Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" лютого 2010 р. Справа № 40/35-10
вх. № 959/4-40
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Загребельний М.С., дов. від 15.02.2010 року відповідача - 1. не з*явився, 2. не з*явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт", м. Харків
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГМА-ТРЕЙД", м. Київ, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технік-Центр", м. Харків
про визнання недійсним правочину та стягнення 1000,00 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоарт", звернувся до суду з позовом про визнання правочину за договором про виготовлення поліграфічної продукції від 29 жовтня 2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГМА-ТРЕЙД" (першим відповідачем) недійсним та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технік - Центр" (другого відповідача) матеріальних збитків у розмірі 1 000, 00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримує та свої вимоги обґрунтовує тим, що 29 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГМА-ТРЕЙД" був укладений договір про виготовлення поліграфічної продукції. Від СДПІ по роботі з ВПП у місті Харкові, позивачу стало відомо про те, що було порушено кримінальну справу відносно першого відповідача. В ході розгляду кримінальної справи було встановлено, що підприємство позивача мало фінансово - господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГМА-ТРЕЙД". В ході слідства посадовими особами першого відповідача були надані пояснення відносно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоарт". Позивач вказує, що в поясненнях було зазначено, що всі операції які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоарт" та першим відповідачем були безтоварні та жодних послуг перший відповідач Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоарт" не надавав. Позивач зазначає, що дії першого відповідача негативно вплинули на ділову репутацію підприємства. Крім цього, у зв'язку з діями першого відповідача СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові намагається провести позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача та нарахувати штрафні та фінансові санкції. Крім цього, позивач вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Технік - Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоарт" було укладено договір про надання консультаційних послуг. В порядку та на умовах, визначених зазначеним Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Технік - Центр" взяло на себе зобов'язання надати позивачу консультаційні та юридичні послуги щодо оформлення та виконання договорів з першим відповідачем, а також з питання виконання та правильності оформлення документів по договору про виготовлення поліграфічної продукції, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГМА-ТРЕЙД". Позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Технік - Центр" не виконало умови договору та просить стягнути понесену матеріальну шкоду.
Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, у наданих запереченнях проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, у зв'язку з невиконанням позивачем умов договору та просить суд розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технік-Центр".
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
29 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГМА-ТРЕЙД" був укладений договір про виготовлення поліграфічної продукції.
Предметом спірного договору є те, що виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати роботу, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити виконану роботу. Загальна вартість робіт, що є предметом Договору, становить 2 355 607,00 грн. та складається із вартості усіх робіт, вказаних у рахунках - фактурах, специфікаціях та актах здачі - прийому виконаних робіт.
Вказаний договір було складено згідно з вимогами Цивільного кодексу України та підписано двома сторонами.
Суд зазначає, що згідно умов договору, були складені рахунки - фактури, а саме: рахунок - фактура № 3 від 03 січня 2008 року на загальну суму 216 731,30грн., рахунок - фактура № 23 від 01 лютого 2008 року на загальну суму 276 137,80грн., рахунок - фактура № 31 від 03 березня 2008 року на загальну суму 414 821,25грн. та рахунок - фактура № 43 від 01 квітня 2008 року на загальну суму 496 761,25грн.
Також, були підписані акти здачі - прийому виконаних робіт, якими обумовлено кількість, найменування та вартість робіт. Факт виконаних робіт, підтверджено підписами та скріплено печатками підприємств.
У відповідності з приписами діючого законодавства України та на виконання вимог статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" були виписані податкові накладні, а саме № 17 від 03 грудня 2007 року на загальну суму 371 024,32 грн., № 401.1 від 04 січня 2008 року на загальну суму 216 731,30 грн., № 0102.1 від 01 лютого 2008 року на загальну суму 276 137,80 грн., № 2603.3 від 26 березня 2008 року на загальну суму 704 229,21 грн. та №0303.1 від 03 березня 2008 року на загальну суму 414 821, 25 грн.
Суд зазначає, що також були виписані видаткові накладні № 3 від 04 січня 2008 року, № 23 від 01 лютого 2008 року, № 31 від 03 березня 2008 року та №39 від 01 квітня 2008 року.
Факт розрахунків між підприємствами підтверджується платіжними дорученнями № 1892 від 26 березня 2008 року та № 1436 від 06 лютого 2008 року.
Норми цивільного законодавства встановлюють свободу сторін в укладанні договору, що підтверджує вільність волевиявлення сторін.
У відповідності до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України - "Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".
Також у відповідності до пункту 1 статті 629 Цивільного кодексу України - "Договір є обов'язковим для виконання сторонами".
Суд зазначає, що у відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, - "Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку".
У відповідності до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України - "суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться".
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 94 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, гідність і ділова репутація юридичної особи (ст.201 ЦК України).
У відповідності до пункту 1 статті 901 Цивільного кодексу України, - "За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором."
Суд зазначає, у відповідності до статті 907 Цивільного кодексу України, - Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоарт" виконало свої обов'язки перед Товариством з обмеженою відповідальністю 2БІГМА-ТРЕЙД" за цивільно-правовим договором належним чином, що підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку та первинною документацією. Підприємством були видані податкові накладні, які були належним чином оформлені та відображені у звітності підприємств.
Таким чином, суд зазначає, що договір від 29 жовтня 2007 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГМА-ТРЕЙД" про виготовлення поліграфічної продукції є дійсним, таким, що відповідає статтям 509, 526, 532, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку від 24 травня 1995 року.
За таких підстав, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на пояснення, які були надані посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГМА-ТРЕЙД" в ході розгляду кримінальної справи про те, що всі операції по договору укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГМА-ТРЕЙД" від 29 жовтня 2007 року на виготовлення поліграфічної продукції були безтоварні та жодних послуг по договору не надавалося, не можуть бути прийняті судом, оскільки до матеріалів справи не було надано обвинуваченого вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГМА-ТРЕЙД".
Також, суд зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Технік - Центр" матеріальних збитків у розмірі 1 000, 00 грн. оскільки зазначений договір взагалі не був наданий сторонами до матеріалів справи.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У позові відмовити повністю.
Повний текст рішення підписаний 16.02.2010 року.
Суддя