Справа № 201/1024/19
Провадження № 2/201/1598/2019
21 червня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді - Шелестова К.О.
з секретарем - Єременко М.В.
за участю: заявника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями оперативно-розшукових органів, органів досудового слідства, прокуратури та суду, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, -
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про відшкодування моральної шкоди за рахунок державного бюджету.
Заявник у своїй заяві та у судовому засіданні посилався на те, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2018 року було визнано незаконними його позбавлення свободи після оголошення постанови від 03 серпня 2010 року про звільнення з-під арешту, а також попередню зміну 03 серпня 2010 року місця відбування адміністративного арешту заявника зі спецприймальника для адмінзаарештованих ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області на обласну психіатричну лікарню у м. Запоріжжі. Заявник вважає, що у зв'язку з незаконним позбавлення його свободи, а також триманням у невстановленому для цього місці, було порушено його конституційні права, спричинено фізичний біль, моральні та душевні страждання, принижено його честь та гідність, а також ділову репутацію. У зв'язку з чим, заявник звернувся до суду із заявою про відшкодування моральної шкоди, спричиненої співробітниками правоохоронних органів у розмірі 15 000 євро, що еквівалентно 495 000, 00 грн., оскільки це передбачено чинним законодавством.
Заявник у судовому засіданні заяву підтримав та просив суд її задовольнити, а також посилався на те, що незаконними діями представників правоохоронних та судових органів йому було спричинено фізичний біль і моральні страждання, погіршився стан його здоров'я.
Так судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2018 року, яке не оскаржувалось в апеляційному порядку і набуло законної сили, було задоволено скаргу ОСОБА_1 на незаконне позбавлення свободи та визнано незаконними дії щодо позбавлення ОСОБА_1 свободи після оголошення постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2010 року про звільнення останнього від відбування адміністративного арешту, а також зміни місця відбування адміністративного арешту останнього зі спецприймальника для адмінзаарештованих ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області на обласну психіатричну лікарню у м. Запоріжжі.
Крім того, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2 , який підтвердив обставини щодо ізоляції заявника та його перебування у спецприймальнику для заарештованих, а також вказав на погіршення психоемоційного стану останнього після подій, які відбувались із заявником.
Вислухавши пояснення заявника, дослідивши у судовому засіданні докази, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані нормами Цивільного Кодексу України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з зазначеним законом. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст. 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи . Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 2) якщо шкоди завдано особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного тримання, незаконного накладення адміністративного стягненнн у вигляді арешту або виправних робіт.
Крім того, для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди'від 31.03.1995 року № 4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5), згідно з яким ця шкода визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справ обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Крім того у статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним свої звичок і бажань. Погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Вирішуючи вимоги заявника про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що заявнику внаслідок незаконних дій щодо позбавлення його свободи після оголошення постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2010 року про звільнення останнього від відбування адміністративного арешту, а також зміни місця відбування адміністративного арешту останнього зі спецприймальника для адмінзаарештованих ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області на обласну психіатричну лікарню у м. Запоріжжі, було завдано моральної шкоди, факт спричинення якої знайшов своє об'єктивне підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити вимоги заявника частково, з урахуванням його моральних та душевних страждань та стягнути на його користь 100 000, 00 грн.
Стосовно судових витрат на підставі ст. 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» заявник звільнений від сплати судових витрат.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 258-261 ЦПК України, ст.ст. 1, 4, 13, 14 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями оперативно-розшукових органів, органів досудового слідства, прокуратури та суду, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди з коштів державного бюджету 100 000, 00 гривень.
В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст ухвали суду виготовлено та проголошено 26 червня 2019 року.
Головуючий суддя: К.О. Шелестов