Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2010 р. Справа № 42/195-09
вх. № 5557/1-42
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Яризько В.О.
суддя Смірнова О.В.
суддя Хачатрян В.С.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Калюжна К.П.(дов.)
відповідача - не з"явився
3-й особи - Старіков Є.О. (дов.)
розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Ветропак гостомельський склозавод", смт.Гомель Київської області
до ПФ "Орнатус", м. Харків
3-я особа ДП "Харківський завод шампанських вин", м. Харків
про стягнення 6721852,90 грн.
та по зустрічній позовній заяві ПФ Орнатус", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Ветропак гостомельський склозавод", смт.Гомель Київської області
3-я особа ДП "Харківський завод шампанських вин", м. Харків
про визнання договору недійсним
Позивач, ПАТ "Ветропак гостомельський склозавод", після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить стягнути з відповідача, ПФ "Орнатус", основну заборгованість за договором за договором № 21 від 07.08.2008р. у сумі 5691374,72 грн., пеню в сумі 443649,23 грн., інфляційні втрати в сумі 242995,86 грн., 3% річних у сумі 193833,09 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням уповноваженого представника, та про зняття копій з матеріалів справи.
Колегія суддів зазначає, що до даного клопотання не надано доказів вибуття представника відповідача в відрядження.
Колегія суддів встановила, що відповідач також не з'явився в судове засідання 04.02.2010р., про причини неявки суду не повідомив.
10.02.2010р. від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій з матеріалів справи, яке було задоволено.
10.02.2010р. представник відповідача за довіреністю Зайцева Ю.В. ознайомилась з матеріалами справи та зняла копії документів, які були зазначені в клопотанні про надання можливості зняти копії.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в судових засіданнях, що відбувались по даній справі приймали участь представники відповідача за довіреністю Скоркіна І.С., Соловйова Д.В., а отже у відповідача є можливість направити іншого представника.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки воно не підтверджено жодним документом, а саме, не надано наказу про відрядження, посвідчення про відрядження.
Крім того, відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника відповідача в судове засідання, колегія суддів керується ч. 1 ст. 28 ГПК України. Згідно її положень, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Суду не надано пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших представників, яким видані довіреності із відповідними повноваженнями.
Колегія суддів також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Таким чином, відповідач, правами передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, тому, клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.
Колегія суддів бере до уваги, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, отже суд вважає, що господарським судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, у зв'язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.
Відповідач у відзиві на позов, який наданий 22.10.2009р. (т. 3 а.с. 56-57) проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано специфікацій та замовлень відповідача, не надано креслень, посвідчень про якість товарів та рахунків-фактур. Крім того відповідач вважає, що позивачем не доведено, що поставка товару здійснювалась саме на виконання договору № 21 від 07.08.2008р.
Крім того відповідачем заявлений зустрічний позов, який прийнятий до сумісного розгляду з первісним, відповідно до якого відповідач просить визнати недійсним договір № 21 від 07.08.2008р. як удаваний. Як зазначає відповідач за первісним позовом, позивач відмовився укласти договір комісії, у зв'язку з чим був укладений договір поставки.
Третя особа вказує на те, що вона жодним чином не відноситься до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем.
В слуханні справи оголошувались перерви до 19.11.2009р. о 14:30 год., 02.02.2010р. об 11:30 год., 04.02.2010р. о 14:30 год.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступне.
7 серпня 2008 року між Публічним акціонерним товариством „Ветропак Гостомельський Склозавод" (позивач) та Приватним підприємством „Орнатус" (відповідач) було укладено договір поставки №21)далі - Договір), згідно умов якого, позивач (продавець) зобов'язався виготовити, поставити та передати у власність відповідача (покупця) пляшки скляні в асортименті, та піддони дерев'яні (засіб пакування, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.
Пунктом 1.2. Договору передбачено найменування товару, а саме : пляшки для шампанського тип 393Г-Ш-750 зеленого кольору в кількості 9000640 штук по ціні 1720,32 грн. за 1 тис. штук, в т.ч. ПДВ 20 %, які відповідають вимогам ТУ У 64.00333888.001-95 та ДСТУ ГОСТ 10117.1:2003; піддони дерев'яні тип 2ПО4 розміром 1000x1200 в кількості 10228 штук по ціні 56,40 грн., в т. ч. ПДВ 20%, які відповідають вимогам ГОСТ 9078-84.
