Справа № 2-857 2010 рік
22 лютого 2010 року Ворошиловський районний суд м.Донецька у складі:
Головуючого - судді Бухтіярової І.О.
при секретарі - Галич Л.В.
з участю - позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ДП «Донецька залізниця» про поновленні на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушенного прогулу, моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_4 12.11.2009 року звернулась до суду із даним позовом до відповідача, посилаючись на наступні обставини: 01.06.2009 року наказом №320ц «Про зміни та доповнення до Рекомендованих типових штатів залізниць, затверджених наказом Укрзалізниці від 24.04.2001 р. №238-ц» по Донецькій залізниці було видано наказ від 25.06.2009 року №449\Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів», згідно якому, відділ ревізій та контролю пасажирських поїздів, який налічував 18 працівників, повинен був передати до 01.10.2009 р. 10 штатних одиниць до служби контролю та внутрішнього аудиту. Наказом було передбачене працевлаштування восьми вивільнюваних працівників.
20.07.2009 року вона, як особа, що вивільнюється у зв'язку з скороченням штату, була ознайомлена з листом «Предупреждение о предстоящем высвобождении» та їй були запропоновані вакантні посади по залізниці, але не ті, що відповідають його фаховим особливостям за місцем його роботи.
На її звернення до керівника Вільної профспілки залізничників України, членом якої вона є, була надана відповідь на ім'я ОСОБА_5 Вільної профспілки залізничників України (ВПЗУ) (відповіді №42 від 22.09.2009 р., №43 від 22.09.2009 р.), Дорожнього комітету профспілок залізничників і транспортних будівельників України на Донецькій залізниці - первинна профспілкова організація апарату управління Донецької залізниці №26 від 12 серпня 2009 року офіційних звернень або подання на вивільнення працівників відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів до цих профспілок не надходило. Крім того, протокольним рішенням Вільної профспілки залізничників України відносно нього, як керівника первинної профспілки, було відмовлено у звільненні та вказано на ряд порушень про працю з боку керівництва Донецької залізниці.
За таких обставин вивільнення її - ОСОБА_4 у зв'язку з скороченням штату стало неможливим, але бажання звільнити залишилось.
22.09.2009 року наказом №673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» в Службі приміських пасажирських перевезень створено відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів у кількості 9 штатних одиниць.
30.09.2009 року Наказом Донецької залізниці № 378/НЗ-ос «Про переміщення працівників» ОСОБА_4, ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів перемістили з 01.10.2009 року у відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця» в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором без зміни режиму роботи зі збереженням виконуваних функцій та без змін умов оплати праці, посадового окладу у розмірі 1770 грн. в місяць».
Вважає «ПЕРЕМІЩЕННЯ» її з відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів у відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень та не продовження з нею контракту за два місяці до закінчення строку чинності контракту фактичним звільненням її з 03.12.2009 року, погіршенням умов роботи, пониженням у посадових повноваженнях, приниженням її гідності та, відповідно, видання наказу № 673Н від 22.09.2009року, №378/НЗ-ос від 30.09.2009 року незаконними, такими що винесені з порушенням норм як процесуального так і матеріального права України, що підтверджується наступним:
І. Наказ №378/НЗ-ос від 30.09.2009 року «Про переміщення працівників», а саме ОСОБА_4 підписаний не уповноваженою особою - в.о. заступника начальника залізниці з кадрів і соціальних питань ОСОБА_6 - начальником служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань, у той час, як начальник Донецької залізниці ОСОБА_7 30.09.2009 року знаходився на робочому місці та відповідно до Статуту залізниці саме у його компетенції знаходиться право звільнення, прийому, переміщення та переведення працівників;
За змістом ст.43-1 КЗпП України, керівником належить вважати особу, яка очолює підприємство, установу, організацію або відокремлений підрозділ (філія, представництво, відділення тощо). При цьому йдеться не про будь-який структурний підрозділ (цех, управління, службу, ферму тощо), а саме про відокремлений підрозділ, який утворюється у спеціально передбаченому порядку, наприклад, зазначеному в ст.7 Закону України "Про підприємства в Україні".
ІІ. Пунктом 3 Наказу №673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» від 22.09.2009 року, начальнику служби кадрів… було наказано забезпечити укомплектування відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів за рахунок працівників, що вивільняються відповідно до наказу від 25.06.2009 року №449/Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів».
