Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" лютого 2010 р. Справа № 47/175-09
вх. № 10257/5-47
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Примаков К.О. довіреність б/н від 02.11.09 р.;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллекс", м. Кривий Ріг
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграндконтакт-ВМВ", м. Харків
про стягнення 147351,90 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поллекс" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграндконтакт-ВМВ", основної заборгованості у розмірі 85000,00 грн., пені у розмірі облікової ставки НБУ від вартості невідвантаженого вугілля за кожен день затримки відвантаження вугілля у розмірі 3976,45 грн., втрати від інфляції у розмірі 51243,50 грн. та 3% річних у розмірі 7131,95 грн., які виникли внаслідок неповернення відповідачем грошових коштів на підставі договору поставки №8 від 11.04.2007 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді витрат, які пов"язані з наданням юридичних послуг у розмірі 24420,00 грн., сплаченого держмита у розмірі 1473,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 11 квітня 2007 року було укладено договір поставки за № 8 (далі Договір). У відповідності з умовами вищевказаного Договору 11 квітня 2007 року було укладено додаткову угоду № 1 (далі Додаткова угода) до цього Договору.
У відповідності з п. 1.1 Договору Постачальник (відповідач) зобов'язався поставляти кам'яне вугілля марки АШ (далі Вугілля), а Покупець (позивач) зобов'язався оплачувати його на умовах, вказаних Договором. Обсяг та графік поставок, якість та ціна кожної партії повинні вказуватися в Додаткових угодах до Договору (п. 2.1 Договору). Відповідно до цього пункту в п. 1 Додаткової угоди до Договору вказано, що Постачальник поставить Покупцю Вугілля у квітні-травні 2007 року.
Відповідно до Договору та виставленого відповідачем 24 квітня 2007 року рахунка-фактури за № СФ-0000010 позивачем, було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 98000,00 грн., що підтверджується випискою банку за особовим рахунком позивача від 24.04.2007 р., тобто свої зобов"язання за договором позивач виконав в повному обсязі.
Відповідач свої зобов"язання за договором не виконав, відповідно до цього позивач звернувся до відповідача щодо виконання ним Договору чи повернення грошових коштів. Після цього відповідачем було повернуто частину перерахованих позивачем грошових коштів, а саме в сумі 13000,00 грн., що підтверджується наступними виписками банку за особовим рахунком позивача: виписка за особовим рахунком від 21.04.2008 р. на суму 3000,00 грн.; виписка за особовим рахунком від 26.08.2008 р. на суму 5000,00 грн.; виписка за особовим рахунком від 15.01.2009 р. на суму 3000,00 грн.; виписка за особовим рахунком від 02.02.2009 р. на суму 2000,00 грн., тобто відповідачем не повернуто грошові кошти у сумі 85000,00 грн.
13 квітня 2009 року позивачем було відправлено Відповідачу претензію на суму 85000,00 грн., яка була ним отримана 17 квітня 2009 року. 13 серпня 2009 року на адресу Відповідача претензія була відправлена удруге. Але ні перший раз, ні у друге відповідач на претензії не відреагував та суму боргу не сплатив.
Між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.09 року, згідно яких борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграндконтакт-ВМВ" складає 85000,00грн., тобто відповідачем сума заборгованості не спростовується.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 85000,00 грн.
Окрім того позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості невідвантаженого вугілля за кожен день затримки відвантаження вугілля у розмірі 3976,45 грн., втрати від інфляції у розмірі 51243,50 грн. та 3% річних у розмірі 7131,95 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 8.2 Договору при порушенні Постачальником строків відвантаження вугілля, передбачених Договором чи додатковими угодами до нього, Постачальник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості невідвантаженого вугілля за кожен день затримки відвантаження вугілля. А у відповідності з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно п.4 ст. 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, а саме у сумі: пені 3976,45 грн., витрат від інфляції 17081,50 грн. та три відсотка річних 7131,95 грн.
В задоволенні позову в частині стягнення витрат від інфляції у розмірі 34162 грн. слід відмовити, як у безпідставно заявлених, оскільки позивачем нараховувались інфляційні витрати, а саме з квітня 2007 року, тобто з моменту заключення договору між сторонами.
Також до стягнення заявлені судові витрати, в тому числі 24420,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Примаков Констянтин Олексійович, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1663, згідно договору №01/08-ЮУ на надання юридичних послуг від 01.08.2009 року (який міститься в матеріалах справи) та заключений між ним та позивачем, взяв на себе зобов"язання надати консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів позивача. Оскільки, адвокатом виконані зобов"язання за договором, про що свідчить акт прийому передачі виконаних робіт від 30.09.2009 року, який підписаний сторонами з обох сторін та видатковий касовий ордер про отримання адвокатом від позивача 44220,00 грн., з яких підготовка документів для передачі по даній справі документів зазначено 24420,00 грн.
Таким чином у матеріалах справи містяться докази фактичного надання Примаков Констянтин Олексійович послуг адвоката по справі № 47/175-09, отже вбачаються підстави для стягнення з відповідача 18758,48грн., пропорційно задоволеним вимогам, так як ці кошти є судовими витратами.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 1131,90 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 181,30 грн., слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, ч.4 ст.612, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити частково у сумі 113189,90 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграндконтакт-ВМВ" (61121, м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 140-Б, кв. 75, ЄДРПОУ 33994060, ІПН 339940626512, № свідоцтва 38841738, р/р 2600026383 в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллекс" (50059, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 50, ЄДРПОУ 21884196, ІПН 218841904838, № свідоцтва 04844565, р/р 26000101909300 в АКІБ "УкрСиббанк" в м. Кривий Ріг, МФО 351005) основний борг - 85000,00 грн., пеня 3976,45 грн., втрати від інфляції - 17081 грн., 3% річних 7131,95 грн., витрати на юридичні послуги у розмірі 18758,48 грн., держмито 1131,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 181,30 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні позову в частині стягнення 34162,00 грн. - відмовити.
Повний текст рішення підписано 10 лютого 2010 року.
Суддя
Справа №47/175-09