Справа № 242/5542/18
Провадження № 2/185/1773/19
14 червня 2019 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
за участю секретаря судового засідання Кривозуб А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Селидівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
У жовтні 2018 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню малолітнього сина, не цікавиться його долею та станом здоров'я не надає матеріальної допомоги на утримання, ухиляється від сплати аліментів. Відповідач мешкає окремо від малолітнього сина, позивач займається вихованням самостійно. Дитина має інвалідність з народження, потребує лікування та медичної корекції. Позивач та малолітній ОСОБА_3 з 12.08.2015 року перебувають в УСЗН м. Селидово на обліку осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. Разом з сином позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , де створено належні умови для проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив. подав письмовий відзив на позов не подавав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи та аналізуючи все у своїй сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 164 СК України визначено, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою позбавлення батьківських прав. Разом з тим, судом враховано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків і можливе лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" Верховний суд дає більш ширше тлумачення ст. 150 Сімейного Кодексу України. А саме, ухилення батьків від виконання батьківського обов'язку має місце коли вони не забезпечують: необхідного харчування; медичного догляду; лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З точки зору судової практики, а саме Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейним Кодексом України.
Згідно з абз.2 п.18 даної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволені позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Судом встановлено, що позивач разом зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала в АДРЕСА_2 і перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції в: АДРЕСА_1 (зв.а.с.14).
Згідно копії висновку від 14.05.2018 року № 15/02-34 орган опіки та піклування Селидівської міської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Висновок обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , а саме: проживає окремо від сина, не спілкується з дитиною, не приймає участі у вихованні, не цікавиться станом його здоров'я, не утримує, не надає матеріальної допомоги.
Суд не погоджується з даним висновком, оскільки вважає його не обгрунтованим та не мотивованим належним чином в частині зазначення того факту, що відповідач саме ухиляється від виконання батьківських прав. Висновок не містить жодних посилань на докази, які підтверджують зазначені у ньому факти.
Позивачем не надано суду відомостей про те, що у відповідача є можливість приймати участь у виконанні своїх батьківських обов'язків; відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків; у відповідача відсутні поважні причини своєї поведінки.
Суду не надано достатніх та переконливих доказів про те, що відповідач своїх батьківських обов'язків по утриманню та вихованню малолітньої дитини не виконує, а висновок органу опіки та піклування не є достатньо вмотивованим з огляду на те, що відповідач позбавлений можливості виконувати батьківські обов'язки, оскільки дитина проживає з матір'ю в м. Селидове Донецької області, в той час, як відповідач мешкає у м АДРЕСА_4 .
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Селидівської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційну скаргу може бути подано до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: орган опіки та піклування Селидівської міської ради, місцезнаходження: Донецька область, вул. К.Маркса, 8.
Суддя М. М. Перекопський