Але 20.07.2009 року вона - ОСОБА_4, була ознайомлена з листом «Предупреждение о предстоящем высвобождении», в якому її попереджають, що з 20.09.2009 року на підставі наказу керівника дороги №449 від 25.06.2009 року та змінами штатного розпису, у зв'язку зі ЗМІНАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА праці, займана нею посада належить до скорочення та вона буде звільнена по п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату.
20.09.2009 року вона - ОСОБА_4 не була звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату, а займана нею посада не була скорочена.
З 21.09.2009 року вона працювала на загальних засадах, на умовах діючого контракту, а про майбутні зміни в організації виробництві труда та/або її вивільнення, звільнення, переведення повинні були попереджати за два місяці з попереднім погодження профспілки (за 3 місяці) з наданням економічного обґрунтування (ст..49-2 КЗпП України) та вона повинна була разом з усім Відділом ревізій та контролю пасажирських поїздів (18 осіб) переведена у Службу контролю та внутрішнього аудиту.
За таких обставин, посилання в Наказі № 673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» від 22.09.2009 року на наказ від 25.06.2009 року № 449/Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів» є незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству України про працю та Конституції України.
Позивач звертає увагу на приписи, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".
Так, відповідно до пункту 19 вказаної Постанови, Верховний Суд України вказує судам, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
ІІІ. Вважає, що фактично відбулося переведення, а не переміщення її - ОСОБА_4 з відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів у відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень, що підтверджується наступним: переведення - це таке переміщення робітника, при якому змінюється виконувана робота (спеціальність, кваліфікація або посада), підприємство (установа, організація) або місцевість, де робітник раніше працював. Перевід на іншу постійну роботу (на інше підприємство, установу, організацію) в іншу місцевість допускається лише за згодою робітника.
Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року, не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці.
Однак після її фактичного переведення: змінилась назва відділу та спеціальність, змінилась місцевість, а саме: він працював за адресою: м. Донецьк, вул.. Горнова, 1 Б, після переводу: Донецька область, м.Ясинувата, вул..Орджонікідзе 158, занижена кваліфікація, не передбачена перевірка на міжнародних перевезеннях, змінився графік та умови праці, звужено коло обов'язків, та таке інше.
16.10.2009 року нею - ОСОБА_4 на ім'я керівника ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_7 була подана заява про ознайомлення в цей день з наказом №378/нз-ос від 30.09.2009 року та було заявлено про незгоду про переміщення його (переведення) у інший відділ, який підпорядковується іншій Службі, з іншими посадовими повноваженнями та на умовах, що не обумовлені контрактом.
Відповідно до ст.43 Конституції України в Україні, а також Конвенції МОТ №29 «Про примусову та обов'язкову працю» забороняється використання примусової праці.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року вказується на неможливість застосування статей 32, 33, 34, які надавали власнику вимагати від робітника виконання роботи, яка не передбачена трудовим договором.
Таким чином, її не мали права переміщати та навіть переводити без її згоди в інший відділ і іншій місцевості та вимагати виконання іншої роботи, яка не обумовлена контрактом, не попередивши його за два місяці про зміни в організації виробництва і праці.
Згідно з ч.3 ст.32 КЗпП України, в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.
ІV. 04.12.2008 року між Державним підприємством «Донецька залізниця» в особі заступника начальника залізниці та ревізором-інструктором з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів ОСОБА_4 був укладений строковий контракт №16 на виконання роботи, обумовленої цим контрактом.
Контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст.21 КЗпП України).
Відповідно до п.3.1. Контракту, працівник зобов'язується виконувати роботу, обумовлену цим контрактом, а Роботодавець зобов'язується виплачувати Працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, Колективним договором і угодою сторін.
Вважає, що відповідачем незаконно порушені вимоги п.2 ст.36, статті 39-1 та 21 КЗпП України, постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. від N170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", зокрема Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті на роботу працівників, затвердженого цією ж постановою, рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 р. N12-рп/98 , а також ст.202 ЦПК України.
V. Відповідно до частини 1, пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишені на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.
