Справа № 185/5067/19
Провадження № 1-кп/185/572/19
26 червня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Павлоград угоду про примирення між представником потерпілого та обвинуваченим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040370000675, з обвинувальним актом та угодою про примирення за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області 30.05.2019 року надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України.
В судове засідання з'явився прокурор, представник потерпілого, обвинувачений, захисник обвинуваченого в судове засідання не з'явився за невідомих обставин, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду кримінального провадження
В судовому засіданні від обвинуваченого надійшло клопотання про затвердження укладеної між обвинуваченим та представником потерпілого угоди про примирення від 12 червня 2019 року, додав, що повністю визнає себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, та пояснив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом. При цьому, обвинувачений повідомив про добровільність своєї позиції, просить суд затвердити угоду про примирення та призначити йому узгоджене покарання, в скоєному щиро кається, має реальну можливість виконання узгодженого покарання за вчинений злочин.
Прокурор в судовому провадженні вважає, що укладена угода не відповідає вимогам кримінального закону, обвинувачений судимий, вчинив інкримінований злочин в період іспитового строку, узгоджене сторонами покарання не відповідає вимогам КК України, тому просить відмовити в затвердженні угоди та продовжити судовий розгляд.
Представник потерпілого пояснила, що їй цілком зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, проте вона відмовляється від затвердження укладеної угоди про примирення.
Вивчивши зміст угоди про примирення, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, зіставивши зміст угоди з обвинувальним актом, даними щодо особи обвинуваченого та вимогами КПК та КК України, суд приходить до висновку, що в затвердженні угоди про примирення, укладеної між представником потерпілого та обвинуваченим, необхідно відмовити за наступних підстав:
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так згідно обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_3 , 24 березня 2019 року о 13 годині 13 хвилин прийшов до магазину - кафетерію № 68 «Нектар маркет» товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт плюс», що розташований по вул.Сергія Корольова, 4/1 в м.Павлограді Дніпропетровської області, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, пройшов до прилавку, що біля касової зони, де знаходяться жувальні гумки та розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає та його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав з торговельного прилавку магазину 25 шт. жувальний сумок марки «Orbit» фантастичний апельсин вагою по 14 г кожна, вартість яких складає 210 грн. 62 коп. без врахування ПДВ, та сховав їх під куртку, в яку був одягнений. Після чого, направився до виходу із торгівельної зали вищевказаного магазину, не здійснюючи розрахунок за викрадені жувальні гумки, минув касові зони магазину, не оплативши вищезазначений товар, та покинув приміщення магазину - кафетерію із викраденим майном, яким в і подальшому розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 спричинив магазину кафетерію №68 «Нектар маркет» ТОВ «Дакорт плюс» матеріальний збиток на загальну суму 210 грн.62 коп..
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового розслідування за ст.185 ч.2 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
У відповідності до ч.5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Згідно ч. 3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Відповідно до ч.5 та ч.6 ст. 474 КПК України, перед ухваленням рішення про затвердження угоди про примирення, суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого та потерпілого чи цілком вони розуміють наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього кодексу, та суд повинен переконатися що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
В такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Як зазначено в угоді обвинувачений та представник потерпілого досягли згоди щодо визначення покарання за інкримінований злочин у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 2 років позбавлення волі, більш суворим, призначеним вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 року, сторони домовились про остаточне визначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі строком на 3 роки та можливості звільнення на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції.
В роз'ясненнях пункту 26 Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 Пленум Верховного суду України зазначає, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, саме в період іспитового строку, оскільки на підставі вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 року його було засуджено за скоєння злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України останнього було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік.
Крім того, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 повинно бути визначено за правилами ст. 71 КК України: за сукупністю вироків.
Стаття 76 КК України не передбачає таких обов'язків, які були визначені сторонами угоди.
Представник потерпілого відмовилась від затвердження угоди про примирення.
Отже, укладена угода про примирення між представником потерпілого та обвинуваченим не відповідає вимогам кримінального закону щодо призначення покарання, оскільки при викладених обставинах обвинуваченому необхідно призначати покарання за скоєний злочин у виді позбавлення волі, та існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, бо представник потерпілої сторони відмовилась від затвердження угоди про примирення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 474 КПК України, суд, -
Відмовити в затвердженні угоди про примирення між представником потерпілого та обвинуваченим за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1