Головуючий І інстанції: Спіпідонов М.О.
25 червня 2019 р. Справа № 820/1450/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Присяжнюк О.В. , Бенедик А.П. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, харківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.02.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати за ним право на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до якого включені: грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за тривалість безперервної військової служби, винагорода за безпосередню участь у антитерористичній операції; визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не включення у довідку про додаткові види грошового забезпечення для перерахунку його пенсії наступних складових грошового забезпечення: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції, винагороди за тривалість безперервної військової служби, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ у Харківській області, пенсійний орган) довідку військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2018 року № 183 про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, яка має містити дані щодо розміру сум про щомісячну додаткову грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, винагороду за тривалість безперервної військової служби, винагороду за безпосередню участь у антитерористичній операції; визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача - ГУ ПФУ в Харківський області щодо не включення до грошового забезпечення з якого обчислений розмір його пенсії наступних складових грошового забезпечення: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за тривалість безперервної військової служби, винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції; зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію з 03.08.2017 року в розмірі, який обчислений із грошового забезпечення, яке він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції, винагороди за тривалість безперервної військової служби, в розмірах зазначених у довідці військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2018 року № 183, починаючи з 03.08.2017 року; зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату йому суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 03.08.2017 року.
Також позивач просить зобов'язати ГУ ПФУ в Харківський області подати протягом п'ятнадцяті днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.
В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначено, що бездіяльність (дії) ГУ ПФУ в Харківській області щодо обчислення та виплати пенсії з грошового забезпечення без урахування складових грошового забезпечення, які він отримував під час проходження військової служби, а саме: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за тривалість безперервної військової служби, винагороди за безпосередню участь у антитерористичні операції є протиправною, та такою що порушує його права.
Заперечуючи проти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , ХОВК та ГУ ПФУ в Харківській області зазначають про відсутність законодавчих підстав для врахування при обчисленні пенсії позивача таких додаткових видів грошового забезпечення як грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за тривалість безперервної військової служби, винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції. Відповідач ХОВК також зазначає про відсутність підстав для надання довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення/перерахунку пенсії, оскільки така довідка надається у військовій частині за місцем проходження позивачем військової служби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що вказані додаткові види грошового забезпечення не носять постійного характеру та не відносяться до переліку видів грошового забезпечення які, відповідно до ст. 43 Закону № 2262-XII включаються до складу грошового забезпечення з якого нараховується та виплачується пенсія.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що мотивувальна частина рішення містить лише один суб'єктивний довід, посилаючись на який суд відмовив у задоволенні позовних вимог: «системний аналіз наведених норм з урахуванням рішення Конституційного Суду України».
При цьому, суд в якості «наведених норм» зазначає постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», постанову КМ України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», наказ МО України від 15.11.2010 року № 595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».
Але саме ці підзаконні акти і дають визначення поняттям складових заробітної плати військового службовця, механізму їхнього розрахунку та обумовлення права на перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням зазначених складових.
Суд, досліджуючи підзаконні акти встановлює, що обов'язковими ознаками для включення тих чи інших складових для розрахунку пенсії, є сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплати мають формально називатись надбавками, доплатами чи підвищеннями; мати щомісячний характер.
При цьому суд ігнорує вимоги діючих законів, що мають вищу юридичну силу, ніж підзаконний акт (в даному випадку постанови КМУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які було нараховано та сплачено страхові внески до спеціальних фондів.
Виходячи з вищезазначених норм та ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувані ним суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в його заробіток для обчислення пенсії, незалежно входять вони до структури заробітної плати чи ні.
Факт нарахування та сплати страхових внесків або збору підтверджується виданою інформаційною довідкою.
Щодо формальних назв складових його заробітної плати, то суд не наводить посилань на діючи нормативні акти, які визначають назви складових заробітної плати військових службовців з обов'язковим урахуванням підстав виникнення права на ці виплати.
Щодо щомісячності виплат, то суд не враховує, що всі виплати, які він просить використати для перерахунку пенсій в сукупності є «заробітною платою» військовослужбовця яку держава щомісячно сплачувала. Навіть, якщо окрема виплата в довідці виділена окремою графою і має вигляд «разової», як зазначає суд, але вона в будь якому разі зв'язана з системою оплати праці та витікає із щомісячних складових заробітної плати. Так грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - є системною гарантією грошового забезпечення військовослужбовця, який один місяць на рік перебуває у відпустці, і фактично отримує «щомісячний оклад» але під другою назвою. Щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за тривалість безперервної військової служби мають також системний характер, що витікає із їхньої назви та підстав виплати. При цьому, посилання суду на те що вони є не системними та мають тимчасовий характер оскільки залежать від, наявності наказу командира взагалі суперечать письмовим доказам. Вказані доплати він отримував системно в межах наявного бюджетного фінансування.
Оскільки суд не повно дослідив фактичні обставини справи, застосував підзаконні акти замість законів для вирішення судової справи, порушив принципи застосування аналогії права, використовуючи висновки Верховного суду не по аналогічній справі, не врахував положення рішень Конституційного суду України щодо недопустимості звуження існуючих прав та забезпечення додаткових гарантій щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, не врахував практику Європейського суду з прав людини, які закріплюють гарантії особи на виплати із соціальний фондів, якщо особа робила відповідні внески до цих фондів, суд не врахував поточну судову практику по аналогічній категорії справ, відтак, рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області зазначає фактично аналогічні доводи, що наведені пенсійним органом у відзиві на позов.