Додатковою угодою від 15.12.2008р. сторони погодили зміну назви продукції, а саме пляшки 393Г-Ш-750 перейменовано на Champagne standard 750ml, пляшку 180Г-Ш6-700 перейменовано на Elit Bordeaux 700ml.
Таким чином, суд не приймає посилання відповідача на те, що поставлявся товар, який не передбачений умовами договору, оскільки продукція пляшки 393Г-Ш-750 та Champagne standard 750ml, а пляшки 180Г-Ш6-700 та Elit Bordeaux 700ml є ідентичними товарами.
Пунктом 10.1. зазначеного Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2008 р.
15 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до договору поставки №21, якою було продовжено дію договору до 1 лютого 2009 року, а 1 лютого 2009 року, Додатковою угодою, дію договору № 21, було продовжено до 6 квітня 2009 року.
Путом 2.1 договору передбачалась поставка Товару на умовах FCА( Гостомель-склозавод) згідно Міжнародних правил ,,Інкотермс" в редакції 2000 року.
На виконання умов договору, позивачем за первісним позовом відповідачу відвантажувався товар.
Як зазначає позивач, він за умовами договору та у відповідності до заявок відповідача здійснив поставки на загальну суму 15 749 785,68 грн.
Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, на суму 9908411,85 грн., що підтверджується доданими до цієї позовної заяви копіями платіжних доручень.
До матеріалів справи на підтвердження поставок товару на адресу відповідача надані копії товарно - транспортних накладних за період з 21.12.2008р. по 01.04.2009р.
Колегія суддів зазначає, що відповідач за первісним позовом не заперечує проти факту отримання від позивача за первісним позовом товару відповідно до товарно-транспортних накладних, що додані до матеріалів справи.
Стосовно посилань відповідача на те, що укладений договір є удаваним, колегія суддів зазначає, що згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з тексту договору, який підписаний сторонами та подальших дій, спрямованих на виконання даного договору, а саме здійснення позивачем дій на поставку товару, вчинення відповідачем дій щодо отримання товару та часткової його оплати, сторони уклали та виконали саме договір поставки.
Крім того в разі, якщо вчинений удаваний правочин, це не тягне за собою наслідком недійсність укладеного договору.
Таким чином зустрічні позовні вимоги є нормативно та документально необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно посилань відповідача за первісним позовом на те, що здійснені поставки відбулись не в межах договору № 21 від 07.08.2009р., колегія суддів зазначає, що оскільки ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.
Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в товарно-транспортній накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.
Судом встановлено, що між сторонами не укладались інші договори щодо поставки товару позивачем відповідачу та інших поставок, крім того найменування товару та його ціна відповідають умовам договору № 21 від 07.08.2008р., тому суд вважає, що поставка товару згідно товарно-транспортних накладних, які заявлені позивачем, відбувалась в межах виконання умов договору № 21 від 07.08.2008р.
Стосовно того, що позивачем за первісним позовом не надані сертифікати якості та рахунки, суд зазначає, що згідно наданих товарно - транспортних накладних разом товаром позивач надавав наступні документи : видаткову накладну, сертифікат якості, сертифікат на піддони, рахунок, тому вищезазначені твердження відповідача є безпідставними.
Суд також зазначає, що відповідачем за первісним позовом не надано доказів поставки неякісної продукції позивачем, або продукції, яка не відповідає умовам договору.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Умовами Договору, а саме пунктом 5.1. передбачено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок.
Як зазначає позивач, відповідач за первісним позовом частково оплатив отриманий товар.
Станом на 11.08.2009р. (на день подачі уточнень позовних вимог) заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за отриманий товар склала 5691374,72 грн.
Відповідачем за первісним позовом надана копія листа ПАТ «Ветропак Гостомельський склозавод» № 07/173 від 20.01.2010р., з якого вбачається, що позивач просить зарахувати зустрічні однорідні вимоги, а саме свою заборгованість перед відповідачем за первісним позовом у сумі 422943,60 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача. В листі зазначено, що основна заборгованість відповідача станом на 20.01.2010р. складатиме 5268431,12 грн.
