Справа № 214/1106/19
2/214/1432/19
Іменем України
25 червня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.
за участю секретаря - Фастовець Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Кривому Розі, цивільну справу № 214/1106/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . В зазначеній квартирі значиться зареєстрованим місце проживання її онука ОСОБА_2 . Останній з листопада 2004 року за вказаною адресою не проживає, залишив квартиру, місце його мешкання їй не відоме. Вказані обставини в їх сукупності, на її переконання, є свідченням втрати ОСОБА_3 .С права користування житловим приміщенням, перешкод в користуванні яким йому ніхто не чинив. Оскільки реєстрація відповідача в житловому приміщенні обмежує її права як власника та змушує нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг за нього, за захистом своїх прав та інтересів позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 до зали судового засідання не з'явилися, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим, про дату, місце та час розгляду справи до зали судового засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
На підставі наявних у справі доказів та зі згоди позивача, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про задоволення позову за таких підстав.
На праві приватної власності ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухле майно, видане 13.09.2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна» № 284 від 12.09.2012 року та на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01.12.2012 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2540, що підтверджується довідкою № 167822 від 25.01.2019 року виданою КП ДОР « Криворізьке БТІ» (а.с. 7).
Відповідно до інформації наданої за відомостями адресно-довідково підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області з 08.04.2003 року та по теперішній час за вказаною вище адресою значиться зареєстрованим місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19).
Крім того, як вказувала позивач, що підтверджується актом від 13.01.2019 року (а.с. 9) ОСОБА_2 є онуком позивача. Таким чином, визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вони склались між власником житла та членом його сім'ї, у зв'язку з чим регулюються ст.405 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 319, ч.1 ст. 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З аналізу положень ст. ст. 391, 396 ЦК України слідує, що позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Як вказувала позивач, ОСОБА_2 в житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , не проживає тривалий час, зібрав усі свої особисті речі, залишив квартиру та її місце проживання їй не відоме.
Факт не проживання відповідача у спірній квартирі підтверджується Актом мешканців будинку АДРЕСА_3 від 13.01.2019 року, відповідно до якого відповідач з 2004 року в квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку не мешкає (а.с. 9).
Так судом встановлено, що відповідач по справі не мешкає в квартирі АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання останнього не відоме. Останній добровільно залишив дану квартиру та змінив місце мешкання.
Зазначені докази в розумінні ст. 79 ЦПК України суд вважає достовірними, оскільки вони підтверджують дійсні обставини справи та доводи позивача стосовно відсутності відповідача ОСОБА_2 понад 1 року за місцем його реєстрації.
Оскільки відповідач в належному позивачеві житлі не проживає з 2004 року, в той час як добровільно знятись з реєстраційного обліку не бажає, а його реєстрація створює позивачеві перешкоди в користуванні належною їй власністю, обмежуючи майнові права ОСОБА_1 , яка вимушена сплачувати за відповідача ОСОБА_2 додатково комунальні послуги, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість пред'явлених нею вимог та необхідність їх задоволення із визнанням ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .
За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави 768,40 грн. в рахунок сплати судового збору, оскільки позивач, ухвалою суду від 28.03.2019 року звільнена від його сплати (а.с. 20-21).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 321, 386, 401, 402, 405, 717 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 65, 71, 72, 156 ЖК Української РСР , ст.ст. 4, 3, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 259, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відомості про сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя А.В. Ткаченко