26 червня 2019 року справа №360/213/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білокуракинського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 360/213/19 (головуючий 1 інстанції Широка К.Ю., текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: просп. Космонавтів, 18, м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, пенсійний орган), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сватівського відділу Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, оформленого Протоколом № 7742/03-22/3С від 28.09.2018 року засідання комісії з призначення пенсій при Сватівському відділі Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із часу звернення з заявою про призначення такої пенсії, з 20.09.2018 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Сватівського відділу Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, яке оформлене протоколом від 28.09.2018 року, зареєстрованого за № 7742/03-22/3с про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 2. Зобов'язано Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 Малюку Григорію Миколайовичу з дати звернення з заявою про призначення пенсії, тобто, з 20.09.2018 року. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (а.с. 71-74).
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції. Просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що професія зварник, на якій працював позивач, не передбачена Списком № 2 професій і посад, затвердженим постановою ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, який був чинним на період роботи позивача, а тому право на призначення дострокової пенсії за віком у ОСОБА_1 відсутнє (а.с. 80-85).
Від позивача на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Нових доводів, які не були досліджені судом першої інстанції апелянтом в апеляційній скарзі не наведено (а.с. 105).
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Згідно вимог частин 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановив наступне.
20.09.2018 року позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Білокуракинського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт/посвідку, трудову книжку або документи про стаж, військовий квиток ( НОМЕР_1 ), довідку, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників (№ 67), інший документ (рішення комісії по КСП «Петрівський») (а. с. 13, 23-23 зв. бік).
Рішенням Сватівського відділу Білокуракинського ОУПФУ, яке оформлене протоколом від 28.09.2018 року та зареєстровано за вих. № 7742/03-22/3с, позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах. Вказане рішення отримано позивачем 12.10.2018 року (а. с. 16-16 зв. бік, 33-33 зв. бік).
В обґрунтування свого рішення відповідач посилається на те, що по результатам рішення комісії позивачу відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи в колективному сільськогосподарському підприємстві «Петрівське» (правонаступник радгоспу «Петрівський») в якості зварника з 01.09.1987 року по 21.08.1992 року у зв'язку з тим, що Списком № 2 виробництв, робіт, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, що був чинний на період роботи заявника, посаду «зварника» не передбачено.
У трудовій книжці позивача від 01.04.1981 року серія НОМЕР_2 у межах спірних правовідносин зазначено, що ОСОБА_1 (а. с. 14-15 зв. бік):
- 31.03.1981 року - прийнятий в Радгосп «Петрівський» слюсарем;
- 01.11.1981 року звільнений у зв'язку з призовом до лав Радянської армії;
- 08.11.1981 року по 09.11.1983 року служба в лавах Радянської армії;
- 21.01.1984 року прийнятий в Радгосп «Петрівський» учнем газоелектрозварника;
- 01.08.1984 року переведений на посаду оператора кормоцеху;
- 16.04.1968 року переведений на посаду слюсаря з ремонту;
- 17.06.1987 року переведений на посаду зварювальника;
- відповідно до запису № 8, Радгосп «Петрівський» перейменовано на КСП «Петрівське»
- відповідно до запису № 9, час роботи з 13.03.1995 року по 17.09.1995 року не зараховується до загального безперервного трудового стажу відповідно до розпорядження № 116 к від 03.11.1995 року,
- 17.06.1987 року - переведений на посаду зварювальника СТФ № 1;
- 31.03.2000 року - звільнений у зв'язку з переводом до СФГ «Сівачі»;
- 01.04.2000 року - прийнятий до СФГ «Сівачі» на посаду зварювальника;
- 03.02.2001 року - звільнений за угодою сторін;
- 01.03.2005 року - прийнятий до СФГ «Сівачі» на посаду електрозварника ручного зварювання, по результатам атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1;
- 25.06.2012 року - звільнений за угодою сторін.
Відповідно до інформації, наявній в архівному витязі Архівного відділу Сватівської районної державної адміністрації від 09.11.2018 року № 01-57/106 з 01 червня 1994 року на підставі рішення загальних зборів робітників господарства (протокол № 1 від 24.06.1994 року) Радгосп «Петрівський» реорганізований в Колективне сільськогосподарське підприємства «Петрівське» (а.с.19).
