Справа № 191/3030/16-ц
Провадження № 2/191/148/17
21 червня 2019 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кухар Д.О.
за участю секретаря - Яніної О.В.
розглянувши у відкритому підготовчого судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом примусового виселення та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Другої Синельниківської державної нотаріальної контори, Відділу Державної реєстрації Синельниківської районної державної адміністрації про визнання права приватної власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, -
Позивач за первісним позовом - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом примусового виселення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори від 04.11.2014 року (зареєстроване в реєстрі за № 2-3519) він є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . На підставі цього свідоцтва моє право власності на весь зазначений будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 28994561 від 04.11.2014 року. Але, приблизно з січня 2013 року в цей будинок самовільно вселилися відповідачі - ОСОБА_2 та його жінка - ОСОБА_3 , які до цього будинку не мають ніякого відношення. Крім того, відповідачі мають два житлових будинки на праві власності в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Після набуття позивачем права власності на спірний будинок, він пропонував відповідачам залишити його будинок і надати йому можливість здійснювати право власності. Але відповідачі без будь- яких правових підстав відмовляються залишити чуже приміщення, погрожуючі при цьому застосуванням до нього фізичної сили у разі його появи в своєму будинку. Із довідки виконкому Славгородської селищної ради від 01.04.2016 року, № 457 вбачається, що відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають в спірному будинку без реєстрації. З паспорту відповідача ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 вбачається, що він зареєстрований в своєму будинку АДРЕСА_2 . Тому позивач вважає, що відповідачі шляхом самовільного заселення та відмови добровільного залишення його будинку створюють йому перешкоди у здійсненні його права власності на спірний будинок.
У зв'язку з цим, позивач просить усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні житловим будинком АДРЕСА_1 селищної АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначеного житлового будинку; стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору.
Позивач по зустрічному позову - ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , Другої Синельниківської державної нотаріальної контори, Відділу Державної реєстрації Синельниківської районної державної адміністрації про визнання права приватної власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, яку в подальшому уточнив.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 на підставі права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , посилається на додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом, яке йому видане державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори 04.11.2014 року, як спадкоємцю майна ОСОБА_4 . Однак, позивач також подавав у встановлений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини заяву до нотаріальної контори про бажання прийняти спадщину після смерті батька - ОСОБА_4 , але нотаріус йому відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як він не міг документально підтвердити свої відносини з батьком. Заяву про прийняття спадщини подав до нотаріальної контори і ОСОБА_1 і ще не пройшло навіть шість місяців після смерті ОСОБА_4 ( 22.01.2013 року). 28.05.2013 року за позовом ОСОБА_5 , Синельниківський міськрайонний суд постановив рішення про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_4 , а саме, що останній є батьком ОСОБА_5 . Суд не витребував спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , не визнав його до суду, як зацікавлену особу. Про таке рішення суду він довідався випадково у 2014 році, та звернувся до Апеляційного суду Дніпропетровської області з заявою про скасування рішення Синельниківського міськрайонного суду від 28.05.2013 року. Рішенням Апеляційного суду це рішення скасовано і постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 . Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.05.2015 року рішення Синельниківського міськрайонного суду від 28.05.2013 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 15.07.2015 року провадження у справі № 191/1152/13-ц за заявою ОСОБА_1 було закрито у зв'язку з тим, що вбачається спір про право, відповідно до ч.6 ст.235 ЦПК України. До цього часу ОСОБА_1 з заявою про встановлення родинних відносин більше до суду не звертався і спору про право на спадщину не ініціював. 09.11.2013 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду від 28.05.2013 року (яке на теперішній час скасовано) на земельну ділянку площею 6,390 га. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 15.12.2015 року встановлено факт того, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 визнавав себе батьком ОСОБА_2 . Також визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 09.11.2013 року ОСОБА_1 про те, що він є спадкоємцем майна ОСОБА_4 За ним визнано право приватної власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 6,390 га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 Рішення суду вступило в законну силу. На час розгляду в суді цивільної справи за його позовом він не знав, що 04.11.2014 року ОСОБА_1 отримав додаткове свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 ще й на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тому просив суд визнати за ним право власності тільки на Ѕ частину земельної ділянки. Про додаткове свідоцтво про право на спадщину він довідався, коли отримав копію позовної заяви з додатками про його виселення. Тому вважає, що він має право як спадкоємець на все майно спадкодавця, тобто і на житловий будинок.
