Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2010 р. Справа № 57/316-09
вх. № 9924/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Казека Е.В. -завідувач сектору судової роботи, дов. №14711 від 30.12.09р. Відповідач - не з"явився.
розглянувши справу за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків
до Суб'єкта підприємницької діяльності - ФО ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 5782,15 грн., розірвання договору та виселення
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -СПДФО ОСОБА_3 в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 4466,03 грн. та пені в сумі 1316,12 грн.; розірвати договір оренди № 702 від 20.07.2005 року, виселити відповідач з займаного нежитлового приміщення площею 43 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, літ. „А-9” позивачу. Окрім того, просить суд віднести на відповідача витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючі свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 702 від 20.07.2005 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 грудня 2009 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 грудня 2009 року о 10:20 год.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 22 грудня 2009 року, 01 лютого 2010 р., у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду щодо надання доказів та неявкою представника відповідача у судові засідання, розгляд справи відкладався.
Представник позивача в судовому засіданні 15 лютого 2010 року позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.
Судом перевірено адресу відповідача. Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року, з метою належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, зобов'язано позивача направити на вказану в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, адресу відповідача (61128, АДРЕСА_1) позовну заяву та додані до неї документи, які позивачем направлено на зазначену адресу відповідача. Окрім того зазначену ухвалу суду направлено на вказану державним реєстратором адресу (місцезнаходження) відповідача. Проте, ухвала суду від 01 лютого 2010 року повернулась на адресу суду з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає»
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач - ФОП ОСОБА_3 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Присутній в судовому засіданні 15 лютого 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Враховуючи вищезазначені обставини та строки розгляду справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.
20 липня 2005 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі позивач ) та ФОП ОСОБА_3 (далі - відповідач) було укладено договір № 702 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі договір), у відповідності до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно - частина нежитлових приміщень цокольного поверху, загальною площею 43,0 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 літера „А-9”, які відображаються на балансі КВЖРЕП Комінтернівського району м. Харкова, для використання під розміщення перукарні.
Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 20 липня 2005 року.
Пунктами 3.1, 3.2, 3.3. договору оренди передбачено, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 16100,00 грн. станом на 28.06.2002 року, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням ХІV сесії Харківської міської ради ІІІ скликання від 30.03.2000 року, орендна плата за липень місяць 2005 року складає 86,52 грн.; ставка орендної плати (ціна, тариф) становить 5% за рік, нарахування орендної плати починається з дати підписання Акту приймання-передачі.
Відповідно до пунктів 3.5, 3.6 договору, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Пунктами 10.1. та 10.5 договору передбачено, що договір діє з 20 липня 2005 року по 20 червня 2006 року; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Додатковою угодою № 1 до договору оренди сторонами продовжено строк дії договору до 20.05.2007 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.
Як вказує позивач у позовній заяві Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду приміщення, внаслідок чого, станом на 20.08.2009 року, за період з серпня 2006 року по липень 2009 року у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі 4466,03 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати, в сумі 4463,03 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 702, який був укладений між позивачем та відповідачем 20 липня 2005 року.
Відповідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідачем не заявлено про застосування позовної давності щодо нарахування суми боргу за серпень-листопад 2006 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з серпня 2006 року по липень 2009 року в сумі 4466,03 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 9.3 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з серпня 2006 року по липень 2009 року склала 1316,12 грн.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Оскільки відповідачем не заявлено про застосування позовної давності щодо нарахування пені, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 1316,12 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Як встановлено вище, договір № 702 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 20.07.2005 року, відповідно до умов договору, ст..764 Цивільного кодексу України, станом на момент розгляду справи, договір є діючим.
Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар (відповідач) сплачував орендну плату несвоєчасно, а з червня 2006 року взагалі припинив сплачувати орендну плату.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про розірвання договору оренди № 702 від 20.07.2005 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу прокурора та позивача щодо виселення відповідача передачу орендованого приміщення позивачу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає позов позивача задовольнити повністю, оскільки він підтверджується доданими до матеріалів справи доказами та його не спростований відповідачем.
У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509,525, 526, 530, 546, 548,610,611,612,782,785 Цивільного кодексу України, статтями 188,193,198,232,284,285,291,343 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Розірвати договір № 702 орендинежитлового приміщення (будівлі) , укладений 20 липня 2005 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1.
Виселити Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 (місце проживання (61128, АДРЕСА_1, відомості про рахунки в банківських установах відсутні, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) з займаного нежитлового приміщення, загальною площею 43,0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 літера „А-9” та передати вказане приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (ідентифікаційний код 14095412; адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 16).
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 (місце проживання (61128, АДРЕСА_1, відомості про рахунки в банківських установах відсутні, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції,16, код ЄДРПОУ 14095412) 4466,03 грн. заборгованості з орендної плати та 1316,12 грн. пені., 187,00 грн. держмита, та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 22 лютого 2010 року
справа№ 57/316-09