Оскільки вказаний лист був наданий до матеріалів справи саме відповідачем, що свідчить про зарахування зустрічних однорідних вимог, то колегія суддів вважає, що на час розгляду справи відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 422943,60 грн., тому припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 5268431,12 грн.
Умовами договору, а саме п.7.2 договору передбачено, що за прострочку оплати або несплату за поставлений товар, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час нарахування пені, від вартості поставленого товару за кожен день прострочення.
Як вбачається з розрахунку суми пені, позивачем за первісним позовом пеня нарахована в загальному розмірі 443649,23 грн., нарахування пені проведено з врахуванням положень договору щодо визначення дати виникнення заборгованості, з врахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, (період нарахування пені не перевищує 6 місяців), арифметично пеня обчислена вірно, а отже наданий розрахунок відповідає умовам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами.
За таких обставин суд приймає розрахунок пені, що наданий позивачем та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 443649,23 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем зроблений розрахунок 3% річних, сума яких складає 193833,09 грн., наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Стосовно нарахування інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне, позивачем за первісним позовом невірно розрахований період нарахування інфляційних. Так, по поставкам, які відбувались в грудні місяці 2008р., строк оплати настав після 20-го числа січня 2009р., а отже нарахування інфляційних по даним поставкам необхідно починати з лютого 2009р., а не з січня 2009р. як це зробив позивач.
Таким чином, по поставкам, що відбулись в грудні місяці, на загальну суму 1254041,93 грн., яка не була своєчасно оплачена, інфляційні втрати складають за період лютий - травень 2009р. 54758,06 грн. (кінцевий період нарахування - заявлений позивачем у позові).
Також по поставкам, що відбулись в січні 2009р., строк оплати настав в різні дні лютого 2009р., як до 15 числа місяця, так і після 15-го числа, тобто по поставкам строк оплати яких настав до 15 лютого 2009р., інфляційні нараховуються з лютого 2009р., а по поставкам, строк оплати яких настав після 15-го лютого, інфляційні нараховуються з березня 2009р.
Враховуючи, що позивач за первісним позовом, по всім поставкам січня 2009р. зробив нарахування починаючи з лютого 2009р., то колегія суддів робить перерахунок за даний період, а саме на загальну суму поставок січня 2009р. у розмірі 2738571,00 грн. нараховуються інфляційні за період березень - травень 2009р., сума яких складатиме 77341,71 грн.
Аналогічні перерахування здійснюються і за інші періоди.
Так по поставкам лютого 2009р. на загальну суму 857373,72 грн., строк оплати яких настав в березні 2009р., нарахування інфляційних здійснюється за квітень-травень 2009р., сума яких складатиме 12041,81 грн.
По поставкам березня 2009р. на загальну суму 435681,15 грн., строк оплати яких настав у квітні 2009р., нарахування інфляційних здійснюється за травень 2009р., сума яких складатиме 2178,40 грн.
По поставкам 01-02 квітня 2009р. на загальну суму 555706,92 грн., строк оплати яких настав у 01-02 травня 2009р., нарахування інфляційних здійснюється за травень 2009р., сума яких складатиме 2778,54 грн.
Таким чином, загальна сума нарахованих інфляційних втрат складає 149098,52 грн., яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 93897,34 грн. колегія суддів відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів задовольняє первісний позов частково, в задоволенні зустрічного позову відмовляє.
З врахуванням вимог ст. 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому суд враховує, що сума боргу в розмірі 422943,60 грн. була погашена після звернення позивача з даним позовом до суду, то судові витрати також стягуються з врахуванням цієї суми, а саме стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним держмито в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання ПФ "Орнатус" про відкладення розгляду справи.
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватної фірми "Орнатус" (61125, м.Харків, вул. Малом'ясницька, 9/11, код 24136224) на користь Публічного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод" (08290, Київська область, смт.Гостомель, пл. Рекунова, 2, код 00333888) основну заборгованість у розмірі 5268431,12 грн., пеню в розмірі 443649,23 грн., інфляційні втрати в розмірі 149098,52 грн., 3% річних у розмірі 193833,09 грн., витрати пор сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315,00 грн.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 422943,60 грн. провадження у справі припинити.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 93897,34 грн. відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Яризько В.О.
суддя Смірнова О.В.
суддя Хачатрян В.С.