У зв'язку з цим, просить визнати частково недійсним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори 04.11.2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2-3519; скасувати запис за №28994561 від 04.11.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право приватної власності на Ѕ частку житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача за первісним позовом в підготовче судове засідання не з'явилася, однак надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача. Первісний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити. Зустрічний позов не визнають та просили відмовити в його задоволенні.
Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилася по невідомій суду причині.
Представник позивача за зустрічним позовом до початку підготовчого судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі. Зустрічні позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення не визнала та просила відмовити в їх задоволенні.
Представник відповідача за зустрічним позовом - Друга Синельниківська державна нотаріальна контора до початку підготовчого судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача за зустрічним позовом - Відділу Державної реєстрації Синельниківської районної державної адміністрації в підготовче судове засідання не з'явилася, однак до його початку надала клопотання про розгляд справи без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, та оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.
Частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно копії додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.2014 року, ОСОБА_1 державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж. було видане свідоцтво на спадщину, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 Зареєстроване в реєстрі за № 2-3519.
З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.11.2014 року, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_1 .
Згідно довідки виконкому Славгородської селищної ради № 457 від 01.04.2016 року, ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою : АДРЕСА_1 , разом з дружиною - ОСОБА_3 .
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 15.12.2015 року було встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , визнавав себе батьком - ОСОБА_2 . Також даним рішенням було визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.11.2013 року, видане державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори та визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 6,390 га, розташованої на території Славгородської селищної ради, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №128, в порядку спадкування за законом.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.06.2016 року рішення Синельниківського міськрайонного суду від 15.12.2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 27.06.2018 року рішення Синельниківського міськрайонного суду від 15.12.2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.06.2016 року залишено без змін.
На підставі ч. 1 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ч. 2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Отже, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх позовних вимог, на те, що відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом самовільного заселення в його будинок та відмови добровільного виселення створюють перешкоди у здійсненні його права власності на спірний будинок, оскільки відповідачі в спірному будинку проживають без реєстрації. Також встановлено, що дійсно ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.11.2014 року.
Однак, дані вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною 1 статті 1220 ЦК України передбачено відкриття спадщини внаслідок смерті особи та часом відкриття спадщини є день смерті особи. Останнє місце проживання спадкодавця є місцем відкриття спадщини, що передбачено ч.1 ст.1221 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними ( ч.1 ст.1267 ЦК України).
Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є синами ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Померлий ОСОБА_4 за життя заповіту не залишив, а тому його діти мають рівні права на спадкове майно. Крім того, рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 15.12.2015 року було встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також за ОСОБА_2 було визнано право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 6,390 га., розташованої на території Славгородської селищної ради, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що також дає йому право як спадкоємця на спірний житловий будинок.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців( ст.1297 ЦК України).
Згідно ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч.1,2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд вважає необхідним зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю, як законно обгрунтовані та підтверджені документально, в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити.
У зв'язку з цим згідно ст. 141 ЦПК України не підлягають й стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача судові витрати.
На підставі викладеного та ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 328, 319, 321, 328, 216, 1217, 1220, 1221, 1222, 1223, 1261, 1268, 1296, 1301 ЦК України, ст.109 ЖК України, ч.1,2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 78, 81,206, 259, 263, 264 ЦПК України, суд, -
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом примусового виселення відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Другої Синельниківської державної нотаріальної контори, Відділу Державної реєстрації Синельниківської районної державної адміністрації про визнання права приватної власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.
Визнати частково недійсним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори 04.11.2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2-3519.
Скасувати запис за №28994561 від 04.11.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на Ѕ частку житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Суддя: Д. О. Кухар