Справа № 210/6521/18
Провадження № 2/210/747/19
іменем України
"25" червня 2019 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся 27.11.2018 року до суду з вищезгаданим позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 70000,00грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що його дружині ОСОБА_3 належить 30/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачу ОСОБА_2 належить 24/100 зазначеного домоволодіння, яку він передав йому у користування та розпорядження з оригіналами документів на частку домоволодіння та довіреністю на продаж чи дарування цієї частки. Він, позивач, передав йому грошові кошти в сумі 70000,00грн., що відповідало вартості відчужуваного майна. Потім, він дізнався, що спірна частина домоволодіння 11.07.2018 року подарована ОСОБА_4 Відповідач на контакт не виходить, жодних пояснень не надає, вимоги щодо повернення грошових коштів ігнорує, тому вважає, що грошові кошти в сумі 70000,00грн. безпідставно отримані відповідачем та підлягають поверненню.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.
Відповідачу ОСОБА_2 за зареєстрованою в установленому порядку адресою: АДРЕСА_2 надіслано копію ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками, які повернулися до суду у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Правом надання відзиву на позов не скористався.
Третя особа ОСОБА_3 правом надання пояснень щодо позову не скористалася.
У відповідності до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за місцем реєстрації, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25425951 від 26.02.2010 року відповідачу ОСОБА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності 24/100 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування 8/100 частини домоволодіння від 01.08.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Панченко А.А., зареєстровано в реєстрі за №330; договору дарування 16/100 частини домоволодіння від 08.12.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Панченко А.А., зареєстровано в реєстрі за №13074 (а.с.10-16).
01.02.2017 року відповідачем ОСОБА_2 складено розписку, в якій зазначено, що згідно з попередньою домовленістю про продаж належного йому домоволодіння 24 /100 за адресою: АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_1 в якості повної суми у розмірі 70000,00грн. (а.с.6).
Того ж дня ОСОБА_2 надано довіреність на ім'я ОСОБА_5 , яким доручено подарувати ОСОБА_3 24/100 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, з відповідною часткою належних до нього господарських будівель і споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також відповідну частку земельної ділянки, яка розташована за вищевказаною адресою (а.с.17).
Згідно з документами на зазначене домоволодіння, ОСОБА_3 є власником 30/100 частки на підставі договору дарування частини домоволодіння та земельної ділянки від 19.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Івановою С.Я. (а.с.19-37).
Доказів перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі суду не надано.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №145899503 від 19.11.2018 року вбачається, що 11.07.2018 року у власність ОСОБА_4 (приватна спільна часткова власність) перейшли 24/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. (а.с.38-40).
Позивачем на адресу відповідача 11.09.2018 року надіслана вимога-претензія про повернення коштів в сумі 70000,00грн., у зв'язку з тим, що основний договір купівлі-продажу чи дарування не укладений, а спірна частина домоволодіння продана ОСОБА_4 (а.с.42).
Відповіді ОСОБА_2 на вимогу-претензію позивачу не надано, станом на день розгляду справи грошові кошти позивачу не повернуто.
Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Згідно ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Положеннями ч.3 ст.640 ЦК України визначено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
За змістом ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що розписка оформлена у простій письмовій формі без дотримання обов'язкової письмової нотаріальної форми щодо укладення попереднього договору; приймаючи до уваги, що до цього часу договір купівлі-продажу вказаного вище нерухомого майна між сторонами не укладено; факт одержання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 70000грн. підтверджений розпискою; спірна частка домоволодіння перейшла у власність іншої особи; зважаючи, що наведені факти підтверджуються письмовими матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд вважає, що відповідачем безпідставно отримано від позивача 70000,00грн.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичного змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували незаконність вимог позивача або їх необґрунтованість, між сторонами будь-яких договірних відносин не існує, факт одержання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 70000 грн. підтверджений розпискою , тому відповідач безпідставно набув належні позивачу кошти, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені витрати пропорційно до задоволених вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн., які слід стягнути з відповідача на його користь.
На підставі вищенаведеного та ст.ст.220, 328, 334, 635, 657, 640, 1212 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - ОСОБА_3 про стягнення коштів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , відповідно до розписки від 01.02.2017 року грошові кошти в сумі 70000,00грн. (сімдесят тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 704,80грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ;
- третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя: Н. Ю. Вікторович