Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" лютого 2010 р. Справа № 61/338-09
вх. № 9991/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - за первісним позовом - ОСОБА_1, за довіреністю №6846 від 17.12.2009р.; відповідача - за первісним позовом - ОСОБА_2 - особисто за паспортом НОМЕР_2 від 21.10.1997р.; ОСОБА_3, за довіреністю №804 від 06.04.2009р.;
розглянувши справу за позовом первісним Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Харків
про розірвання договору
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків
до
Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ
про стягнення 59533,50 грн.
Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди №1 від 01.02.2008р. , укладеного між позивачем та відповідачем, а також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
22 грудня 2009 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" суму заборгованості по Договору оренди № 1 від 01 лютого 2008 року у розмірі 59534,50 грн., відшкодувати витрати за сплату державного мита в розмірі 595,35 грн. та відшкодувати витрати за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процеса в розмірі 236 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2010р. даний зустрічний позов прийнято до розгляду судом разом із первісним позовом.
27.01.2010р. представник позивача за первісним позовом надав уточнену позовну заяву, в якій просить визнати розірваним з 01.02.2009р. договір оренди №1 від 01.02.2008р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2010р. дані уточнення позовних вимог за первісним позовом прийнято до розгляду судом та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цих змін.
15.02.2010р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшли уточнення до зустрічної позовної заяви , в яких позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом заборгованості по договору оренди №1 від 01.02.2008р. у розмірі 103740,30грн., а також зобов"язати відповідача за зустрічним позовом повернути приміщення загальною площею 59,1кв.м., що розташоване за адресою : АДРЕСА_2 шляхом підписання актів прийому - передачі.
Дослідивши вказані уточнення до зустрічної позовної заяви , суд відмовляє в їх прийнятті до розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З уточнень зустрічних позовних вимог вбачається , що позивач заявляє дві нові вимоги: зобов"язати відповідача повернути позивачу приміщення та стягнути гарантійний платіж.
Відповідно до п/п а п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" ставки державного мита із заяв , що подаються до господарського суду із заяв майнового характеру встановлено у розмірі - 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; п/п б п.2 цієї ж статті державне мито з позовних заяв немайнового характеру встановлено за ставкою 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).
Проте, як свідчить додана до уточнень до зустрічної позовної заяви квитанція №F138148 від 11.02.2010р., позивачем за зустрічним позовом доплачено державне мито у розмірі 442,07грн. тільки за одну вимогу (щодо стягнення гарантійного платежу).
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не подано належних доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі за другу позовну вимогу (зобов"язання повернути приміщення).
До того ж відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право збільшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову.
Заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача додатково, крім орендної плати та нарахованої на неї пені , 3% річних , гарантійного платежу та подвійної орендної плати, суд вважає , що ФОП ОСОБА_2 одночасно заявляє нові вимоги (нова підстава та новий предмет позову), що є недопустимим в розумінні ст.22 ГПК України.
На підставі вказаного , суд відмовляє в прийнятті уточнень зустрічних позовних вимог від 15.02.2010р. (вх.№2861).
В судовому засіданні 16.02.2010р. представник позивача за первісним позовом вимоги позовної заяви з урахуванням уточнень до позовної заяви підтримав в повному обсязі, проти зустрічної позовної заяви заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях на зустрічну позовну заяву.
Представник відповідача за первісним позовом проти позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заперечував, надав додатковий відзив на позовну заяву , в якому просив припинити провадження у справі №61/338-09 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, вимоги зустрічного позову підтримав в повному обсязі.
В судовому засіданні 16.02.2010р. було оголошено перерву до 22.02.2010р. для виготовлення повного тексту рішення по справі №61/338-09.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї та заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Закрите акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" 17.07.2009р. здійснило державну реєстрацію змін до установчих документів в частині зміни найменування із Закритого акціонерного товариства на комерційний банк "Приватбанк" на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", тому договір оренди №1 від 01.02.2008р. на даний час вважається укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_2
01.02.2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" (позивач за первісним позовом) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом) було укладено договір оренди №1 (арк. спр. 8-15), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 передав, а ЗАТ КБ "Приватбанк" прийняв у платне строкове користування приміщення загальною площею 59,1 кв.м. , розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Пунктом 2.1 та 2.2 вказаного договору оренди визначено, що передача та повернення орендованого приміщення оформлюється актом приймання-передачі, який підписують повноважні представники сторін.
Строк дії договору оренди визначено пунктом 11.1, відповідно до якого він діє з 01.02.2008р. по 31.01.2010р.
15.01.2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до ФОП ОСОБА_2 з листом №20.0.0.2/14-137 від 15.01.2009р., в якому просив розірвати договір оренди № 1 від 01.02.2008р., у зв'язку неможливістю його виконання через істотні зміни економічної ситуації , що спричинили значні зміни в роботі банківської системи вцілому (арк. спр. 16).