Відзив на апеляційну скаргу від ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області, як отримувач з 03.08.2017 року пенсії за вислугу років, відповідно до Закону № 2262-XII.
Визначення видів та розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача пенсійним органом здійснено, у тому числі з урахуванням довідки військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2017 року № 1364 (а.с. 19).
Частинами 1 та 2 ст. 63 Закону № 2262-XII установлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку (ч. 1 ст. 63).
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (ч. 2 ст. 63).
12.02.2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку розміру його пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції, винагороди за тривалість безперервної військової служби, які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби (а.с. 21).
У підтвердження факту отримання зазначених видів грошового забезпечення ОСОБА_1 до заяви додана довідка військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2018 року № 183 (а.с. 18).
19.02.2018 року ГУ ПФУ в Харківській області повідомив позивача про відсутність підстав для врахування додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку його пенсії (а.с. 20).
Частиною 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст. 43 Закону№ 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Означеного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного суду, розглянувши 06.02.2019 року справу № 522/2738/17.
Ураховуючи наведене, отримувана ОСОБА_1 згідно з довідкою про види грошового забезпечення від 30.01.2018 року № 183 щомісячна додаткова грошова винагорода (в сумі 2.611,20/4.367,10 грн), з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, розмір призначеної позивачу у серпні 2017 року пенсії підлягає перерахунку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність (дії) ГУ ПФУ в Харківський області щодо не включення до грошового забезпечення з якого обчислений розмір його пенсії наступної складової його грошового забезпечення, - щомісячної додаткової грошової винагороди,
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в іншій їх частині, оскільки право позивача ОСОБА_1 на отримання пенсії на умовах Закону № 2262-ХІІ презюмовано фактом призначення такої пенсії.
Висуваючи вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) ХОВК щодо не включення у довідку про додаткові види грошового забезпечення для перерахунку його пенсії наступної складової грошового забезпечення, - щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, позивач ОСОБА_1 судам першої та апеляційної інстанцій не надав доказів того, що довідку про додаткові види його грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії складав саме відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не військова частина НОМЕР_1 .
Не вбачає підстав, колегія суддів підстав і для задоволення вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до ГУ ПФУ у Харківській області довідку військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2018 року № 183 про додаткові види грошового забезпечення, які він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, яка має містити дані щодо розміру сум щомісячної додаткової грошової винагороди, оскільки така довідка мається в розпорядженні пенсійного органу (надана позивачем 12.02.2018 року) и в силу положень ч. 1 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ є підставою для проведення перерахунку пенсії.
Що стосується вимог позивача про зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати йому пенсію з 03.08.2017 року в розмірі, який обчислений із грошового забезпечення, яке він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірах зазначених у довідці військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2018 року № 183, починаючи з 03.08.2017 року і зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату йому суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 03.08.2017 року то ці вимоги підлягають задоволенню наступним чином, - зобов'язати ГУ ПФУ у Харківській області згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2018 року № 183 про розмір додаткових видів грошового забезпечення включити до грошового забезпечення, що враховується при обчисленні пенсії позивача, такий вид грошового забезпечення як щомісячна додаткова грошова винагорода і здійснити з 03.08.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 та провести виплати донарахованих сум.
При цьому, колегія суддів зазначає, що частиною 3 ст. 51 Закону № 2262-XII установлено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Оскільки зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів частково задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року в частині, якою судом відмовлено в задоволені вимог позивача про визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача - ГУ ПФУ в Харківський області щодо не включення до грошового забезпечення з якого обчислений розмір його пенсії наступної складової грошового забезпечення, - щомісячної додаткової грошової винагороди; про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплачувати позивачу пенсію з 03.08.2017 року в розмірі, який обчислений із грошового забезпечення, яке він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, зазначеному у довідці військової частини НОМЕР_1 від 30 січня 2018 року № 183, з прийняттям нового судового рішення про задоволення означених вимог.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині < > є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Нормативні приписи, закріплені у ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пп. «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, згідно яких у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Ураховуючи висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові 06.02.2019 року у справу № 522/2738/17, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що пенсійний орган ухилиться від урахування означених правових висновків у своїй діяльності, а відтак не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням ГУ ПФУ у Харківській області судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010 року).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року скасувати в частині, якою відмовлено в задоволені вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність (дії) відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не включення до грошового забезпечення, з якого обчислений розмір його пенсії наступної складової грошового забезпечення, - щомісячної додаткової грошової винагороди, з прийняттям нового судового рішення, яким визнати протиправною бездіяльність відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не включення до грошового забезпечення з якого обчислений розмір пенсії ОСОБА_1 наступної складової грошового забезпечення, - щомісячної додаткової грошової винагороди.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року скасувати в частині, якою відмовлено в задоволені вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію з 03.08.2017 року в розмірі, який обчислений із грошового забезпечення, яке він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, зазначеному у довідці військової частини НОМЕР_1 від 30 січня 2018 року № 183, з прийняттям нового судового рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області:
згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 30 січня 2018 року № 183 про розмір додаткових видів грошового забезпечення включити до грошового забезпечення, що враховується при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , такий вид грошового забезпечення як щомісячна додаткова грошова винагорода;
здійснити з 03 серпня 2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , та провести виплати донарахованих сум.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк А.П. Бенедик