Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" лютого 2010 р. Справа № 55/290-09
вх. № 9494/5-55
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився
відповідача- Антипова С.А.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищево
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 27852,58 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищево, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 11531,50 грн. основного боргу, 4352,81 грн. інфляційних витрат, 1215, 73 грн. 3% річних, 10752,54 грн. 20% штрафу та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 01023-08 від 01.01.08 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 грудня 2009 р.
07 грудня 2009 р. позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 грудня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 18 січня 2010 р.
14 січня 2010 р. позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що в п. 1.2 договору поставки товару № 01023-08 зазначено про те, що сторони дійшли згоди про те, що всі товари, отримані відповідачем від позивача, вважаються отриманими на виконання дійсного договору. Позивач зазначив, що видаткова накладна, по якій відповідач не оплатив товар, датується 01 квітня 2008 р., тобто в період дії договору, тому на неї і поширюються всі вимоги та положення вказаного договору. Позивач надав банківські витяги, що підтверджують часткову оплату заборгованості та довідку про відсутність інших договірних зобов"язань між сторонами, які долучені судом до матеріалів справи.
18 січня 2010 р. сторони звернулись до суду з заявою про продовження строку розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 18 січня 2010 р., 25 січня 2010 р. було відкладено розгляд справи на інший день.
05 лютого 2010 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому зазначив, що сума основного боргу на теперішній час складає 8031,50 грн., у зв"язку із частковою сплатою ним боргу у розмірі 3500 грн., що підтверджується квитанціями № 583293 від 09.12.09 р., № 580266 від 04.12.09 р. Відповідач вказує на те, що позовні вимоги визнає частково, та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на тяжке фінансове становище, яке пов"язане з щомісячним погашенням кредиту в сумі 15000 грн., а також знаходженням на утриманні літньої мати ІНФОРМАЦІЯ_1, а прибуток від підприємницької діяльності знаходиться на межі банкрутства. В підтвердження заявленого клопотання надав до суду відповідні документи, які долучені судом до матеріалів справи. Позивач також звернувся до суду з клопотанням про вістрочку виконання рішення суду на 6 місяців.
09 лютого 2010 р. позивач надав до суду розрахунок штрафу, довідку за підписом директора про відсутність інших договірних правовідносин між сторонами, окрім договору № 01023-08 від 01.01.08 р., та рахунок-фактуру, які долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 09 лютого 2010 р. було оголошено перерву до 10 лютого 2010 р.
Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач у судовому засіданні частково визнавав позовні вимоги у сумі 8031,50 грн. основного боргу, а також інфляційні витрати та 3% річних, підтримував заявлені клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочку виконання рішення суду.
Відповідач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши відповідача, судом встановлено наступне.
01 січня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищево (далі позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 01023-08, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставляти товари (запасні частини к транспортним засобам) в асортименті, кількості і по ціні в українській гривні згідно замовлення відповідача, узгодженого сторонами, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх на умовах цього договору. Пунктом 1.2 договору передбачено, що сторони домовились про те, що всі товари, отримані відповідачем від позивача, вважаються отриманими на виконання цього договору, якщо не обумовлено інше. Пунктом 4.3 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або шляхом внесення готівкою грошових коштів в касу напротязі 14 календарних днів з моменту поставки товару. Пунктом 5.1 договору передбачена відповідальність відповідача, а саме у разі порушення строків оплати товару відповідач, в першу чергу, зобов"язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочки напротязі всього часу прострочки, а потім сплатити суму основного боргу. Окрім пені, у разі прострочки платежу на строк вище 30 календарних днів відповідач зобов"язаний сплатити штраф в розмірі 20% від простроченої суми. Пунктом 10.3 договору передбчаений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2008 р. включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за договором. У разі, якщо жодна із сторін за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу про розірвання договору, дія цього договору автоматично продовжується.
Позивачем було виставлено відповідачеві до оплати рахунок-фактуру № ХВ-0530937 від 01.04.08 р. на загальну суму 53762,70 грн., в графі "підстава" якого вказаний договір № 01023-08 від 01.01.08 р.
