Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2010 р. Справа № 61/31-10
вх. № 573/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №50 від 27.01.2010р.;
першого відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №292 від 04.02.2010р.;
другого відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №2422 від 09.11.2009р.;
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків
до
1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Харків
2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Харків
про стягнення 120000 грн.
Позивач - ФОП ОСОБА_3, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди від 01.10.2009р. у розмірі 60000,00грн. та до ФОП ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором оренди від 01.10.2009р. у розмірі 60000,00грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідачів.
В судовому засіданні 17.02.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом до справи.
Представник першого та другого відповідачів в судовому засіданні 17.02.2010р. проти позову не заперечував, надав відзиви на позовну заяву від першого та другого відповідачів, в яких відповідачі позовні вимоги визнають в повному обсязі та вказують на те, що заборгованість виникла перед позивачем у зв"язку з кризовим фінансовим становищем.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзивів на неї та заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
01.10.2009р. між ФОП ОСОБА_3 (позивач по справі), ФОП ОСОБА_4 (перший відповідач по справі) та ФОП ОСОБА_5 (другий відповідач по справі) було укладено договір оренди нерухомого майна (арк.спр.10-13), відповідно до умов якого орендодавець передає , а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення для розміщення крамниці , яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, загальною площею 90,3 кв.м., зазначене приміщення , належить відповідачам на праві власності у рівних частках , що підтверджується договором купівлі - продажу №2527 від 13.05.2008р. (арк.спр.14).
Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи, підписаним сторонами актом приймання - передачі від 01.10.2009р. (арк.спр.18).
Відповідно до п.3.1. та п.3.2 договору оренди розмір орендної плати складає 10000,00грн. за один місяць без ПДВ . Орендна плата сплачується готівкою 01.10.2009р. в розмірі 120000,00грн. за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р.
Позивач передав , а перший та другий відповідачі прийняли грошові кошти в розмірі 120000,00грн. в рахунок внесення орендної плати за 12 місяців оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі грошових коштів до договору оренди нерухомого майна від 01.10.2009р. (арк.спр.19).
Відповідно до п.9.5 договору оренди орендар може розірвати договір за особистим бажанням , попередивши орендодавця за три дні.
Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено , що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
04.10.2009р. позивачем був направлений лист (арк.спр.20) до першого та другого відповідачів з вимогою про розірвання договору оренди від 01.10.2009р., в зв"язку з втратою господарського інтересу та вимогою про повернення сплаченої орендної плати у розмірі 120000,00грн. протягом семи днів.
07.10.2009р. до договору оренди нерухомого майна від 01.10.2009р. була укладена додаткова угода №1 (арк.спр.21) , згідно п.1 якої сторони домовилися за взаємною згодою розірвати договір оренди нерухомого майна від 01.10.2009р.
Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 07.10.2009р. орендар зобов"язаний повернути орендодавцям нежитлове приміщення , яке розташоване за адресою : АДРЕСА_2.
Позивач виконав належним чином свої обов"язки та повернув об"єкт оренди відповідачам , що підтверджується наявним в матеріалах справи актом повернення нерухомого майна від 07.10.2009р. (арк.спр.22).
Відповідно до п.3 додаткової угоди №1 від 07.10.2009р. орендна плата за період з 01.10.2009р. по 07.10.2009р. орендарем не сплачується.
Згідно з пунктом 4 додаткової угоди №1 від 07.10.2009р. орендодавці зобов"язані повернути грошові кошти в розмірі 120000,00грн., передані орендарем в рахунок орендної плати, протягом 30 днів з моменту підписання цієї угоди.
Строк виконання зобов"язання першим та другим відповідачами закінчився 07.11.2009р., однак грошові кошти за договором оренди на момент позовної заяви , так і не були передані.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідачі 120000,00грн. заборгованості не сплатили та не надали суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що перший відповідач (ФОП ОСОБА_4) не надав суду жодного документу, який би підтверджував повернення позивачу грошових коштів у розмірі 60000,00грн., у відзиві на позовну заяву заявлену до стягнення заборгованість визнає в повному обсязі, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з першого відповідача 60000,00грн. заборгованості за договором оренди від 01.10.2009р., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню. Другий відповідач (ФОП ОСОБА_5) також не надав суду жодного документу, який би підтверджував повернення позивачу грошових коштів у розмірі 60000,00грн., у відзиві на позовну заяву заявлену до стягнення заборгованість визнає в повному обсязі, тому суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з другого відповідача 60000,00грн. заборгованості за договором оренди від 01.10.2009р., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 258, 509, 525, 526, 612, 629, 764 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 188, 291 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (61058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) грошові кошти за договором оренди від 01.10.2009р. у розмірі 60000,00грн., а також 600,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) грошові кошти за договором оренди від 01.10.2009р. у розмірі 60000,00грн., а також 600,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 22.02.2010р.
Справа №61/31-10.