Але в супереч вимогам законодавства про працю, їй стало відомо про внесення відповідачем змін до штатного розпису і залишення у відділі ревізій та контролю пасажирських поїздів служби контролю та внутрішнього аудиту ДП «Донецька залізниця» осіб, які мають показники роботи набагато нижчі, а ні ж у неї, що підтверджується протоколом оперативної наради по підсумкам роботи ревізорів-інструкторів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів за 6 місяців 2009 року від 31.07.2009 року, які не мають двухрічного досвіду роботи на займаній посаді, як це вимагає Інструкція про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України для контролерів-ревізорів, ревізорів-інструкторів та громадських ревізорів», затвердженого Наказом Першого Міністра транспорту України - Генерального директора Укрзалізниці від 30.06.1999 р. №196-Ц (ОСОБА_8, ОСОБА_9), осіб, які не мають ж/д вищої освіти (ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12), що також є порушенням вищевказаної інструкції, вона характеризується позитивно, має чоловіка, який не працює, батьків-пенсіонерів, в її сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком, тому вважає, що вона має беззаперечне переважне право на залишення на роботі на посаді ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів у відділі ревізій та контролю пасажирських поїздів служби контролю та внутрішнього аудиту ДП «Донецька залізниця» в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених контрактом без зміни режиму роботи зі збереженням виконуваних функцій та без змін умов оплати праці, посадового окладу .
У зв'язку з викладеним, звертає увагу суду на приписи, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", де вказано, що суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Отже, переміщення її у зв'язку з виробничою необхідністю на підставі Наказу №673/Н від 22.09.2009 року, вважає неправомірним та таким, що суперечить статтям 32, 33, 34, 40, 42 КЗпП України, порушує його трудові права, зокрема, право на працю, гарантоване ч.1 ст.43 Конституції України та ст.2 КЗпП України.
Окрім того, враховуючи незаконне переведення (вивільнення) її з роботи, з ціллю незаконного звільнення, вже не в перший раз, з особистих упереджених причин за те, що вона є членом профкому вільної профспілкової організації на ДП «Донецька залізниця» та відстоює свої порушені права та осіб, які в неї входять, порушення її законних прав призвело до моральних страждань, у зв'язку з неправомірними діями відповідача вона перенесла шок та втратила дитину, оскільки знаходилась у стані вагітності, хвилювань про матеріальне забезпечення членів її сім'ї, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, це відобразилося на її стані здоров»я та вона вимушена була лікуватися в лікувальному закладі. Моральну шкоду оцінює у 50000,00 гривень.
Просила: визнати незаконним наказ №378/НЗ-ос від 30.09.2009 року „Про переміщення працівників” про переміщення її - ОСОБА_4, ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів державного підприємства «Донецька залізниця», із 01.10.2009 року до відділу ревізій і контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень державного підприємства «Донецька залізниця» у межах спеціальності й кваліфікації, обумовлених трудовим договором без змін режиму роботи зі збереженням функцій, що виконуються, і без змін умов оплати праці, посадового окладу в розмірі 1770 грн. на місяць, поновивши їй умови роботи на посаді ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів державного підприємства «Донецька залізниця» із 1.10.2009 року за його згодою. Стягнути на її користь суму завданої їй моральної шкоди у розмірі 50000 грн.
Згодом, позивач доповнив позовні вимоги наступним: під час слухання справи Наказом №462/НЗ-ос від 03.12.2009 року її звільнили з посади ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів, внаслідок закінчення терміну дії контракту (п.2 ст. 36 КЗпПУкраїни).
З даним наказом вона не згодна, і вважає його необґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і роботи переважне право на залишення на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією і продуктивністю роботи. За рівних умов продуктивності роботи і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при двох або більше утриманців, особам в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком. Проте працівники, що мають показники роботи, набагато нижче, ніж у нього, що підтверджується протоколом оперативної ради за підсумками роботи ревізорів-інструкторів відділу ревізій і контролю пасажирських потягів за 6 місяців 2009 року від 31.07.2009 року, які не мають і дворічного стажу. Вона характеризується позитивно, має утриманців.
У зв'язку з цим вона має переважне право на залишення на роботі на посаді ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів у відділі ревізій і контролю пасажирських поїздів служби контролю і внутрішнього аудиту ДП «Донецька залізниця», відповідно до умов контракту, без зміни режиму роботи із заощадженням виконуваних функцій і без змін умов оплати роботи, посадового окладу.
Таким чином, наказ № 462/43-ос від 03.12.2009 року про її звільнення є незаконним і таким, що порушує її трудові права, як працівника, а також конституційні права (ст.43 Конституції України), виданим з порушенням ст.49-4 КЗпП України, без згоди профспілкового комітету.
Враховуючи, що, покладені на нею працедавцем зобов'язання виконувалися нею відповідально, скарг на неї не надходило, характеристики позитивні, робота дуже подобається, відповідає її кваліфікації, освіті, і він готовий виконувати її надалі, контракт повинен бути продовжений.
