Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2010 р. Справа № 55/315-09
вх. № 10603/5-55
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Пересади Н.І.
відповідача- не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Будсім", м.Харків
до Іноземного підприємства "Ровена", м. Харків
про стягнення 972627,44 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю" Будсім", м.Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Іноземного підприємства "Ровена", м. Харків, 750500 грн. основного боргу, 195130 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 10959,36 грн. пені, 16038,08 грн. річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 02/05/09 від 01.05.09 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 грудня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 січня 2010 р.
В судовому засіданні 18 січня 2010 р. було оголошено перерву до 08 лютого 2010 р.
08 лютого 2010 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнавав частково та зазначив, що позивач на виконання умов договору № 02/05/09 від 01.05.09 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 750500 грн., проте відповідач не сплатив за нього через відсутність коштів. Проти нарахування штрафних санкцій заперечує, у зв"язку з тяжким фінансовим становищем, та зазначив, що сума основної заборгованості буде погашена в більш тривалий час.
08 лютого 2010 р. позивач за підписом директора надав до суду довідку, в якій зазначив, що поставка товару на суму 750500 грн. здійснювалась в межах договору № 02/05/09 від 01.05.09 р., інших договорів, в усній чи письмовій формі, між сторонами не укладалось.
В судовому засіданні 08 лютого 2010 р. було оголошено перерву до 17 лютого 2010 р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримувала позовні вимоги .
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справі повідомлений був належним чином.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
01 травня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю" Будсім", м.Харків (далі позивач) та Іноземним підприємством "Ровена", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 02/05/09, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався в порядку та в строки, встановлені цим договором, передати у власність товар у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Пунктами 6.1 договору та 6.2 договору передбачено, що сторони дійшли до згоди, що у разі прострочки відповідачем оплати поставленого товару вище строку, обумовленого в п. 3.3 цього договору, відповідач зобов"язаний сплатити повну вартість товару, а також відповідно до ст. 692 ГК України сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами. Процент на суму, відповідної до вартості неоплаченого товару складає 1% за кожен день від цієї суми за весь час прострочки. Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі прострочки оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, та відповідно до ст. 625 ЦК України, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також- 30% річних від суми заборгованості. Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2012 р.
01 жовтня 2009 р. сторонами було укладено додаткову угоду до договору поставки № 02/05/09 від 01.05.09 р., п. 3.3 якого виклали в наступній редакції:"Оплата здійснюється в безготівковій формі. Сторони можуть здійснювати розрахунки із використанням векселів, а також іншим способом, прямо не забороненим діючим законодавством України. Відповідач здійснює оплату на умовах відстрочення платежу - 10 календарних днів з моменту поставки товару. Датой оплати вважається дата внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача."
На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 750500 грн., що підтверджується видатковими накладними № BU688/01/11/2009/or688-1/a від 01.11.09 р. та № BU688.01.11.2009/or688-2/a від 01.11.09 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками. В графі "підстава" вказаних накладних зазначений договір купівлі- продажу.
На вимогу суду позивач надав довідку за підписом директора, в якій зазначив, що поставка товару на суму 750500 грн. здійснювалась в межах договору № 02/05/09 від 01.05.09 р., інших договорів, в усній чи письмовій формі, між сторонами не укладалось. Крім того, відповідач у своєму відзиві не заперечував проти того, що позивач на виконання умов договору № 02/05/09 від 01.05.09 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 750500 грн..
Пунктом 3.3 вказаного договору(згідно додаткової угоди від 01.10.09 р.) передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем на умовах відстрочки платежу - 10 календарних днів з моменту поставки товару.
Таким чином, відповідач товар отримав, проте в обумовлений договором строк за нього не розрахувався.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією- вимогою б/н від 16.11.09 р. погасити заборгованість у сумі 750500 грн. Належним чином засвідчена копія вказаної претензії додана позивачем до матеріалів справи.
Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти за отриманий товар не перерахував.
Таким чином, відповідач не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару, внаслідок чого у нього виникла забогованість на суму 750500 грн. (сума основного боргу) перед позивачем, що і стало підставою останньому для звернення до суду з відповідним позовом.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі -750500 грн. правомірна та обгрунтована, така, що визнана відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.2 договору, відповідач сплачує позивачу 30% річних від суми заборгованості.
Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 30% річних у сумі 16038,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна(розрахунок перевірений судом).
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 10959,36 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 195130 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що процент на суму, відповідної до вартості неоплаченого товару, складає 1% за кожен день від цієї суми за весь час прострочки.
Враховуючи це, позовна вимога щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню у сумі 195130 грн.(розрахунок перевірений судом та є вірним).
У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України,ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 536, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Іноземного підприємства "Ровена", м. Харків(61012, м.Харків, вул. Кашуби, 10, код ЄДРПОУ 34632497, п/р № 26003000123027 у 2-мі відділенні ВАТ "Укрексімбанку", МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Будсім", м.Харків(61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код ЄДРПОУ 34757314, п/р № 26000000123417 у відділенні № 2 ВАТ "Укрексімбанку" філії м. Харкова, МФО 351618) 750500 грн. основного боргу, 195130 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 10959,36 грн. пені, 16038,08 грн. річних, 9726,27 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст Рішення підписано 18 лютого 2010 року.