З інформації, зазначеній в архівних довідках Комунальної установи Нижньодуванської селищної ради «Трудових архівів територіальних громад Сватівського району від 08.06.2017 року № 06-06/252 та від 08.06.2017 року № 06-06/253 вбачається, що у відомостях нарахування заробітної плати по радянському господарству «Петрівський» та КСП «Петрівське» наявні дані про заробітну плату ОСОБА_1 - електрозварника з січня 1993 року по грудень 1997 року та з січня 1998 року по березень 2000 року.
ОСОБА_2 Селянського (фермерського) господарства «Сівачі» від 01.06.2017 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів і ній, містить інформацію щодо роботи позивача повний робочий день у вказаному підприємстві в період з 21.05.2006 року по 25.06.2012 року (6 років 1 місяць 5 днів) на посаді електрозварника ручного зварювання.
Спірним питанням цієї справи є правомірність незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періодів роботи в Радгоспі «Петрівський» та Колективному сільськогосподарському підприємстві «Петрівське».
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приписами статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058 (далі Закон № 1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі - Закону № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону № 1788-XII).
Згідно із п. «б» ч. 1 статті 13 Закону № 1788-XII, пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів - машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд приходить до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-XII).
З трудової книжки позивача вбачається, що з 17.06.1987 року по 12.03.1995 року та з 18.09.1995 року по 31.03.2000 року ОСОБА_1 працював на посаді зварювальника у Радгоспі «Петрівський» (після реорганізації Колективному сільськогосподарському підприємстві «Петрівське»); з 01.04.2000 року по 03.02.2001 року на посаді зварювальника та з 01.03.2005 року по 25.06.2012 року - на посаді електрозварника ручного зварювання Селянського (фермерського) господарства «Сівачі».
В архівних довідках Комунальної установи Нижньодуванської селищної ради «Трудових архівів територіальних громад Сватівського району від 08.06.2017 № 06-06/252 та від 08.06.2017 № 06-06/253 міститься інформація щодо нарахування заробітної плати по радянському господарству «Петрівський» та КСП «Петрівське» Малюка ОСОБА_3 , саме як електрозварника з січня 1993 року по грудень 1997 року та з січня 1998 року по березень 2000 року.
Як уже зазначалося, рішенням Сватівського відділу Білокуракинського ОУПФУ, яке оформлене протоколом від 28.09.2018 року та зареєстровано за вих. № 7742/03-22/3с, позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, позивачеві не зараховано до пільгового стажу періоди роботи в колективному сільськогосподарському підприємстві «Петрівське» (правонаступник радгоспу «Петрівський») в якості зварника з 01.09.1987 року по 21.08.1992 року у зв'язку з тим, що Списком № 2 виробництв, робіт, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, що був чинний на період роботи заявника, посаду «зварника» не передбачено.
До Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, відносились професії газозварників та електрозварників і їхніх підручних.
Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, були передбачені професії газозварників та електрозварників ручного зварювання.
Розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, передбачалися газозварювальники та їх підручні, електрозварники та їх підручні.
Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 2 10, передбачалася посада «електрозварник».
Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені електрозварники та газозварники.
З огляду на зазначене апеляційний суд доходить висновку, що професія електрогазозварника (газоелектрозварника) в спірний період була передбачена у всіх Списках № 2.
Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, газозварника та електрозварника, газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.
Отже, трудовою книжкою, архівними довідками доведено пільговий характер роботи позивача, пільговий стаж позивача на посаді зварювальника, електрозварника ручного зварювання є більше 12 років 6 місяців, що відповідає необхідним умовам для призначення пільгової пенсії відповідно до п. «в» ч. 1 статті 13 Закону № 1788.
Враховуючи викладене, у Білокуракинського ОУПФУ були відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1987 року по 21.08.1992 року. Наявні у справі докази підтверджують обставини, з якими пов'язане виникнення у позивача право на зарахування його пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірності свого рішення відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, рішення Сватівського відділу Білокуракинського ОУПФУ, яке оформлене протоколом від 28.09.2018 року та зареєстровано за вих. № 7742/03-22/3с є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Білокуракинського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 360/213/19 за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 360/213/19 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 26 червня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова