ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
26 червня 2019 року м. Київ № 320/1770/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши позовну та додані до неї документи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корсунь» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корсунь» (далі - позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 28.02.2019 №0017457.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 справа передана за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Оскільки позовна заява не відповідала вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2019 прийнято справу до провадження та позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
До суду 21.06.2019 надійшла від позивача заява про усунення недоліків.
У відповідності пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, також чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Визначаючи предметну юрисдикцію справ необхідно брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вбачається з позовної заяви, 28.02.2019 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено перевірку транспортного засобу марки DAF модель FT XF 105.460 номерний знак НОМЕР_1 , що належить СТОВ «Агрофірма Корсунь» та спеціалізованого напівпричепу марки SCHMITZ модель SKI 24 номерний знак НОМЕР_2 , що належить СТОВ «А. Ф. Злагода», яким керував водій ОСОБА_1 . Місце проведення М-06 Київ-Чоп КМ 36+500.
За результатами проведення габаритно-ваговий контроль транспортного засобу з причепом, складено Довідку б/н про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.02.2019, згідно якої встановлено наступні показники маси: повна маса - 40 040 кг, ось 1 - 6 280 кг, ось 2 - 10 480 кг, ось 3 - 7 560 кг, ось 4 - 7 800 кг, ось 5 - 7 920 кг.
За результатами перевірки та зважування складено акт № 0017457 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 28.02.2019.
На підставі акта перевірки від 28.02.2019 складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0017457 від 28.02.2019.
Позивач вважає вказаний розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0017457 від 28.02.2019 протиправними та такими, що підлягає скасуванню.
Із аналізу наведених норм та з урахуванням викладених вище обставин, суд зазначає, що відповідач по справі в даному випадку не є органом державної влади або його посадовою чи службовою особою, не наділений жодними делегованими повноваженнями будь-якого органу державної влади. Натомість відповідач є уповноваженим Укравтодором дорожніми підприємствами по здійсненню габаритно-вагового контролю транспортних засобів. При цьому їх повноваження обмежуються виключно організацією пунктів габаритно-вагового контролю, безпосереднім здійсненням відповідних вимірів та складанням актів, довідок, розрахунків за результатами таких вимірів.
При цьому габаритно-ваговий контроль параметрів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться у пунктах габаритно-вагового контролю спільно працівниками державної автомобільної інспекції та дорожніх підприємств.
Слід зазначити, що розрахунок плати за проїзд сам по собі не спричиняє виникнення будь-яких прав та обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, а тому суд вважає, що він не може бути предметом спору в суді оскільки цей документ не має обов'язкового характеру, а викладені в ньому обставини можуть бути враховані керівником відповідного органу при застосуванні відповідних заходів.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
На підставі аналізу, наведених норм КАС України, суд вважає, що розрахунок носить інформаційний характер, не є правовим актом індивідуальної дії та відповідно не тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків у позивача, а тому справа про визнання його протиправним та скасування не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з аналогічною правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №803/3/18, оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч. 6 ст. 170 КАС України).
Водночас, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а тому суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи із наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в даній справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та зазначає, що такий спір не підлягає розгляду в судовому порядку, незалежно від виду судочинства, а тому при відмові у відкритті провадження у справі, підстави для зазначення компетентного суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корсунь» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 295, 297 КАС України.
Суддя В.П. Шулежко