26 червня 2019 року справа №263/7633/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,
призначених перекладачів ОСОБА_1 Н ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника позивача Полякової В.В.,
відповідача Ашумова ОСОБА_4 ,
представника відповідача Бірюч О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Молчанової Наталії Володимирівни, що діє в інтересах ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року у справі №263/7633/19 (головуючий І інстанції Киян Д.В.) за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_5 про затримання громадянина Російської Федерації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, -
24.05.2019 року позивач - Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області звернулося до суду з позовом, в якому просив прийняти рішення про затримання громадянина РФ ОСОБА_6 з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
В обґрунтування позову зазначив, що 09.04.2015 року Державною міграційною службою України на підставі подання ГУБОЗ МВС України прийнято рішення про заборону відповідачу - громадянину Російської Федерації в'їзду в Україну терміном на п'ять років.
Всупереч зазначеного рішення ОСОБА_5 в'їхав на територію України через КПП «Гоптівка» з території Російської Федерації на підставі свідоцтва на повернення в Україну.
Відповідач намагався отримати паспорт громадянина України, для чого 25.04.2019 року звернувся до Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області.
Проте 22.05.2019 року Покровським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України ОСОБА_5 в зв'язку з неможливістю встановити його особу та належність до громадянства України.
Натепер, відповідач не має документів, які підтверджують його особу та документів, що дають право на перебування на території України та виїзд з неї.
З огляду на те, що відповідач не має підстав для законного перебування на території України, нехтує правилами перебування на території України, його дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України і охорони громадського порядку, мають ознаки адміністративного правопорушення «невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну», відповідач підлягає поверненню до країни попереднього перебування у встановленому порядку, - тому наявні всі підстави для затримання відповідача для забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року позов задоволено.
Затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію з поміщенням останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк шість місяців.
Не погодившись з судовим рішенням, адвокат Молчанова Н.В., що діє в інтересах відповідача, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
1. Судом першої інстанції невірно визначено статус відповідача, оскільки він є громадянином України, що підтверджено посвідченням особи на повернення в Україну, а не іноземцем, як помилково вважав суд першої інстанції.
Також належність відповідача до громадянства України підтверджується іншими, наданими документами, які свідчать, що ОСОБА_5 постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року включно.
2. Суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність доказів наявності підстав, визначених ст. 289 КАС України, відповідно до яких відбувається затримання іноземця або особи без громадянства. Крім цього, на теперішній час представником відповідача подано до суду позов про скасування рішення про відмову в оформлені та видачі паспорту громадянина України ОСОБА_5 .
В судовому засіданні представник відповідача та відповідач підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити судове рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, суд встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
За інформацією системи «Аркан» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, у період з 2014 по 2015 рік чотири рази в'їжджав на територію України та виїжджав з неї на підставі закордонного паспорту громадянина Російської Федерації № 721428349. (а.с.12)
Рішенням Державної міграційної служби від 09.04.2015 року заборонено громадянину Російської Федерації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Іваново, Російська Федерація, в'їзд на територію України терміном на п'ять років (а.с.9), тобто до 09.04.2020 року.
Як свідчать дані системи «Аркан» ОСОБА_5 на підставі закордонного паспорту громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 . намагався 24.04.2018 року в'їхати на територію України через КПП «Гоптівка», але йому було відмовлено у в'їзді через наявну заборону в'їзду в Україну (а.с.12)
17.04.2019 р. ОСОБА_5 в'їхав на територію України через КПП «Гоптівка» з території Російської Федерації на підставі свідоцтва на повернення в Україну CR № 573138 (а.с.12)
Рішенням Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 22.05.2019 року ОСОБА_5 відмовлено в оформлені та видачі паспорта громадянина України (а.с.23)
За повідомленням Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 18.05.2019 року (а.с.15) громадянин Російської Федерації ОСОБА_5 , народження 05.03.1982 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи кримінальним вагомим елементом країн колишнього СНД, прибув до Донецької області з метою вчинення тяжких злочинів майнового характеру, підтримання кримінальних традицій та вчинення дій на шкоду державній безпеці України.
З подання УСР ГУ НП в Донецькій області, яке 22.05.2019 р. за вих. № 481/33/01-2019 надійшло до Покровського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області про вжиття до іноземця заходів впливу вбачається , що співробітниками УСР ГУ НП в Донецькій області під час проведення заходів «Мігрант» встановлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_5 , який прибув в Україну 17.04.2019 року та перебуває на території України без документів на право перебування на її території. ОСОБА_5 негативно впливає на криміногенну ситуацію в регіоні, «злодій в законі». (а.с.13)
В зв'язку із вчиненням відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 203-1 КУпАП (невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну) ОСОБА_5 затримано 22.05.2019 року строком до трьох діб на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне затримання (а.с.16-17).
