Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2010 р. Справа № 65/02-10
вх. № 473/3-65
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. № 05 від 25.01.2010 р.)
відповідача - Серебряннікової Д.Г. (дов. № 1 від 01.04.2009 р.)
розглянувши справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, смт. Кириківка-1, Великописарівський район, Сумська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Сінтал Д", м. Харків
про стягнення 7 317,85 грн.
Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Сінтал Д" - 7 317,85 грн., з яких - 5 149,80 грн. в рахунок відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, - 1 859,07 грн. суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, - 308,98 грн. 3% річних за два роки, згідно договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 32/07-С 11 серпня 2007 року. Свої вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов*язання, що виникло з вищевказаного договору.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у наданій заяві проти позовних вимог заперечує і просить суд в позові відмовити у зв'язку із застосуванням до позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 терміну позовної давності.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, встановив наступне.
11 серпня 2007 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "Сінтал Д" (замовник) був укладений договір за № 32/07-С про перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі -договір). Відповідно до умов п. 1.1. договору замовник зобов'язувався надати перевізнику для перевезення вантажі, а перевізник зобов'язався приймати вантажі від замовника та перевезти ці вантажі до місцезнаходження бурякопункту замовника.
За правилами ч. 1 ст. 307 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов*язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов*язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що виплата вартості перевезення вантажів перевізником здійснюється замовнику декількома платежами.
Згідно п. 3.2.2. договору, виплата наступних платежів за виконану роботу проводиться відповідачем в строк п'ять календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.
Як вбачається із п. 2.1.5. договору позивач зобов'язується перевезти вантажі відповідача у визначеному цим договором загальному обсязі у строк до 31 грудня 2007 р.
За виконану роботу кошти позивач повинен був отримати в грудні місяці 2007 року.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, на підставі договору та акту виконаних робіт від 20 листопада 2007 р. передав відповідачеві товар на загальну суму 8 149,80 грн., що не заперечується останнім, але відповідач в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, лише частково здійснив оплату за отриманий товар в сумі 3 000,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 5 149,80 грн.
Пунктом 5 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до п. 2 - 4 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом п.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що право звернення до суду у Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 виникло з 26 листопада 2007 року, але позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 26 січня 2010 року.
Виходячи з наведеного, термін позовної давності за позовними вимогами Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Сінтал Д" скінчився 26 травня 2008 року.
Оскільки, позовна заява надійшла до суду 26 січня 2010 року, тобто після закінчення шестимісячного стоку, суд, врахувавши заяву відповідача про застосування терміну позовної давності, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. 315 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Заяву відповідача про застосування терміну позовної давності задовольнити.
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення підписаний 22 лютого 2010 року.
Суддя