Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" лютого 2010 р. Справа № 64/60-10
вх. № 727/5-64
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Козлов В.І. за довіреністю №156 від 10.11.2009 року; відповідача - Крижановський К.М. за довіреністю від 14.01.2010р.;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східремсервіс", м. Харків
до Темнівської виправної колонії № 100, с. Темнівка
про стягнення 52017,44 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Східремсервіс» звернулось догосподарського суду Харківської області з позовною заявою (вих. б/н від 28.12.2009р.) про стягнення з Підприємства Темнівська виправна колонія №100, суму основного боргу в розмірі 39586,60грн., суму пені у розмірі 4763,40грн., суму інфляційних нарахувань у розмірі 6231,74грн.; суму 3% річних у розмірі 1435,70грн. та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов договору підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт №09/08 від 20.08.2008р., укладеного між сторонами, не своєчасно та не в повному обсязі оплатив вартість виконаних робіт.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 лютого 2010 року за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
18 лютого 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області супровідним листом (вих.б/н від 17.02.2010р.) документи, на виконання ухвали суду про порушення провадження по справі 64/60-10 від 04.02.2010р.
18 лютого 2010 року відповідач надав до канцелярії суду заперечення на позовну заяву (вих. б/н від 17.02.2010р.), в яких визнає наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 39586,60грн. та вказує на те, що у зв»язку із скрутним фінансовим становищем підприємство відповідача не мало змоги повністю розрахуватись з позивачем, але заперечує проти розміру штрафних санкцій, посилаючись на те, що вони невірно розраховані. Разом з запереченнями відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи.
22 лютого 2010 року відповідач надав до канцелярії суду заяву, в якій вказує, що визнає основну суму боргу у розмірі 39586,60грн. та нараховані штрафні санкції.
Надані сторонами документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав основну суму боргу та нараховані штрафні санкції.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Східремсервіс» (підрядник) та Підприємством Темнівська виправна колонія №100 (замовник) було укладено договір підряду на проведення ремонтно-будівельних робіт №09/08 від 20.08.2008р. Відповідно до п.1.1. договору, підрядник (позивач) зобов"язується виконати на завдання замовника (відповідач), а замовник зобов"язується прийняти та оплатити наступні роботи : ремонт кровлі єврорубероїдом у два шари, обсягом 1000,0кв.м.
Відповідно до п.3.1. договору, вартість робіт по даному договору визначена кошторисом, який є невід"ємною частиною договору та складає 55152,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 9192,00грн.
Відповідно до п.3.2. договору, розрахунок може здійснюватись авансовим перерахуванням у розмірі 50% від кошторисної вартості на придбання матеріалів, решта - протягом 10 днів після підписання акту виконаних робіт, згідно форми КБ-2в, за фактично виконану роботу.
Як вбачається з матеріалів справи, переказу у вигляді авансу в розмірі 50% від кошторисної вартості позивачу від відповідача зроблено не було, але відповідачем були здіснені проплати 17.09.2008р. у розмірі 5565,40грн. та 25.09.2008р. у розмірі 10000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1168 від 17.09.2008р. та №1206 від 25.09.2008р., які додані до матеріалів справи.
Позивач свої зобов"язання за договором виконав, що підтверджується актом приймання виконаних робіт, що підписаний обома сторонами 01 жовтня 2008 року. Відповідно до умов договору (п.3.2.) строк оплати за договором настав 11 жовтня 2008 року, проте відповідач решту вартості виконаних робіт позивачу не оплатив, внаслідок чого утворилась сума заборгованості у розмірі 39586,60грн.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 39586,60 грн. правомірні, обгрунтовані, доведені матеріалами справи та визнані відповідачем, тому вони підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 1435,70 грн. та інфляційні у сумі 6231,74 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 5.3. договору № 09/08 від 20.08.2008 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплачених рахунків за кожен день прострочки.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4763,40 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 520,17 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Підприємства Темнівська виправна колонія №100 (62493, Харківська область, Харківський район, с. Темновка, вул. Харківська, 3, р/р 260078315130320 в Харківській обласній філії АКБ СР Укрсоцбанка, МФО 351016, код ЄДРПОУ 08680906, ІНН 086809020237, св-во про реєстрацію платника ПДВ №28024767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДРЕМСЕРВІС» (61118, м. Харків, пр-т Тракторобудівників, б. 102, кв. 24, р/р 26004811003010 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 22695652, ІПН 226956520341) суму основного боргу у розмірі 39586,60грн., пеню у розмірі 4763,40грн., інфляційні витрати у розмірі 6231,74грн., 3% річних у розмірі 1435,70 грн.; 520,17грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 24 лютого 2010 року.