Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" лютого 2010 р. Справа № 37/260-09
вх. № 6942/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Козакова О.О. за довіреністю №01-02-09 від 01.02.2009 р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Бетонгруп-5", м. Харків
до ТОВ "СВК-технології", м. Харків
про стягнення 48647,95 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонгруп-5" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК-Технології" (відповідач) про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 48460,75 грн. та 3 % річних у розмірі 187,20 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 486,47 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що між сторонами існувала домовленість, за якою відповідач зобов'язався поставити на адресу позивача товар (цемент), а останній прийняти і оплатити його вартість.
Відповідач надав відзив в якому вказував, що у зв'язку з відсутністю врегульованих істотних умов, необхідних для здійснення поставки товару, зобов'язання відповідача відносно поставки не виникало.
Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
05.11.2008 року, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача згідно рахунка-фактури №260511 від 05.11.2008 року передплату за наступну партію цементу, що підтверджується платіжним дорученням №1064 на суму 95653,44 грн.
Господарським судом встановлено, що станом на 05.11.2008 р., за позивачем існувала передплата за попередню партію цементу в розмірі 85890,80 грн. (переказ коштів платіжним дорученням №1038 від 30.10.2008 р. згідно рахунку №253010 від 30.10.2008 р. в розмірі 42083,86 грн. та платіжним дорученням №1017 від 23.10.2008 р. згідно рахунку №242310 від 23.10.2008 р. в розмірі 95653,44 грн.)
Відповідач поставив на адресу позивача цемент на загальну суму 89083,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №0611-1 від 06.11.2008 року, актом приймання ТМЦ від 06.11.2008 року, залізно-дорожньою накладною №44691000, видатковою накладною №1011-1 від 10.11.2008 р., актом приймання ТМЦ від 10.11.2008 р. та залізно-дорожньою накладною №44691039.
У подальшому сторони втратили інтерес до виконання зобов'язання в натурі, в зв'язку з чим 28.11.2008 р. відповідач частково повернув позивачеві передплату за цемент в розмірі 44000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №207 від 28.11.2008 р.
22.06.2009 р. позивачем було направлено відповідачеві лист № 12-ДПО, з вимогою у семиденний термін перерахувати на рахунок позивача передплату за цемент в розмірі 48460,75 грн. Разом з претензією відповідачу була направлена копія рахунку-фактури №260511 від 05.01.2008 р., копія акту звірки взаємних розрахунків станом на 21.11.2008 р., копія банківської виписки від 05.11.2008 р. та копія банківської виписки від 28.11.2008 р. Однак, відповідач на вказаний лист відповіді не надав, передплату за цемент в розмірі 48460,75 грн. позивачеві не повернув.
У зазначених в матеріалах справи видаткових накладних вказано перелік, асортимент та кількість товару, ціна за одиницю, загальна ціна, тобто є всі істотні умови, по яких сторонами досягнуто письмової згоди.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що факт проведення відповідачем господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до правочинів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які додані позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 48460,75 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач на суму основного боргу нарахував відповідачеві 3% річних в розмірі 187,20 грн., які просить стягнути на свою користь.
Згідно статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Перевіривши нарахування позивачем 3 % річних, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 187,20 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 486,47 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статтями 509, 525, 526, 530, 536, 604, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВК-Технології" (61001, м. Харків, вул. Кірова, 38, корпус 19, код ЄДРПОУ 35700410, р/р 26006811888921 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонгруп-5" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, 7, код ЄДРПОУ 34754789, п/р 26002805849851 в АКІБ "Укрсоцбанк” м. Харків, МФО 351016) суму боргу у розмірі 48460,75 грн., 3 % річних у розмірі 187,20 грн., 486,47 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 13.02.2009 р.