Справа № 215/3635/19
3/215/1212/19
26 червня 2019 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Демиденко Ю.Ю., розглянувши матеріали що надійшли від Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст.126 КпАП України,-
15.06.2019 о 08.50 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Bora, н/з НОМЕР_1 біля будинку №18 по вул. Січеславській в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами, згідно постанови державного виконавця Тернівського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26.07.2018, чим своїми діями порушив вимоги п.2.1а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.126 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1).
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, обєктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обовязків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в томучислі й процесуальні заборониі обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креузпроти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання субєктами такими правами.
За даних обставин, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки положення ч.2 ст.268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обовязкової участі особи в судовому засіданні під час розгляду вказаної категорії справ.
Судом встановлено, що винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №076723 від 15.06.2019 (а.с.1), постановою державного виконавця Тернівського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26.07.2018 (а.с.5).
Обираючи міру адміністративного стягнення суддя також, враховує, що правопорушник ОСОБА_1 до суду не з'явився, не надав пояснень, щодо вчиненого ним адміністративного правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відмовився від надання працівникам поліції посвідчення водія (а.с.1).
Таким чином, суддя вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке відповідно до вимог ст.23 КУпАП є справедливим та буде достатнім і необхідним для виховання особи.
Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст.279, 280, 294 КпАП України, суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 4 місяця.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ) судовий збір на користь держави в розмірі 384,20 грн., реквізити - (стягувач-Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження вул. Липська, 18/5 м.Київ, 01601); отримувач: ГУК у м.Києві /м.Київ/; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: 31211256026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Згідно ст.308 КУпАП в порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушень.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.