11 червня 2019 року м. Дніпросправа № 216/4687/17
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2019 року (головуючий суддя Бондарєва О.І.)
у справі № 216/4687/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (правонаступник Криворізького північного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області)
про зобов'язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком, -
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (правонаступник Криворізького північного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області), в якому просила:
зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі, визначеному положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 22.07.2017 та в подальшому щомісячно, довічно;
виплачувати позивачу пенсію за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмір визначеному положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» щомісячно, довічно починаючи виплату пенсії з 22.07.2017 та в подальшому.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з досягненням 55 річного віку, позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком у відповідності статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» з посиланням на положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.03.2019 в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що право на пенсію за віком у позивача виникне після досягнення 60 річного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач зазначає, що дії Пенсійного органу не узгоджуються з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, зокрема, право на пенсію за віком для жінок після досягнення 55 років. Висновки суду першої інстанції є такими, що не мають правового зв'язку з предметом та підставами адміністративного позову, оскільки належне позивачу право на пенсійне забезпечення передбачено саме нормами ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Судом не наведена норма, яка унеможливлює призначення пенсії позивачу за віком саме на загальних підставах, визначених нормами ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Положення ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить приписів, відповідно до яких скасовується, припиняється належне позивачеві право на отримання пенсії за віком на загальних підставах згідно ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посилання суду першої інстанції на положення п.7.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про заходи для законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» позивач вважає суто формальними та не свідчать про реальний зв'язок вищевказаної норми зі спірними правовідносинами, оскільки всі юридичні факти спірних правовідносин (досягнення позивачем 55 річного віку, звернення до відповідача за призначенням пенсії за віком та звернення до суду з адміністративним позовом) мали місце у 2017 році, тобто після 01.01.2015.
Також позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував подані позивачем пояснення щодо заперечення на адміністративний позов, отже при оцінці доказів у справі не дотримався принципів всебічності, повноти та об'єктивності.
Від позивача надійшла письмова заява про розгляд апеляційної скарги без участі позивача в порядку письмового провадження.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.06.2019.
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.9 ст. 205, п.2 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Частина 3 статті 317 КАС України містить вичерпний перелік обставив, за яких порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Втім наведені позивачем доводи не підпадають під визначені вказаною нормою обставини, тому в цьому випадку підлягають застосуванню правила ч.2 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
По суті прийнятого рішення апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 22.07.2017 позивачу - ОСОБА_1 виповнилось повних 55 років (копія паспорту - а.с.7).
17.08.2017 позивач звернулася із заявою до Криворізького Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України про призначення та виплату пенсії за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 30.08.2017 № В121 Криворізьке Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області повідомило позивача, що згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено умови призначення пенсії за віком, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Спір у цій справі виник з приводу реалізації права особи на пенсійне забезпечення.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, як в ньому зазначено, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до ст.1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 12 Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, визначено умови призначення пенсій за віком, а саме: право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до ст.10 Закону № 1788-XII пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України (ч.1, 2 ст. 8 Закону № 1788-XII).
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом (ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Відповідно до ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, пенсійне страхування: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Сфера дії Закону № 1058-IV визначена в статті 5 цього Закону, згідно якої цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються:
принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
види пенсійних виплат;
умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат;
пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком;
мінімальний розмір пенсії за віком;
порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням;
порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування;
організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до п.16 розділу XV прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (в редакції на час виникнення спірних відносин) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
За визначенням в статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом
Також право застрахованої особи на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом закріплено п.9 ч.1 ст.16 Закону № 1058-IV.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
В спірному випадку позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах як застрахована особа у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, отже питання щодо умов призначення їх пенсії за віком має регулюватись положеннями саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстави для застосування положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні.
Відповідно до положень ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і на момент звернення до відповідача про призначення пенсії за віком їй виповнилось 55 років, тобто відповідач, з чим погодився суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що, враховуючи положення статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право позивача на призначення їй пенсії за віком виникне лише після досягнення нею 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
В спірних відносинах Пенсійний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2019 року у справі № 216/4687/17 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
< Дата набрання законної сили (НОВОВИЯВЛЕННІ) >
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко