26 червня 2019 року справа №266/1742/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Геращенка І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 травня 2019 року у справі № 266/1742/19 (головуючий суддя І інстанції - Шишилін О.Г., складене у повному обсязі 27 травня 2019 року у м. Маріуполь Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , поліцейського Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Управління Патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
29 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області із позовом до ОСОБА_2 , поліцейського Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції а про скасування постанову серії НК № 156013 та закриття справи про адміністративне правопорушення (а.с. 2-5).
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 травня 2019 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Управління Патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (а.с. 15).
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 травня 2019 року позовні вимоги задоволено, постанову серії НК № 156013 від 22 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито (а.с. 26-27).
Не погодившись з судовим рішенням, Управління Патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 травня 2019 року у справі № 266/1742/19 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначило, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги з огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, однак неподання відзиву не є автоматичним визнанням позову, а лише може бути таким кваліфіковано з огляду на положення ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, відповідачем виконано вимоги суду та подано відповідний відзив в рамках встановлено строку, що підтверджується матеріалами справи.
Вважає спірну постанову про адміністративне правопорушення правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, з огляду на норми діючого законодавства та наявні в матеріалах справи докази (зокрема, відеозапис) (а.с. 53-54).
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Разом із апеляційною скаргою від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (зв. бік а.с. 54).
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що 22 березня 2019 року ОСОБА_2 , поліцейським Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, який є уповноваженою посадовою особою органу внутрішніх справ, на виконання своїх владних повноважень винесена постанова НК № 156013 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 255 грн.
Як вбачається зі спірної постанови, 22 березня 2019 року о 10 годині 27 хвилин позивач, керуючи автомобілем Toyota Camri державний номер НОМЕР_1 рухався із швидкістю 89 км. на годину, чим на 39 км. на годину перевищив дозволену у населеному пункті швидкість руху, що було зафіксовано засобом вимірювальної техніки TruCam 001146, чим порушила п. 12.4 ПДР (а.с. 6).
Спірним питанням у справі є правомірність прийняття спірної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги з огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин вини позивача у скоєні правопорушення та не подано відзив на позовну заяву, чим визнав позов у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України “Про Національну поліцію” поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказам у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП - якщо підчас складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно до вимог п. 7 розділу VІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції», затвердженою Наказам МВС України від 06 листопада 2015року № 1376, посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 280 КУпАП зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правомірного вирішення справи.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення, в ній вказані: найменування органу (посадова особа), який виніс постанову - Бадалов Самір Набірович, поліцейський Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції; дату розгляду справи - 22 березня 2019 року; відомості про особу, щодо якої розглядається справа - ОСОБА_1 ; суть адміністративного правопорушення, опис обставин, встановлених при розгляді справи, зокрема, п. 12.4 ПДР; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 122 КУпАП); прийняте по справі рішення - застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно вимог пп. «б» п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідачі у справі зобов'язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
В матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 № ТС001146, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 89 км/год. о 10 годині 27 хвилини (а.с. 35).
Суд апеляційної інстанції не приймає посилання суду першої інстанції, як на підставу задоволення позовних вимог, на ненадання відзиву на позовну заяву та, відповідно, визнання позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Вищевказаної статтею не встановлено обов'язку суду для задоволення позовних вимог у зв'язку з не поданням відзиву, а лише встановлено диспозитивне право на такий висновок.
При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відтак, суд першої інстанції при прийнятті рішення, перш за все має керуватись необхідність прийняття правомірного та пропорційного рішення, враховуючи всі обставини та докази по справі.
У випадку недостатньої доказової бази для прийняття рішення по суті вимог, суд має право на витребування таких доказів у відповідності до вимог ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції щодо визнання відповідачем позовних вимог у зв'язку з неподанням відзиву на позовну заяву передчасним.
При цьому, 21 травня 2019 року відповідачем на адресу суду першої інстанції направлено відзив на апеляційну скаргу разом із додатковими доказами по справі (а.с. 30-50), зокрема, фото, відео докази, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірюванної техніки, сертифікат, тощо, які поштою надійшли до суду лише 28.05.2019 року.
Позивач в позовній заяви посилався на незаконність використовування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 та відповідно прийняття незаконної постанови про накладення адміністративного стягнення на базі його показів.
Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903- 2012.
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12 (а.с. 42).
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.
Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13780, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 06 грудня 2018 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 за номером ТС001146, яким було зафіксовано перевищення ОСОБА_1 швидкість руху,- є придатним до застосування до 06 грудня 2019 року (а.с. 37).
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13780 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 № ТС001146 до застосування.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Процедуру провадження у справі про адміністративне правопорушення визначає Кодекс України про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 222 якого органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, до яких відносяться правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 цього кодексу, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Як встановлено ч. 4 ст. 258 цього Кодексу у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, у тому числі встановлення правомірності використання засобу лазерної вимірювальної техніки, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, а відтак позиція суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є протиправною.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції невірно встановив обставини по справі, вважає, що спірна постанова відповідача прийнята правомірно, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та в задоволені позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 травня 2019 року - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 травня 2019 року у справі № 266/1742/19 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , поліцейського Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Управління Патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Постанова суду апеляційної інстанції прийнята 26 червня 2019 року.
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко
Г.М. Міронова