За рішенням Покровського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 22.05.2019 року ОСОБА_5 був поміщений до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (а.с.19)
Про прийняте рішення в порядку передбаченому законом проінформовано Красноармійську міжрайонну прокуратуру Донецької області (вих. № 51-2804 від 22.05.2019) та Консульський відділ Посольства Російської Федерації в Україні (вих. № 51-2806 від 22.05.2019) (а.с.21-22)
В матеріалах справи наявна копія посвідчення особи на повернення в Україну ОСОБА_5 ., видане 11.04.2019 року з закінченням строку дії 11.05.2019 року, яка надана до суду апеляційної інстанції адвокатом відповідача (а.с.68).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що дії громадянина Російської Федерації ОСОБА_5 свідчать про свідоме порушення законодавства України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідачем порушено рішення про заборону йому в'їзду в Україну, тому наявні підставі, визначені ст. 289 КАС України, для затримання відповідача з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
На підставі ст. 29 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві".
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Статтею 31 Закону №3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Згідно з ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передача з України, або прийняття в Україну іноземця або особу без громадянства здійснюються відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Законом України від 05.06.2013 № 324-УІІ ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію від 22.10.2012, набрала чинності - 08.08.2013 (далі - Угода).
Відповідно до п.1 ст.2 Угоди компетентні органи держави запитуваної Сторони на запит компетентних органів держави запитуючої Сторони приймають назад осіб, які в'їхали на територію держави запитуючої Сторони або перебувають там з порушенням законодавства цієї держави з питань в'їзду, виїзду і перебування іноземних громадян та осіб без громадянства, якщо встановлено, що ці особи є громадянами держави запитуваної Сторони або втратили її громадянство після в'їзду на територію держави запитуючої Сторони і не набули громадянства іншої держави, або, якщо по відношенню до цих осіб прийнято рішення про відмову в наданні громадянства держави запитуючої Сторони.
На підставі ч. І Розділу IV (Забезпечення процедури реадмісії) Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, затвердженої Наказом МВС України від 16.02.2015 № 158, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 05.03.2015 за № 260/26705, у разі затримання уповноваженими органами на території України іноземців або осіб без громадянства, які порушують законодавство України щодо порядку прибуття на територію України чи перебування або проживання на її території, зазначені особи до вирішення питання щодо їх реадмісії підлягають тимчасовому розміщенню в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, у встановленому законодавством порядку.
Згідно ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Частина 11 ст. 289 КАС України передбачає, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції громадянин Російської Федерації ОСОБА_5 знаходиться на території України з порушенням правил перебування.
09.04.2015 року Державною міграційною службою України на підставі подання ГУБОЗ МВС України було прийнято рішення про заборону ОСОБА_5 - громадянину Російської Федерації в'їзду в Україну терміном на п'ять років.
Всупереч зазначеного рішення ОСОБА_5 в'їхав на територію України через КПП «Гоптівка» з території Російської Федерації на підставі свідоцтва на повернення в Україну.
На момент затримання ОСОБА_5 , а саме 22.05.2019 року у нього були відсутні документи про законне перебування на території України, що підтверджується матеріалами справи.
Обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» або в статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та які унеможливлюють примусове видворення відповідача за межі України, не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Відповідач ОСОБА_5 не звертався до компетентних державних органів України з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
Оскільки відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: не має доказів про своє законне перебування на території України, порушив рішення про заборону в'їзду в Україну від 09.04.2015 року, то наявні законні підстави для затримання відповідача з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Не можуть бути прийнятними доводи апелянта про невірно визначений статус відповідача, що він є громадянином України, а не іноземцем, оскільки зазначене спростовується наявними матеріалами справи. Посвідчення особи на повернення в Україну ОСОБА_5 не є документом, який свідчить про безумовну його належність до громадянства України, при цьому посвідчення видане 11.04.2019 року з закінченням строку дії 11.05.2019 року, а відповідача затримано 22.05.2019 року, що свідчить про відсутність документу, який би засвідчував законне перебування ОСОБА_5 на території України.
Щодо інших документів, наданих апелянтом на підтвердження належності відповідача до громадянства України, факт звернення до суду з позовом про скасування рішення про відмову в оформленні ОСОБА_5 паспорта громадянина України, - суд зазначає, що питання про наявність підстав для визнання відповідача громадянином України не становить предмет спору у даній справі, а підлягає визначенню в іншому адміністративному провадженні.
Звернення до суду з позовом про скасування рішення про відмову в оформлені та видачі паспорту громадянина України ОСОБА_5 не спростовує факт порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: незаконного перебування на території України, порушення рішення про заборону в'їзду в Україну від 09.04.2015 року, яке на час розгляду справи судом першої інстанції, так і при апеляційному розгляді не скасовано та є чинним.
На теперішній час суду не надано жодного належного та допустимого доказу належності відповідача до громадянства України.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 272, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Молчанової Наталії Володимирівни, що діє в інтересах ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року у справі №263/7633/19 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року у справі №263/7633/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 26 червня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 26 червня 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
Л.В. Ястребова