головуючого
Макаренка М.М.
суддів
Колесника М.А., Селівона О.Ф.
та прокурора
Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 червня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 березня 2005 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
14 лютого 1979 року народження,
немаючого судимості,
засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з матеріальною відповідальністю.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням 2 роки з покладенням на нього обов»язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2. 11215грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не розглядався.
Як визнав встановленим суд, у період часу з 6 по 30 липня 2004 року та з 1 по 16 вересня 2004 року ОСОБА_1 за місцем роботи у пункті продажу мобільних телефонів в павільйоніІНФОРМАЦІЯ_1 поАДРЕСА_1, працюючи продавцем консультантом у СПД ОСОБА_2., продав належний останньому товар. Від продажу ОСОБА_1 отримав гроші на загальну суму 11215грн., які вилучив з каси та витратив на власні потреби, заподіявши потерпілому шкоду на зазначену суму.
У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва зазначає, що дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 191 КК України кваліфіковані неправильно, оскільки в діях засудженого відсутня кваліфікуюча ознака повторність і у даному випадку його дії належить кваліфікувати як продовжуваний злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК України. Заступник прокурора, також зазначає, що суд, призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов»язані з матеріальною відповідальністю, не визначив його розмір. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про часткове задоволення касаційного подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.
Встановлені судом фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину відповідають наявним у матеріалах справи доказам, які у судовому засіданні досліджувалися в порядку ст. 299 КПК України.
Проте, кваліфікуючи дії засудженого за ч. 3 ст. 191 КК України як розтрата чужого майна, яке було ввірене особі і яке перебувало в її віданні за ознакою повторності, суд першої інстанції допустив помилку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 КК України повторність злочинів відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об»єднаних єдиним злочинним наміром.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, працюючи продавцем консультантом у підприємця ОСОБА_2., з липня по вересень 2004 року незаконно присвоював гроші на загальну суму 11215грн., виручені від реалізації товарів, які належали ОСОБА_2
Оскільки дії ОСОБА_1 носили тотожний характер і були об»єднані єдиним злочинним наміром в його діях відсутня така кваліфікуюча ознака злочину як повторність, у зв»язку з чим дії засудженого ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч. 3 на ч. 1 ст. 191 КК України.
Крім того, враховуючи те, що санкція ч. 1 ст. 191 КК України передбачає факультативне додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, колегія суддів, враховуючи конкретні обставини справи та дані про особу винного, вважає за можливе не призначати ОСОБА_1 додаткової міри покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов»язані з матеріальною відповідальністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -
касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 березня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 3 на ч. 1 ст. 191 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади, пов»язані з матеріальною відповідальністю.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням 2 роки та покласти на нього обов»язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Макаренко М.М. Колесник М.А. Селівон О.Ф.