ФОП ОСОБА_2 особисто під підпис отримав лист №20.0.0.2/14-137 від 15.01.2009р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.спр.17).
Відповідач за первісним позовом у своєму відзиві на позовну заяву вказує на те , що позивач за первісним позовом у вищезазначеному листі не надав належного правового обгрунтування істотності змін обставин , що зумовлюють необхідність розірвання договору та у зв"язку з тим , що позивач за первісним позовом не відшкодував відповідачу за первісним позовом витрати на оплату комунальних послуг , не усунув погіршення орендованого майна , відповідач за первісним позовом надав відповідь від 29.01.2009р., якою відхилив пропозицію в підписанні угоди про розірвання договору.
Позивач за первісним позовом (ПАТ КБ "Приватбанк") обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що у зв"язку з його відмовою від договору та повернення орендованого приміщення ФОП ОСОБА_2 01.02.2009р., (про що свідчить протокол відмови ФОП ОСОБА_2 від прийняття приміщення), договір є таким, що розірваний з 01.02.2010р.
Проте, суд не погоджується з такими висновками позивача за первісним позовом з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
ПАТ КБ "Приватбанк" в обгрунтування позовних вимог доказів на істотне порушення з боку ФОП ОСОБА_2умов договору не надав.
Відповідно до ч.1. ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі або якщо наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Відповідно до п.11.3.4 договору оренди №1 від 01.02.2008р., його дію може бути припинено на вимогу орендаря у разі пожежі , яка трапиться з вини орендодавця або стихийного лиха , після чого орендар не зможе користуватись орендованим приміщенням у відповідності з умовами цього договору.
Позивач за первісним позовом ПАТ КБ "Приватбанк" не наводить в обргунтування позовних вимог в порядку ст. 33 ГПК України будь-яких доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_2 було істотно порушено умови договору оренди приміщення №1 від 01.02.2008 року або передано у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі або невиконання ним свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі, у зв"язку з чим суд дійшов висновку про відсутність умов , передбачених чинним законодавством для розірвання договору оренди позивачем (ПАТ КБ "Приватбанк") в односторонньому порядку.
З матеріалів справи вбачається , що відсутні підстави для односторонньої відмови орендаря від договору оренди , пердбачені п.11.3.4 договору , оскільки ПАТ КБ "Приватбанк" не наводить доказів випадків пожежі в орендованому приміщенні.
До того ж, позивач за первісним позовом в позовній заяві посилається на положення статті 205 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов"язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин , за які жодна з його сторін не відповідає.
При цьому, суд зазначає, що неможливість виконання , як підстава припинення зобов"язання, передбачена ст.205 ГК України , має настати через об"єктивні обставини , що унеможливили виконання та не є наслідком дій , за які сторони відповідають (форс - мажор).
Обставини непереробної сили (форс - мажор), можна розподілити на три основні групи : природні явища (землетруси , повені , цунамі, снігові замети, пожежі , якщо вони викликані стихією) тощо; дії державних органів , або так званий юридичний форс - мажор. Разом з тим причини неможливості виконання можуть бути й суб"єктивного характеру . Для визначення певних обставин фрс - мажорними необхідна обов"язкова наявність низки чинників: непереробність сили, що спричинила ці обставини ; неможливість контролювати ситуацію , впливати на неї; непередбачуваність виникнення перешкоди під час укладання зобов"язання.
Також позивач посилається на ст.652 ЦК України, відповідно до якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору : сторони мають право врегулювати ті відносини , які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень , що визначені цими актами , і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Згідно зі ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Отже , при укладанні договору оренди сторони діяли на власний ризик, та не могли не враховувати можливості настання змін в економіці , як в явищі , яке не є стабільним за своєю суттю , та в якому відбуваються постійні зміни під впливом різних чинників.
До того ж , посилання позивача за первісним позовом на необхідність вжиття заходів щодо скорочення банками адміністративних витрат на менш ніж 10%, як на підставу прийняття банком рішення про закриття відділення за адресою (м.Харків, пр.Гагаріна,68), суд вважає необгрунтованими , оскільки банк не довів, що скорочення адміністративних витрат, було можливе лише у разі закриття данного відділення.
Крім того, посилаючись на закриття відділення , банк не надав жодного доказу на підтвердження вказаного , в матеріалах справи відсутні докази прийняття такого рішення.
Виходячи з вказаного та з тлумачення наведених вище положень ЦК України, ГК України та обставин даної справи , суд доходить висновку , що під істотною зміною обставин , як підставою до розірвання договору (закриття відділення банку), не можна розглядати обставини, настання яких залежало від волі сторони договору , що здійснює господарську діяльність з метою одержання прибутку , атже в такому випадку ризик настання певних обставин є звичайним ризиком суб"єкта господарювання - позивача у даній справі ПАТ КБ "Приватбанк".
Щодо посилань ПАТ КБ "Приватбанк" на повернення об"єкта оренди , а тому і припинення договору , суд вказує на таке.
Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму також оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (п.2 ст.795 ЦК України). З цього моменту договір найму припиняється.
В матеріалах справи відсутній належним чином оформлений акт приймання - передачі приміщення.
При цьому , протокол відмови від прийняття приміщення від 01.02.2009р., складений позивачем за первісним позовом в односторонньому порядку , підписаний особами щодо яких не надано доказів про наявність повноважень на складання акта повернення приміщення . А тому суд вважає даний протокол таким, що не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
З огляду на вказане, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання розірваним з 01.02.2009р. договору оренди №1 від 01.02.2008р. такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за договором оренди, суд зазначає наступне.
ФОП ОСОБА_2 разом із зустрічною позовною заявою звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на кошти відповідача за зустрічним позовом у розмірі 60365,85грн., які знаходяться на р/р 32009100400 в НБУ у Дніпропетровській області , МФО 305299.
Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування необхідності забезпечення позову, зважаючи не те, що позивачем за зустрічним позовом достатніх правових обґрунтувань необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову та можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду надано не було, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову.
Як вже було зазначено вище, 01.02.2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди №1 (арк. спр. 8-15), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 передав, а ЗАТ КБ "Приватбанк" прийняв у платне строкове користування приміщення загальною площею 59,1 кв.м. , розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Строк дії договору оренди визначено пунктом 11.1, відповідно до якого він діє з 01.02.2008р. по 31.01.2010р.
Відповідно до п.3.2.2 договору орендар зобов"язаний сплачувати орендну плату у вигляді передплати за 1 місяць не пізніше 5 числа нового місяця.
Згідно з п.4.2 договору орендар зобов"язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендарю орендну плату , а також виконувати інші грошові зобов"язання, передбачені договором оренди.
Відповідно до п.3.1 договору розмір орендної плати за кожен місяць визначається та розраховується за наступною формулою : Орендна плата = Загальна площа х Основна сума х Коректировний коефіцієнт . Основна сума - вартість орендної плати одного метра квадратного в місяць складає 187,00грн. вартість оренди приміщення за перший місяць складає 11051,70грн. (59,1кв.м. х 187,00грн./кв.м.= 11051,70грн.).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач за зустрічним позовом не сплачує орендну плату з лютого 2009р. до теперішнього часу. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2009р. по справі №7/117-09 суд вирішив стягнути з ЗАТ КБ "Приватбанк" суму основного боргу з орендної плати по договору оренди №1 від 01.02.2008р. у розмірі 82086,81грн. (за період з лютого по липень 2009р. включно). Рішення по даній справі набрало законної сили та знаходиться на стадії виконання . Незважаючи на це , відповідач за зустрічним позовом продовжує не сплачувати позивачу за зустрічним позовом орендну плату за серпень , вересень, жовтень, листопад 2009р., таким чином загальна сума несплаченої орендної плати складає 56179,46грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, доказів на спростування зазначених обставин справи та на підтвердження своїх посилань суду не надав. В матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням зазначеного вище та відсутності доказів на підтвердження повернення орендованого приміщення , а також зважаючи на те,що відповідач визнає факт несплати ним орендних платежів, доказів на спростування суми , пред'явленої позивачем до стягнення не надав, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 56179,46 грн. заборгованості за договором оренди № 1 від 01.02.2008р.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 статті 530 ЦК України). Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Крім цього, ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
При цьому частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України запроваджено, що Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.2 договору сторони визначили відповідальність за несвоєчасну сплату орендних платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.
За таких обставин , суд вважає, що нарахована позивачем пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати орендних платежів в сумі 2936,51 грн., є обґрунтованою та доведеною, а тому такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу 3% річних на всю суму заборгованості у розмірі 418,53 грн., розрахунок перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.
З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими та доведеними зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості в розмірі 59534,50грн., з яких: 56179,46 грн. заборгованість з орендних платежів; 2936,51 грн. заборгованість по пені; 418,53 грн. - 3% річних.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" за подання первісного позову покладаються на позивача за первісним позовом.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, за подання зустрічного позову покладаються на відповідача за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк".
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 651, 784, 795 Цивільного кодексу України, статтею 3, 42, 205, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 66, 82-85 , Господарського процесуального кодексу України, - суд
Відмовити в прийнятті уточнень зустрічних позовних вимог.
В задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
В задоволенні первісного позову відмовити повністю.
Вимоги зустрічного позову задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 32009100400 в НБУ у Дніпропетровській області, МФО 305299, ОКПО 14360570, ІПН 143605704021, Свідоцтво №40374554) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61012, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3, МФО 351533 в ПАТ КБ "Приватбанк") заборгованість по договору оренди №1 від 01.02.2008р. у розмірі 59534,50грн., з яких: 56179,46 грн. заборгованість з орендних платежів; 2936,51 грн. заборгованість по пені; 418,53 грн. -3% річних, а також 595,35 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 22.02.2010р.
Справа №61/338-09.