Просила, враховуючи ще і уточнення від 11.02.2010 року: поновити її на роботі на посаді ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів у відділі ревізій і контролю пасажирських поїздів служби контролю і внутрішнього аудиту державного підприємства «Донецька залізниця» з 04.12.2009 року; поновити їй - ОСОБА_4, попередні умови роботи, зобов'язавши державне підприємство «Донецька залізниця» перевести її, як ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів у відділі ревізій і контролю пасажирських поїздів служби контролю і внутрішнього аудиту з 01.10.2009 року за її згодою; визнати продовженим дію контракту №16 від 4.12.2008 року між нею - ОСОБА_4 та Державним підприємством «Донецька залізниця» на невизначений термін, стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» на його користь середню заробітну платню за час вимушеного прогулу з 03.12.2009 року; визнати Наказ по особовому складу Донецької залізниці №378/НЗ-ос «Про переведення працівників від 30.09.2009 року про переміщення її - ОСОБА_4 ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів з 01.10.2009 року у відділ ревізій і контролю приміських пасажирських потягів служби приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця» у межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором без змін режиму роботи із збереженням виконуваних функцій і без змін умов оплати праці, посадового окладу у розмірі 1770 грн. в місяць» - недійсним; визнати наказ №462/НЗ-ос від 03.12.2009 року «Про припинення трудового договору (контракту)» недійсним; стягнути з відповідача на її користь суму заподіяної їй моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 підтримувала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, підтримувала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що наказом виконуючого обов'язки заступника начальника ДП «Донецька залізниця» з кадрів і соціальних питань №378/НЗ-ос від 30.09.2009 pоку, ОСОБА_4 ревізора - інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю пасажирських, поїздів перемістили з 01.10.2009 року у відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів, служби приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця» в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовими договорами без змін режиму роботи зі збереженням виконуваних функцій та без змін умов оплати праці.
Зазначила, що переміщення не суперечить діючому законодавству, а саме п.2 ст.32 КЗпП України: не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує, згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Жодною з вищевказаних у п.2 ст. 32 КЗпП України складових частин поняття переміщення не порушено.
Кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи. У дипломі спеціаліста чи іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається через назву професії.
Професія - здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації. Робота є статистичною одиницею, що кваліфікується відповідно до класифікації, необхідної для її виконання.
У відповідності до Класифікатору професій ДК 003:2005 існує тільки одна професія на посаді ревізора - інструктора з контролю пасажирських поїздів за кодом 4211, оскільки приміські перевезення здійснюються пасажирськими поїздами та здійснюють одну мету - перевозять пасажирів. Пасажирські поїзда розподіляються на приміські, дальнього прямування та міські. У відповідності з вищевикладеним, вважає, що переміщення позивача здійснювалось у межах професії.
04.12.2008 року з ОСОБА_4 було укладено контракт №16, термін дії якого закінчився 03.12.2009 року.
Керівництвом залізниці позивачу було запропоновано укласти новий контракт для продовження праці на підприємстві, від укладання якого позивач відмовилась, зробивши відповідний запис.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року №764 «Про затвердження переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору», зазначила представник відповідача, робота на посаді позивача передбачає обов'язкове укладання контракту.
Таким чином, після відмови від підписання контракту ДП «Донецька залізниця», згідно діючому законодавству, змушено було звільнити ОСОБА_4 за п.2 ст.36 КЗпП України, у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
Стосовно переважного права залишення на роботі, то представник зазначила, що позивач не вірно тлумачить ст.42 КЗпП України, оскільки переважне право залишення на роботі при застосовується при вивільненні працівників, а не при переміщенні.
Особа, яка видала наказ про переміщення є повноважною, оскільки згідно п.7.1. наказу начальника Донецької залізниці «Про розподіл обов'язків між начальником залізниці та його заступниками», заступник начальника залізниці по кадрам і соціальним питанням організує роботу на залізниці з кадрів і соціальних питань.
Згідно п.7.2. цього ж наказу, заступник начальника залізниці по кадрам і соціальним питанням здійснює прийом, переведення, звільнення керівників, призначення і звільнення яких належить до йото компетенції і всіх інших категорій спеціалістів і працівників управління.
Згідно п.7.3. наказу - несе відповідальність за підбір, підготовку і розміщення кадрів.
