(повне)
25 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 2540/2880/18 П/620/1917/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Тихоненко О.М.,
суддів Непочатих В.О., Соломко І.І.,
за участі секретаря Якуш І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд справи за виключними обставинами за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
17.08.2018 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) звернувся до суду з позовом до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просить:
визнати протиправною відмову відповідача № 36/05/К-11 від 25.05.2018 щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідно року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017;
зобов'язати Корюківське ОУПФУ провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Суд мотивував своє рішення тим, що правило призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат як мінімальна соціальна гарантія, передбачена ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у первісній редакції запроваджено законодавцем саме для військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом. Тому, суд не знайшов підстав для поширення на інші категорії військовослужбовців вказаного правила, що було запроваджено для військовослужбовців строкової служби, а враховуючи, що позивач на час участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС дійсну строкову службу не проходив, підстави для задоволення позову були відсутні.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 апеляційна скарга на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №2540/2880/18 була залишена без задоволення, а зазначене рішення Чернігівського окружного адміністративного суду - без змін, а отже рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №2540/2880/18 набрало законної сили.
В подальшому 30.05.2019, до Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про перегляд справи №2540/2880/18 за виключними обставинами.
В обґрунтування своєї заяви зазначив, що вважає, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 є таким, що підлягає перегляду за виключними обставинами на підставі п.1 ч.5 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, вказане рішення набрало законної сили. Заявник вказує, що в рішенні від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) Конституційний Суд України (далі - КСУ) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ зі змінами, за яким визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
При цьому, за твердженнями заявника, такі висновки КСУ є визначальними, а викладені обставини є виключними, мають істотне значення для правильного розгляду справи, для перегляду рішення суду та задоволення позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.06.2019 було відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №2540/2880/18, та призначено заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив на заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні та зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) не містить положень щодо його виконання. У зв'язку з наведеним, вважає, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, (незалежно від того була це строкова служби) набудуть право на обчислення розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення відповідних змін до вказаної норми та пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 замінено відповідача Корюківське об'єднане управління Пенсійного фонду України належним відповідачем, а саме: Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Заявник та його представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися у встановленому порядку, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час заяви повідомлений належним чином, розгляд заяви просить проводити без його участі.
Судове засідання здійснювалось в порядку, передбаченому ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст.368 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. В силу ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, переглядаючи за виключними обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №2540/2880/18, зазначає наступне.
Позивач є інвалідом 2 групи безтерміново, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до категорії 1 як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , посвідченням серії НОМЕР_2 та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи № 683196 від 16.06.2011 (а.с. 16).
Як вбачається з копії довідки № 33 від 24.04.2018 позивач в період з 06.12.1986 по 08.02.1987 був призваний Щорським районним військовим комісаріатом для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.19).
При цьому, позивач проходив дійсну строкову службу в період з 15.05.1983 по 20.02.1985, що підтверджується копією виписки з військового квитка позивача.
В період з 06.12.1986 по 08.02.1987 ОСОБА_1 працював на Хлібокомбінаті Щорської районної споживчої спілки, що підтверджується записами трудової книжки та подання для призначення пенсії.
Позивач подав заяву до Корюківського ОУПФУ щодо проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 25.05.2018 № 36/05/К-11, відмовляючи в задоволенні заяви про перерахунок пенсії, відповідач вказував на відсутність підстав в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а в період роботи на Хлібокомбінаті Щорської районної спілки споживчих товариств (а.с. 14-15).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.
З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності рішення органу Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01.10.2017.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №2540/2880/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018, у задоволенні позову було відмовлено повністю з підстав того, що під час участі у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС позивач у вказаний період не проходив дійсну строкову службу, а тому не має права на перерахунок пенсії відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом зазначено, що ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Статтею 1 Закону №796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до ст.59 Закону №796-XII (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до ст.51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже ч.3 ст.59 Закону №796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" ст.59 Закону викладено у новій редакції:
"Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до ст.51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій ч.3 ст.59 Закону №796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дія ст.59 Закону №796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч.3 ст.59 Закону №796-XII не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом в ухвалах від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 (провадження №Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 у справі №816/1159/18 (провадження №Пз/9901/37/18), від 11.06.2018 у справі №820/2589/18 (провадження №Пз/9901/39/18), від 11.06.2018 у справі №825/1922/18 (провадження №Пз/9901/41/18) та від 13.06.2018 у справі №812/1094/18 (провадження №Пз/9901/43/18).
