іменем України
Справа № 210/1460/18
Провадження № 1-кп/210/179/19
"06" червня 2019 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об'єднаних обвинувальних актів у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, -
У провадження Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувають матеріали об'єднаних обвинувальних актів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 .
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики які існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_4 (кожен окремо), заперечували щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили суд змінити запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Судом встановлено, що станом на 06.06.2019 року, наявність заявлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України не зменшилась, що дає достатні підстави для продовження строку тримання під вартою.
Встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, за вчинення одного з яких, а саме, кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України Законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до 6 років.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що останній раніше судимий, постійного місця проживання не має, останнє відоме місце проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей чи батьків похилого віку немає.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України, останній перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, яких на теперішній час ще не було допитано, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що останній не має постійного місця проживання та місця роботи, відтак, усвідомлюючи невідворотність реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років. (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиев проти Молдови).
Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та таким що підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При цьому суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 01 серпня 2019 року.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місці, тобто до 03 серпня 2019 року включно.
Копію ухвали направити до ДПтСУ Криворізька установа виконання покарань УДПтСУ у Дніпропетровській області №3, для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили із моменту її винесення і підлягає негайному виконанню.
Суддя: ОСОБА_1