Згідно п.7.13. вищезазначеного наказу - на період відсутності заступника начальника залізниці з кадрів і соціальних питань виконання його обов'язків покладається на начальника служби кадрів, навчальних закладів, та соціальних питань.
Виходячи з того, що згідно з наказом начальника залізниці №326/Н-в від 31.08.2009 року та наказу №327/Н-в від 31.08.2009 року, заступник начальника залізниці з кадрів і соціальних питань перебував, у відпустці та у відповідності з наказом начальника залізниці №217/Н-ос від 11.09.2009 року, виконання його обов'язків було покладено на начальника служби кадрів, навчальних закладів і соціальних питань.
Таким чином, зазначає, що наказ про переміщення позивача видано у повній відповідності з діючим трудовим законодавством України.
Щодо наведеної таблиці у позовній заяві: зі зміною назви відділу спеціальність не змінюється (про що свідчить текст наказу - у межах спеціальності); спеціальність позивача - залізничний транспорт; назва служби також не має значення, оскільки переміщення здійснювалося у межах одного підприємства; місцевість не змінювалась, оскільки, позивач працював за адресою: м. Донецьк, вул.. Горнова, 1 Б. У відповідності до Наказу від 30.09.2009 року, зміни місця праці не передбачено, оскільки служба приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця» розташована у м. Донецьку, відповідно і відділ знаходиться разом зі службою. Що стосується розпорядження про яке говорить позивач, то воно з'явилось багато пізніше переміщення (що говорить про те що на момент переміщення місцевість не змінювалась), а по - друге, з тексту розпорядження неможливо зробити висновок про постійне перебування у м. Ясинувата, оскільки це розпорядження говорить тільки про те, що у м. Яснувата виділили окреме приміщення для відпочинку при перевірці, коли працівники даного відділу перебувають у м. Ясинувата (за проханням робітників даного відділу, зокрема позивача); висновок про заниження кваліфікації не відповідає дійсності; зміна повноважень не впливає на переміщення; графік не є істотною умовою праці; умови праці не змінюються, тому контракт пропонували укласти тоді, коли закінчиться строк попереднього контракту, від укладання якого позивач відмовився; ніякі умови праці не змінювались, завдання позивач отримував у місті Донецьку.
Зазначає, що якщо керівник підприємства, не змінюючи заробітну плату, звузив коло обов'язків, то це говорить тільки про поліпшення умов праці.
Просила у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", вказано, що суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
22.09.2009 року наказом №673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» в Службі приміських пасажирських перевезень створено відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів у кількості 9 штатних одиниць.
Пунктом 3 Наказу №673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» від 22.09.2009 року, начальнику служби кадрів… було наказано забезпечити укомплектування відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів за рахунок працівників, що вивільняються відповідно до наказу від 25.06.2009 року №449/Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів».
Наказом від 25.06.2009 року №449\Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів», відділ ревізій та контролю пасажирських поїздів, який налічував 18 працівників, повинен був передати до 01.10.2009 року 10 штатних одиниць до служби контролю та внутрішнього аудиту. Наказом було передбачене працевлаштування восьми вивільнюваних працівників.
Посилання в Наказі №673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» від 22.09.2009 року на наказ від 25.06.2009 року №449/Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів» є незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству України про працю, зокрема ч.2 ст..49-4 КЗпП України, де вказано, що «Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення».
До Вільної профспілки залізничників України, членом якої є позивач, Дорожнього комітету профспілок залізничників і транспортних будівельників України на Донецькій залізниці - первинна профспілкова організація апарату управління Донецької залізниці офіційних звернень або подання на вивільнення працівників відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів не надходило - відповіді № 41 від 04.09.2009 року, №26 від 12 серпня 2009 року.
30.09.2009 року Наказом Донецької залізниці № 378/113-ос «Про переміщення працівників» ОСОБА_4, ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів перемістили з 01.10.2009 року у відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця» в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором без зміни режиму роботи зі збереженням виконуваних функцій та без змін умов оплати праці, посадового окладу у розмірі 1770 грн. в місяць».
Однак, з підстав зазначених вище, вказане переміщення є незаконним.
Окрім того, це, так зване, переміщення, фактично є переведенням на іншу роботу, та потребує згоди працівника, оскільки відділ підпорядковується іншій Службі, змінилась місцевість, позивач працював за адресою: м. Донецьк, вул.. Горнова, 1 Б., після переводу: Донецька область, м.Ясинувата, вул..Орджонікідзе 158; занижена кваліфікація; не передбачена перевірка на міжнародних перевезеннях; змінився графік та умови праці, звужено коло обов'язків, та таке інше.
