Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" лютого 2010 р. Справа № 37/332-09
вх. № 10357/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 247380,82 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (відповідач) про стягнення на користь позивача з відповідача за договором позики від 17.11.2008 р. грошових коштів у розмірі:
- 240000,00 грн. суми основного боргу;
- 1680,00 грн. індексу інфляції за 2009 р.;
- 5700,82 грн. 3 % річних.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 12.01.2010 р. за вх. № 326, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. У наданому відзиві представник відповідача вказував про те, що відповідач позовні вимоги позивача визнає у повному обсязі.
Також, представник відповідача, через канцелярію господарського суду 12.01.2010 р. за вх. № 327 надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача внаслідок хвороби. Приймаючи до уваги вищевикладене господарський суд вважає за необхідне клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
17.11.2008 р. між позивачем, з однієї сторони, та відповідачем, з другої сторони, був укладений договір позики (надалі - договір).
Відповідно до п.1 та 2 договору позивач передав відповідачу безпроцентну позику у розмірі 240000,00 грн.
Відповідно до п.5 договору позики цільовим призначенням даної позики було проведення ремонтних робіт у нежилому приміщенні, яке знаходиться у м. Харкові, пр. Л. Свободи, 33.
Відповідно до п. 3 договору позики позика надавалася шляхом видачі грошових коштів готівкою відповідачу в день підписання цього договору.
Позивач належним чином виконав свої обов'язки та передав відповідачу грошові кошти за договором позики у повному обсязі. Зазначений факт, зокрема, підтверджується, розпискою від 17.11.2008 р.
Згідно з п. 6 договору позики відповідач зобов'язувався повернути суму позики до 17.02.2009 р.
06.11.2009 р. позивачем була направлена відповідачу вимога про сплату грошових коштів протягом трьох робочих днів.
Однак, судом встановлено, що в матеріалах справи доказів повернення відповідачем позивачу позики не міститься.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв'язку чим вона підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 2473,80 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про розрахункові рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) - 240000,00 грн. основного боргу за договором позики від 17.11.2008 р.; 1680,00 грн. інфляційних; 5700,82 грн. 3 % річних; 2473,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 12.02.2010 р.