465/5373/18
2/465/397/19
Іменем України
24.06.2019 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Школьніковій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батьківство.,-
04.09.2018 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить виключити запис у книзі реєстрації про народження дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про його батьківство в актовому записі за №9013.
Свої позовні вимоги мотивує тим, шо у 1989 році дружина вдруге звернулася до Франківського районного суду м.Львова із заявою про розірвання шлюбу, після чого позивач надав цю згоду, а це на його думку підтверджує факт, про те, що він не являється батьком дитини. Участі у вихованні дитини позивач не брав, не мав такої змоги через те, що вона не жила біля позивача, та її матір не дозволяла з донькою зустрічатися. На підставі наведеного просить позов задоволити.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 08.10.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 05.04.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник ОСОБА_4 до судового засідання з'явились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач та її представник ОСОБА_5 до судового засідання з'явились, позовні вимоги не визнали, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Так, засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, інших членів сім'ї та родичів, визначення походження дитини, визначає Сімейний кодекс України, зокрема порядок визначення походження дитини регулює глава 12 Сімейного кодексу України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України).
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі.
13 грудня 1990 року відділом ЗАГС Радянського району м.Львова розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Відділом ЗАГС Радянського району м.Львова 13 грудня 1990 року, про що зроблено відповідний актовий запис №640.
Згідно свідоцтва про народження, виданого 13 жовтня 1988 року Палацом урочистих подій, дитини батьками ОСОБА_2 зпаписані - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , про що зроблено відповідний актовий запис №9013.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За відсутності такої заяви, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Із пояснень наданих у судовому засіданні та доводів позовної заяви, вбачається, що позивач погодився на запис свого батьківства у свідоцтві про народження дитини.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, зазначено, що якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі одного із документів, передбачених у пункті 2 цієї глави, а походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства. Якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Суд зауважує, що позивач усно та письмово не заперечував проти того, що він погодився на запис свого батьківства щодо дитини, тому дитині було присвоєно прізвище « ОСОБА_2 ».
Відповідно до ст.ст. 6, 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Пунктом 1.1 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року за № 96/5передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
Визнання батьківства це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. У загальному випадку воно може відбуватися за добровільним порядком (ст.126 СК України).
Суть заяви жінки і чоловіка полягає в тому, що чоловік добровільно виявляє свою волю щодо визначення себе батьком зазначеної у заяві дитини. Мати дитини дає на це свою згоду. При цьому кровна спорідненість між батьком та дитиною не встановлюється і закон цього не вимагає. Заява про визнання батьківства жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, подається у письмовій формі. Вона може бути подана до органу державної реєстрації актів цивільного стану як до, так і після народження дитини.
Відповідно ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини згідно до ст. ст. 122, 124, 126, 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведеності відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Суд звертає увагу, про те, що сторонами в підготовчому судовому засідання не було заявлено клопотання про призначення судової молекулярної експертизи для встановлення факту батьківства.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України - батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 155 СК України - здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно достатні 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 79 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог статті 80 Цивільного процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батьківство є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, до яких статтями 133 та 140 цього Кодексу віднесено витрати, зокрема, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін, та пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.4,5,10,12,89,229,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, ст.121,126, ч.5 ст.136 СК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батьківство- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2019 року.
Суддя Ванівський Ю.М.