Як встановлено судом вище, позивач в період з 15.05.1983 по 20.02.1985 проходив дійсну строкову військову службу, а з 06.12.1986 по 08.02.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС поза межами проходження дійсної строкової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок №1210).
Пунктом 1 Порядку №1210 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.54 і ст.57 Закону №796-XII.
Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою (п.9 Порядку №1210).
15.11.2017 (після внесення змін до ст.59 Закону №796-XII) постановою Кабінету Міністрів України №851 внесено зміни до Порядку №1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок №1210 п.9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
А отже, п.9-1 Порядку прийнятий на реалізацію норми ч.3 ст.59 Закону №796-XII, а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія ч.3 ст.59 вказаного Закону.
За таких обставин та з урахуванням встановлення судом факту, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС поза межами проходження дійсної строкової служби, дія норм ч.3 ст.59 Закону №796-XII та п.9-1 Порядку №1210 на нього не поширюються.
Водночас суд зазначає, що ч.3 ст.59 Закону №796-XII необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями ст.10 Закону №796-XII.
Так, ст.10 Закону №796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до примітки до ст.10 Закону №796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Суд зауважує, що ст.59 має назву "Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи", отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи ст.59 Закону №796-XII не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.
Пункт 9-1 Порядку №1210 повністю повторює зміст ч.3 ст.59 Закону №796-XII, зі встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.
Отже, пунктом 9-1 Порядку №1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст.59 Закону №796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме під час проходження дійсної строкової служби.
За таких обставин та враховуючи, що за змістом ст.10 Закону №796-ХІІ до осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать не тільки військовослужбовці та що ст.59 Закону №796-ХІІ регулює пенсії саме військовослужбовців, суд дійшов висновку, що ч.3 ст.59 Закону визначає порядок призначення пенсії серед інших особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.
Таким чином, у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №2540/2880/18, суд надав правову оцінку та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Водночас, 25.04.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№1-р(II)/2019), яким вирішено:
1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, вимога ч.3 ст.59 Закону №796-XII щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25.04.2019, тому суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважає, що слід застосувати ч.2 ст.9 КАС України, і зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року), саме з 25.04.2019.
Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10. 02.2010; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, суд вважає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25.04.2019.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що заява про перегляд рішення за виключними обставинами підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №2540/2880/18, в порядку перегляду за виключними обставинами, та часткового задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправною відмови та зобов'язання відповідача, відповідно до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити перерахунок пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25.04.2019.
В свою чергу, щодо вимоги про нарахування та виплату пенсії по 24.04.2019, суд зазначає, що вказані вимоги в частині періоду з 01.10.2017 до 24.04.2019 є безпідставними, оскільки закон зворотної дії не має в силу прямої норми Конституції України, та ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VII.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, з урахуванням виключних обставин в адміністративній справі, ч.2 ст 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згаданих висновків Верховного Суду, практики Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№1-р(II)/2019), що підтверджено доказами, які перевірено судом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №2540/2880/18 слід задовольнити частково, а саме: рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №2540/2880/18 - скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області оформлене листом від 25.05.2018 № 36/05/К-11 про відмову в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.04.2019. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Положеннями пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду
договір про надання правової допомоги від 01.02.2018, акт прийому-передачі виконаних робіт з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги від 25.06.2019, квитанцію до прибуткового касового ордера від 25.06.2019 (а.с.96-98).
Однак, позивачем не надано доказів взаємозв'язку між сплаченими позивачем коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі зазначеного договору, зокрема, акту виконаних робіт, звіту з детальним описом виконаних робіт, тощо.
Наданий представником позивача акт прийому-передачі виконаних робіт з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги від 25.06.2019 суд не приймає до уваги, оскільки він стосується написання заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами та участі представника позивача в судових засіданнях, але згідно матеріалів справи представник позивача не приймав участі в судових засіданнях.
Тобто, вказаний документ не доводить факту понесення позивачем витрат на правову допомогу в даній адміністративній справі.
За таких обставин, не підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
Керуючись ст.ст. 229, 241-243, 248, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд справи за виключними обставинами за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №2540/2880/18 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України оформлене листом від 25.05.2018 № 36/05/К-11 про відмову в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.04.2019.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення складено 26.06.2019.
Головуючий суддя О.М. Тихоненко
Судді В.О. Непочатих
І.І. Соломко