На виконання умов вказаного договору позивачем була здійснена відповідачеві поставка товару на загальну суму 53762,70 грн., що підтверджується видатковою накладною № ХВ-0023326 від 01.04.08 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.
В графі "підстава" вказаної видаткової накладної № ХВ-00233326 від 01.04.08 р. зазначений рахунок- фактура № ХВ-0530937 від 01.04.08 р.
Також на вимогу суду позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що в п. 1.2 договору поставки товару № 01023-08 зазначено про те, що сторони дійшли згоди про те, що всі товари, отримані відповідачем від позивача, вважаються отриманими на виконання дійсного договору та видаткова накладна, по якій відповідач не оплатив товар, датується 01 квітня 2008 р., тобто в період дії договору, тому на неї і поширюються всі вимоги та положення вказаного договору, а також зазначив про відсутність інших договірних зобов"язань між сторонами, окрім договору № 01023-08 від 01.01.08 р..
Вищевикладені обставини свідчять про те, що поставка здійснювалась саме на виконання договору № 01023-08 від 01.01.08 р..
Як було вищезазначено, сторони в договорі чітко встановили строк оплати товару- напротязі 14 календарних днів з моменту поставки товару.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідачем було частково повернуто товар та оплачено на загальну суму 42231,20 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до матеріалів справи.
Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 11531,50 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Після звернення позивача до суду, відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 3500 грн., що підтверджується квитанціями № 583293 від 09.12.09 р., № 580266 від 04.12.09 р., у зв"язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3500 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем під час судового провадження.
Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи наведене, позовна вимога в частині стягнення основного боргу у сумі 8031,50 грн. підлягає задоволенню, як правомірна, обгрунтована та така, що визнана відповідачем, про що він зазначив у своїх письмових поясненнях.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 4352,81 грн. та 3% річних у сумі 1215,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні(розрахунок перевірений судом та є вірним).
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 20% штрафу у розмірі 10752,54 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом- є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на тяжке фінансове становище, яке пов"язане з щомісячним погашенням кредиту в сумі 15000 грн., а також знаходженням на утриманні літньої мати ІНФОРМАЦІЯ_1, а прибуток від підприємницької діяльності знаходиться на межі банкрутства, також надав до суду документи в обгрунтування зазначеного.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи те, що на день подачи позову сума основного боргу відповідача складала 11531,50 грн., матеріали справи свідчать про те, що відповідач частково здійснював проплати за товар до подачи позову до суду у розмірі 42231,20 грн. та після подачи позову до суду у розмірі 3500 грн., також позивачем було нараховано за прострочення виконання грошового зобов"язання інфляційні витрати у сумі 4352,81 грн . та 3% річних у сумі 1215,73 грн., а також значну суму штрафу у розмірі 10752,54 грн., яка складає майже 100% від суми основного боргу станом на подання позовної заяви, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, яке пов"язане з щомісячним погашенням кредиту в сумі 15000 грн., а також знаходженням на утриманні літньої мати ІНФОРМАЦІЯ_1, суд об"єктивно оцінює платеспроможність відповідача та дійшов висновку зменшити суму штрафу у розмірі 10752,54 грн. до 10% від вказаної суми- 1075,25 грн.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню частково у сумі 1075,25 грн., в решті заявленої вимоги слід відмовити.
Також відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду на шість місяців.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що при наданні відстрочки виконання судового рішення суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допустити їх настання, враховуючи те, що судом вже враховано негативні наслідки для відповідача та зменшено суму штрафу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання.
Відповідно до вимог ст.ст.44,49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, ч. 3 ст. 551, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду.
Задовольнити клопотання відповідача про зменшення штрафу частково.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків(61118, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", смт. Васищево (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 33010822, п/р № 260080018324 у АТ "Регіон-Банк" м. Харкова, МФО 351254) 8031,50 грн. основного боргу, 4352,81 грн. інфляційних витрат, 1215, 73 грн. 3% річних, 1075,25 грн. штрафу, 181,75 грн. державного мита та 154 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 3500 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
В решті заявленої вимоги про стягнення 9677,29 грн. штрафу відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст Рішення підписано 11 лютого 2010 року.