20 червня 2019 року м. Дніпросправа № 160/8978/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року
у справі №160/8978/18
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення заборгованості -
28 листопада 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 19 169, 07 грн., яка у свою чергу складається з невиплаченої підйомної допомоги у розмірі 7 086, 69 грн. і невиплачених премій у 2017 році у розмірі 5 610,16 грн. та 6 472,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, відповідач не нарахував та не виплатив підйомну допомогу, а також протиправно позбавив преміальних виплат за червень і травень 2017 року
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 р. у справі № 160/8978/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену підйомну допомогу у розмірі 7194,61грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Судом встановлено, що після закінчення навчання, позивача, який проходив службу за контрактом, відправлено для проходження служби до військової часини, що знаходиться поза пунктом постійного проживання позивача. А отже, позивач мав право на отримання підйомної допомоги, що й обумовило часткове задоволення позовних вимог. Щодо невиплати премії, судом зазначено, що преміювання особового складу є правом, а не обов'язком керівництва, а отже відсутні підстави вважати дії щодо не нарахування та невиплати премії протиправними.
Не погодившись з рішенням суду, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 р. у справі № 160/8978/18, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що позивач звернувся до суду з пропуском передбаченого законом строку звернення до суду. З 27.09.2016 року по 16.02.2018 року солдат ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та отримував грошове забезпечення у визначеному діючим законодавством розмірі. Наказом командира військової частини позивача звільнено у запас і відповідно до наказу командира № 37 від 16.02.2018 року ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та направлено на військовий облік до Широківського РВК Дніпропетровської області. Скаржник зазначає, що про порушення свого права, а саме невиплати підйомної допомоги ОСОБА_2 повинен був дізнатися вперше в грудні 2016 року, а вдруге 16.02.2018 року , коли звільнявся з військової служби та був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Таким чином, на думку заявника апеляційної скарги саме в грудні 2016 почався перебіг процесуального строку, визначеного ст. 122 КАС України, який безпідставно пропущено позивачем. Також скаржник вказує, що позивачем не надано документів, що підтверджують постійне проживання останнього поза межами пункту розташування військової частини до призову.
У зв'язку з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, направленого скаржником, клопотання задоволено, розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції. Представник відповідача доводи апеляційної скарги в судовому засіданні підтримав, просив скасувати рішення суду в частині задоволених вимог.
Щодо позивача, в справу надійшло повідомлення від його представника про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 у період з 31.08.2016 року по 16.02 2018 року проходив військову службу у Збройних силах України за контрактом.
31.08.2016 року на підставі контракту позивача прийнято на військову службу до військової частини НОМЕР_2 . Після завершення навчання у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 с. Старичі Львівської області, наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.09.2016 року №278-РС солдат ОСОБА_1 призначений водієм-електриком радіолокаційної станції (п-18) військової частини НОМЕР_3 (структурного підрозділу в/ч НОМЕР_1 ).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.09.2016 року № 204, солдата ОСОБА_1 , після завершення навчання у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 с. Старичі Львівської області, з 27.09.2016 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення на посаду водія-електрика радіолокаційної станції (п-18) військової частини НОМЕР_3 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (структурного підрозділу в/ч НОМЕР_1 ).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28.04.2017 року № 7-РС, позивача увільнено від займаної посади водія-електрика радіолокаційної станції (п-18) військової частини НОМЕР_3 та водієм-заправником відділення матеріального забезпечення цієї самої роти.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.02.2018 року № 3-РС, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.02.2018 року № 37, позивача з 16.02.2018 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Широківського РВК Дніпропетровської області.
Довідкою, наявною в матеріалах справи , за підписом тво. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 підйомна допомога позивачу не виплачена. Зазначено, що підйомна допомога виплачується громадянам України, прийнятим на військову службі із запасу і які закінчили навчальні заклади , якщо вони після закінчення цих закладів призначені у військові частини, розташовані поза пунктами їх постійного проживання, до прийняття на військову службу.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача щодо невиплати підйомної допомоги з наступних підстав.
Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до положень ч. 1 ст.1-2 вказаного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 даного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Згідно з п.1 ч.3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцю в зв'язку з переїздом до місця служби в іншій місцевості визначено наказом Міністра оборони України від 22.10.2001 року N 370.
Відповідно до п.1 «Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги», затвердженої наказом Міністра оборони України 22.10.2001 року №370 особам офіцерського складу (далі-офіцери), прапорщикам (мічманам) т-ч військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі-військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення. Пунктом 4 даної Інструкції встановлено, що підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.
Факт проживання позивача, під час проходження військової служби на території військової частини НОМЕР_3 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (структурного підрозділу в/ч НОМЕР_1 ) сторонами не заперечується. Факт реєстрації позивача та постійного проживання позивача поза межами дислокації військової частини, а саме: смт. Широке, Широківського району, Дніпропетровської області, підтверджується матеріалами справи.
З посиланням на п.3 Інструкції щодо права виплати підйомної допомоги, а також на те, що позивач фактично зарахований до військової частини, місце дислокації якої розташовано поза пунктом постійного проживання позивача до прийняття на військову службу, суд першої інстанції визнав обгрунтованим вимоги позивача на отримання підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем законних прав позивача, військовослужбовця ОСОБА_1 внаслідок невиплати йому підйомної допомоги, та що таке порушене право підлягає судовому захисту шляхом стягнення підйомної допомоги у заявленому розмірі 7 086,69 грн.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо не надання солдатом ОСОБА_1 відповідних документів, які б підтверджували його місце проживання до служби, не є переконливими, з огляду на наявність особової справи, відповідних документів про особу, при укладенні контракту, які надають можливість переконатися щодо місця проживання позивача. Наявність права військовослужбовця на виплату підйомної допомоги пов'язана з фактом переїзду військовослужбовця, який проходить службу за контрактом, і ця допомога не виплачується лише в випадку, якщо місце проживання військовослужбовця у зв'язку з призначенням на посаду, не змінилося. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наміри відповідача при умові, що йому не відомо місце постійного проживання ОСОБА_1 , надати можливість останньому підтвердити відповідними документами своє право на отримання підйомної допомоги.
Щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідач посилається на частину п'яту статті 122 КАС України , яка передбачає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановлюється ухвала.
З цього приводу, судова колегія зауважує, що доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду не є обґрунтованими, оскільки ні Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ні Інструкція про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, як спеціальне законодавство , яке надає право та можливість відповідним категоріям військовослужбовців на отримання , зокрема, підйомної допомоги, не визначає строку, в межах якого військовослужбовець може заявити свої вимоги щодо відповідних виплат. Оскільки момент з якого позивач має право заявити майнові вимоги , не визначено, посилання відповідача на ст. 122 КАС України не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги та відмови в задоволенні частини заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 р. у справі № 160/8978/18 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 р. у справі № 160/8978/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко