Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2010 р. Справа № 07/144-09 (н.р. 47/2
вх. № 3397/5-07 (н.р. 5730/5-47)
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Ясінський А.В., дов. б/н від 16.01.09 р.;
відповідача - Молочко Н.Г.; 3-ї особи 1. не з'явився; 2. не з'явився; 3. не з'явився;
розглянувши справу за позовом ТОВ "Евросеть ВСК", м. Харків
до КП "Міський інформаційний центр", м. Харків 3-я особа 1. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; 2. Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; 3. Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», м. Харків
про визнання недійсним договору
Товариство з обмеженою відповідальністю «Евросеть ВСК» звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства «Міський інформаційний центр», в якій просить визнати недійсним договір № 2481 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, укладений 26.04.2007 року між комунальним підприємством „Міський інформаційний центр” та товариством з обмеженою відповідальністю „Евросеть ВСК” , як такий, що укладений з порушенням ст.203 ЦК України, а також стягнути з комунального підприємства «Міський інформаційний центр» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Евросеть ВСК» суму сплаченого державного мита в розмірі 85,00 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.08р. у справі №47/234-08 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір №2481 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, укладений 26.04.2007 року між Комунальним підприємством „Міський інформаційний центр” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Евросеть ВСК”. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Евросеть ВСК” 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2008 р. у справі №47/234-08 апеляційну скаргу КП „Міський інформаційний центр” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 20.10.08р. у справі №47/234-08 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2009року у справі №47/234-08 касаційну скаргу КП „Міський інформаційний центр” задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 20.10.08р. у справі №47/234-08 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Під час нового розгляду справі присвоєно № 07/144-09.
У судовому засіданні 18.05.2009 року представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; Комунальне підприємство „Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, Комунальне підприємство „Жилкомсервіс” та Харківську міську раду .
З метою повного та всебічного дослідження всіх обставин даної справи, судом було задоволено клопотання позивача частково та ухвалою від 18.05.09 р., залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; Комунальне підприємство „Харківське міське бюро технічної інвентаризації”; Комунальне підприємство „Жилкомсервіс”.
В частині клопотання щодо залучення Харківської міської ради судом було відмовлено у зв'язку з його недоцільністю.
У судовому засіданні 09.06.2009р. представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням щодо продовження терміну розгляду справи за межі 2-х місячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України, до 01.09.09р. з метою надання додаткових доказів по справі. Дане клопотання було задоволено ухвалою від 09.06.09 р.
У судовому засіданні 04.08.2009р. представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням щодо продовження терміну розгляду справи за межі 2-х місячного терміну, встановленого ст. 69 ГПК України, до 01.11.09р. з метою надання додаткових доказів по справі. Дане клопотання було задоволено ухвалою від 04.08.09 р.
07 жовтня 2009 року 3-я особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надало через канцелярію господарського суду Харківської області письмові пояснення по суті спору та документи в підтвердження своєї позиції, в яких повідомило про те, що на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради народних депутатів 21 скликання від 28.09.1992 року „Про комунальну власність міста” будинок, в цілому, за адресою: м. Харків, вул. Сумська,3 вважається власністю територіальної громади м. Харкова та відображається на балансі спеціалізованого підприємства по обслуговуванню житлового фонду КП „Жилкомсервіс”. Стосовно надання доказів про належність до комунальної власності м. Харкова фасадів будинку по вул. Сумській 3 було повідомлено, що фасад будинку є невід'ємною складовою частиною об'єкта нерухомості і не потребує додаткового підтвердження права власності.
Від 3-ї особи комунального підприємства „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” надійшов лист, відповідно до яких з питання щодо задоволення позовних вимог КП „ХМБТІ” приєднується до правової позиції Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
У судовому засіданні 02.11.2009р. представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням щодо продовження терміну розгляду справи за межі 2-х місячного терміну, встановленого ст. 69 ГПК України, з метою надання додаткових доказів по справі. Дане клопотання було задоволено ухвалою від 02.11.09 р.
23.11.2009 року відповідач, через канцелярію суду надав додаткові пояснення, в яких вказав, що наявність відтиску печатки позивача на спірному договорі свідчить про наділення особи, що підписала цей договір, відповідними повноваженнями. Також відповідач зазначив, що спірний договір був схвалений позивачем, про що свідчить акт прийому-передачі місця від 26.04.07 р. до даного Договору, який підписано та скріплено печаткою позивача та той факт, що позивач почав виконувати умови спірного договору, а саме, здійснив оплату за ним, що підтверджується банківськими виписками, де в „Призначенні платежу” чітко вказано суму, номер, дату договору та строку, за який позивач здійснив оплату. Крім того, у своїх поясненнях відповідач зазначив, що право комунальної власності на будівлі у місті Харкові виникло ще у 1992 році, коли відбулося розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області, про що свідчить рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 12.03.1992 року №68 „Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальним одиницями Харківської області” і на виконання цього рішення 12 сесією 21 скликання Харківської міської ради народних депутатів 28.09.1992року було прийнято рішення „Про комунальну власність міста”, на підставі якого власником будівлі в цілому, в тому числі, і фасаду за адресою: м. Харків вул.Сумська,3 є Територіальна громада м. Харкова. В якості доказів своєї позиції відповідач посилається на лист Управління комунального майна та приватизації від 01.12.2008р. №15615, лист КП „Жилкомсервіс” від 29.09.08р. №8003 та письмові пояснення Управління комунального майна та приватизації. Також відповідач зазначив, що укладення спірного договору з ініціативи позивача, схвалення позивачем укладеного договору шляхом подальшого виконання його умов, відсутності з боку позивача доказів на спростування належності спірного житлового будинку до комунальної власності, припинення дії договору до подання позивачем даного позову свідчать про те, що позовні вимоги позивача про визнання спірного договору недійсним, не підлягають задоволенню. В якості обґрунтування своєї позиції відповідач надав практику Вищого господарського суду України, яка підтримує дану правову позицію, а саме, постанови ВГСУ від 17.03.09р. по справам №56/179-08, №56/180-08, постанова ВГСУ від 13.05.09р. №60/13-08.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.01.10 р. до 17.02.10 р.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, 3-їх осіб, суд встановив, що між сторонами було укладено договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій №2481 від 26.04.2007р.
Відповідно до Акту прийому-передачі місця від 26.04.07 р. та Додатку №1 до Договору відповідач надав позивачеві в користування місце, яке знаходиться у комунальній власності, для розташування спеціальної конструкції - щит на фасаді (3,85х0,67х1) за адресою: м. Харків, вул. Сумська,3.
Позивач вважає Договір № 2481 від 26.04.07 р. недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону, посилаючись на те, що спірний договір було підписано від імені ТОВ „Евросеть ВСК” представником Плоховим Ігорем Сергійовичем, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тубольцевою М.Н. та зареєстрованою у реєстрі за №1357, яка на момент підписання Договору №2481 від 26.04.2007 р., втратила сувою силу, бо була видана строком на одинадцять місяців з 05 травня 2006 року по 04 квітня 2007 року. Крім того, позивач вказує на те, що спірний будинок є власністю приватної особи, а не Територіальної громади міста Харкова, і що у відповідача по справі КП „Міський інформаційний центр” не було належних повноважень на розпорядження майном власності приватної особи та стверджує, що спірний договір було укладено з порушенням 203 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними документально матеріалами справи, тому вони не приймаються судом та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 203 ЦК встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його виконання. Згідно умов даної статті схвалення дій представника можливе в різних формах.
У даному випадку спірний договір був схвалений позивачем, про що свідчить акт прийому - передачі місця від 26.04.2007 р. до даного договору, в якому зазначено, що позивач прийняв згідно умов даного договору в користування місце, яке перебуває у комунальній власності, для розташування спеціальної конструкції за адресою: м. Харків, вул. Сумська,3 і, що претензій з його сторони немає, а також даний акт підписано та скріплено печаткою позивача. Крім того, до сьогоднішнього дня місце, яке передавалося в користування за Договором №2481 від 26.04.07 р., позивач відповідачеві на підставі акту прийому - передачі не повернув, як це передбачено умовами даного Договору, що свідчить про те, що позивач користується даним місцем.
До того ж, про схвалення договору №2481 від 26.04.2007 р. ТОВ „Евросеть ВСК” свідчить і той факт, що позивач почав виконувати умови спірного договору, а саме, здійснив оплату за спірним договором, про що свідчать банківські виписки, в яких в „Призначенні платежу” чітко вказано суму, номер та дата договору і строк, за який відповідач здійснив оплату. А якщо одна сторона вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, то такий правочин є дійсним, оскільки сторони своїми діями (виконання та прийняття виконання) підтверджують наявність між ними правовідносин та свої права та обов'язки у цих правовідносинах.
Оскільки договір №2481 від 26.04.07 р., який було підписано представником Плоховим І.С., був схвалений ТОВ „Евросеть ВСК”, про що свідчить і підписаний зі сторони позивача акт прийому-передачі місця і здійснення позивачем оплати за користування місцем за цим договором, то даний договір породжує для сторін цивільні права та обов'язки, що означає, що цей договір є дійсним.
До того ж, наявність відтиску печатки позивача на спірному договорі свідчить про наділення особи, що підписала цей договір, відповідними повноваженнями. У даному випадку спірний договір було не лише підписано зі сторони позивача, але й скріплено печаткою ТОВ „Евросеть ВСК”, що підтверджує той факт, що ТОВ „Евросеть ВСК” саме представника Плохова І.С. наділило повноваженням щодо підпису спірного договору.
Доводи позивача про те, що будинок по вул. Сумській,3 не належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, і що у КП „Міський інформаційний центр” не було належних повноважень на розпорядження майном територіальної громади м. Харкова суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст.29 Закону України „Про місцеве самоврядування” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.
Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад, відповідно до ч.1 ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядування” є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до п.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Згідно з п.5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067 для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.
Повноваження комунального підприємства „Міський інформаційний центр” щодо надання у користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій встановлено п.6 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові” від 20.10.2004 р. №977.
Відповідно до п. 2.1 рішення Харківської міської ради із змінами та доповненнями від 25.09.2002 р. „Про створення комунального підприємства „Міський інформаційний центр” одним із основних видів діяльності комунального підприємства „Міський інформаційний центр” є надання в користування розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова, для розташування спеціальних конструкцій.
Відповідно до п.1 „Порядку надання в користування місць, які знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій” (Додаток №2 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові”): „Місця розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності і не передані у повне господарське відання, оперативне управління, користування (оренду) іншим комунальним підприємствам, установам, організаціям, окрім місць, на яких розповсюджувачі зовнішньої реклами розміщують вивіски, (надалі - місця розташування спеціальних конструкцій), надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами в користування на підставі договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, що укладається між комунальним підприємством „Міський інформаційний центр” (надалі за текстом - КП „МІЦ”) та розповсюджувачем зовнішньої реклами.
Тобто позивач є тим спеціально уповноваженим органом, який наділений органом місцевого самоврядування повноваженнями щодо надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Встановлення на рівні територіальної громади можливості отримання спеціально уповноваженим підприємством плати за користування місцями, що знаходяться у комунальній власності, є реалізацією органами місцевого самоврядування власних повноважень щодо управління належним до комунальної власності майном.
У ході судового розгляду судом було встановлено, що саме позивач звернувся до відповідача для укладення договору про надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій №2481 від 26.04.07 р., визначивши, що місце для розташування спеціальних конструкцій, перебуває у комунальній власності. Зі свого боку, відповідач, керуючись п.2 Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (Додаток № 2 до рішення міськвиконкому від 20.10.2004 року № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові”) перевірив у позивача наявність завіреної копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; довідку робочого органу про подачу заявки на отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у певному місці та встановлення пріоритету на зазначене місце, після чого уклав з позивачем договір № 2481 від 26.04.2007 р., оскільки позивачем було надано всі необхідні документи.
Таким чином, відповідач діяв згідно чинного нормативного акту органу місцевого самоврядування, а саме, Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, яким встановлює вичерпний перелік дій, які необхідно здійснити відповідачеві для укладення договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій. Цей Порядок не закріплює за відповідачем обов'язку щодо попереднього визначення чиєю власністю є місця, на які розповсюджувач зовнішньої реклами встановив пріоритет згідно відповідних довідок. Факт звернення позивача до відповідача є свідченням того, що він попередньо встановив, що відповідне місце є комунальною власністю.
Крім того, документи, які відповідач надав в обґрунтування своєї позиції, а також, документи, які на вимогу ухвал суду надали 3-і особи, свідчать про те, що на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради народних депутатів 21 скликання від 28.09.1992року „Про комунальну власність міста”, будівля в цілому та її фасад за адресою м. Харків, вул.Сумська,3, на якому позивач розмістив спеціальну конструкцію, а саме, щит на фасаді (3,85х0,67х1), належать до комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відображаються на балансі спеціалізованого підприємства по обслуговуванню житлового фонду КП „Жилкомсервіс”. Тобто, власником будівлі в цілому, в тому числі, і фасаду, за даною адресою є Територіальна громада м. Харкова і Харківською міською радою не приймалось рішень щодо виключення будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська,3 з переліку об'єктів комунальної власності.
Ствердження позивача про те, що він розміщував на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 3 вивіску, а не спеціальну конструкцію, також не відповідають дійсності. В даному випадку позивач розміщував не вивіску, а спеціальну конструкцію - щит на фасаді (3,85х0,67х1), що підтверджується Додатком №1 до Договору №2481 від 26.04.2007 р., в якому зазначено вид та розмір спеціальної конструкції, яку позивач розміщував на місці, яке перебуває у комунальній власності, а саме, на фасаді будинку за адресою: м. Харків, вул. Сумська.3. І для укладення спірного договору позивач надав відповідачеві копію довідки робочого органу про встановлення пріоритету на розміщення спеціальної конструкції на зазначеному місці від 16.04.2007 р., в якій було вказано, що ТОВ „Евросеть ВСК” встановлено пріоритет саме для отримання дозволу на розміщення спеціальної конструкції - щит на фасаді, а не вивіски.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищенаведене, встановивши факти: укладення договору з ініціативи позивача, схвалення позивачем укладеного договору шляхом подальшого виконання його умов, відсутності з боку позивача доказів на спростування належності спірного житлового будинку до комунальної власності, суд вважає позовні вимоги про визнання договору № 2481 про надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 26.04.2007 р. недійсним, необґрунтованими, недоведеними господарському суду, у зв'язку з чим, такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 241, ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 69, 82-85 ГПК України,
В позові відмовити.
Суддя
Рішення підписано 22 лютого 2010 року.