Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" лютого 2010 р. Справа № 42/352-09
вх. № 10788/1-42
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
прокурора - Гур"єв В.М. (посв.)
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави, в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до ФОП ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 13753,43 грн.
Прокурор Жовтневого району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 13753,43 грн., яка виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 4857 від 21.06.2006р.
У судовому засіданні прокурор підтримує позовні вимоги.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивач витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду, яка направлялась на адресу, по якій відповідач зареєстрований. Ухвала суду повернута поштою у зв'язку зі сплином строку зберігання.
Суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з'являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 21.06.2006 року укладений договір оренди нежитлових приміщень (будівлі) № 4857 про оренду нежитлових приміщень 1-го поверху загальною площею 171,7 кв.м., що розташовані за адресою : м.Харків, вул.Селянська, 76, літ "А-9".
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Пунктом 2.1. Договору сторони встановили, що набуття відповідачем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав відповідачу вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому - передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 21.06.2006 року.
Згідно п.3.2. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням ХІV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання від 30.03.2000р.
Відповідно до п.3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.
Відповідно до п.3.6. Договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.
Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого за період з березня 2009р. по грудень 2009 р. виникла заборгованість по орендній платі у сумі 13616,95 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 13616,95 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 136,48 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.9.3 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь позивача відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 136,48 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України держмито та судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61017 АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1, інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16, одержувач коштів: ВДК у м.Харкові, 22080400, б/р № 33213871700002 в ГУДКУ у Харківській області, м. Харків, МФО 851011, ідентифікаційний код 24134490) заборгованість з орендної плати у розмірі 13616,95 грн. та пеню в розмірі 136,48 грн.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61017 АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1, інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 137,53 грн. держмита.
Стягнути з Кооперативу "Вікторія" (61125 м.Харків, пров.Ващенківський, 4, код 022634515) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 15.02.2010р.