18 від 11.06.2019 року, процесуальні витрати на правову допомогу становлять 6531,40 грн.
Отже, із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 слід стягнути витрати на правову допомогу адвоката в сумі 6531,40 грн., які підтверджуються документально.
Наданий суду речовий доказ у кримінальному провадженні - побутовий ніж - знищити.
Наявні у кримінальному провадженні витрати за проведення судової експертизи холодної зброї від 5.12.2018 року №1.2-465/18 в розмірі 1001 грн., у відповідності до якої наданий на дослідження ніж моделі «NO.K29», виробництва США (компанія Colambia) до холодної зброї не відноситься, а є туристичним ножем, що є різновидом ножів господарсько-побутового призначення, виготовленим промисловим способом, стягненню з обвинуваченого не підлягають.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3000 (три тисячі) грн. спричиненої моральної шкоди та 6531 (шість тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 40 коп. витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.
Речовий доказ у кримінальному провадженні - побутовий ніж - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення
Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_1