Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" лютого 2010 р. Справа № 1/02-4-63/19-10
вх. № 298/6-63
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Горустович Д.Б., довіреність № 3 від 27.01.2010 року; відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Захід", м. Івано-Франківськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Інтермаркет", м. Харків
про стягнення 78709,90 грн., -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 78709,90 грн. заборгованості, з яких: 66260,44 грн. основний борг, 7555,49 грн. пеня, 1514, 00 грн. три відсотки річних, 3379,97 грн. інфляційні, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № ТП-467, укладеного між сторонами 02.01.2008 року. Позов обґрунтовано статтями 526, 530, 536, 610, 625, 692, 712 ЦК України. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні 16.02.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи про отримання копії ухвали суду.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
02 січня 2008 року між сторонами був укладений договір № ТП-467, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 66260,44 грн. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 3.3 договору, відповідач зобов'язаний оплатити товар на протязі 30 днів з моменту поставки товару.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.04.2009 року складає 66260,44 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між сторонами 08.05.2009 року.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 7555,49 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1514,00 грн. трьох відсотків річних та 3379,97 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 78709,90 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, б. 7, кім. 1, код ЄДРПОУ 13827416, р/р 26008000002018 в ВАТ "Електрон Банк", МФО 325213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Захід" (76008, м. Івано-Франківськ, вул. С. Петлюри, 7, код ЄДРПОУ 33426651, р/р 26006301002429 в ІФФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 336893) - 66260,44 грн. основного боргу, 7555,49 грн. пені, 1514, 00 грн. трьох відсотків річних, 3379,97 грн. інфляційних, 787,10 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
рішення підписано 16 лютого 2010 року