16.10.2009 року позивачем на ім'я керівника ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_7 була подана заява про ознайомлення в цей день з наказом №378/НЗ-ос від 30.09.2009 року та незгода на переміщення її (переведення) у інший відділ, який підпорядковується іншій Службі, з іншими посадовими повноваженнями та на умовах, що не обумовлені контрактом.
Таким чином, наказ від 30.09.2009 року Донецької залізниці №378/НЗ-ос «Про переміщення працівників» є незаконним, у зв'язку із чим, підлягають поновленню позивачу умови роботи на посаді ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів державного підприємства «Донецька залізниця» із моменту їх порушення, тоб то, із 1.10.2009 року.
04.12.2008 року з позивачем було укладено контракт №16, термін дії якого закінчився 03.12.2009 року.
Керівництвом залізниці позивачу було запропоновано укласти новий контракт для продовження праці на підприємстві на посаді ревізора-інструктора з контролю приміських пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця», від укладання якого позивач відмовився, зробивши відповідний запис.
Наказом №462/НЗ-ос від 03.12.2009 року з позивачем ОСОБА_4 ревізором-інструктором з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень державного підприємства «Донецька залізниця» припинений контракт та вона звільнений із 3.12.2009 року за п.2 ст.36 КЗпП України - закінчення строку дії контракту №16 від 4.12.2008 року.
Однак зазначений наказ не можна вважати законним, оскільки, позивачу був запропонований для підписання контракт на посаду ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень, куди вона була переведена незаконно.
Контракт із нею, як із ревізором-інструктором з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів, з якого вона була не законно переведена, не пропонувався.
Таким чином, позивач правомірно відмовилась від підписання контракту з ДП «Донецька залізниця» на посаду ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень, на яку вона була переведена незаконно.
З посади ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів, ОСОБА_4 за закінченням строку дії контракту не звільнялась, тому вона підлягає поновленню на роботі саме на посаді ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів, з 4.12.2009 року.
У відповідності до вимог ст.235 КЗпП України, на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі: 6866 грн. 07 коп.,
Відповідно до положень ст.367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2511,98 грн.
Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач працює у відповідача з 1996 року. Представником відповідача суду не було надано ніяких доказів стосовно того, що за весь час її роботи, до неї були якісь претензії з боку адміністрації.
Тому суд вважає, що сам факт її звільнення з порушенням його трудових прав, призвів до моральних страждань позивача.
Окрім того, невиплатою заробітної платні за період часу з моменту звільнення - 3.12.2009 року і до моменту винесення рішення суду, відповідач поставив позивача та його сім'ю в скрутне матеріальне становище, через що були істотно порушені його життєво-побутові зв'язки, що склалися, оскільки, вона з вини відповідача впродовж тривалого періоду часу не мав можливості одержати і використати на свої потреби і потреби сім'ї значну грошову суму, що змусило позивача прикладати додаткові зусилля по організації свого життя, і, крім того, відповідач порушив її конституційне право на труд та отримання оплати за працю.
Все це викликало для позивача значні моральні переживання і страждання, які суд оцінює в 1000 грн. і вважає за необхідне стягнути, відповідно до ст.237-1 КЗоТ України, їх на користь позивача з відповідача.
Всього підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача: заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 6866 грн. 07 коп., моральна шкода в сумі 1000 грн., а всього: 7866 грн. 07 коп.
Окрім того, суд приходить до висновку, що контракт є продовженим на невизначений термін, оскільки, з позивачем припинений контракт та вона звільнена із 3.12.2009 року за п.2 ст.36 КЗпП України - закінчення строку дії контракту №16 від 4.12.2008 року, фактично в зв'язку з її правомірною відмовою підписати новий контракт на посаду, на яку вона була переведена незаконно.
В силу ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 77 грн. 16 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн.
На підставі ст.ст.21 ч.3, 231-233, 235, 237-1 КЗпП України та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_4 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ №462/НЗ-ос від 03.12.2009 року про припинення трудового договору (контракту) та звільнення із 3.12.2009 року ОСОБА_4 ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень державного підприємства «Донецька залізниця» за п.2 ст.36 КЗпП України - закінчення строку дії контракту №16 від 4.12.2008 року.
Поновити ОСОБА_4 на посаді ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів служби контролю й внутрішнього аудиту державного підприємства «Донецька залізниця», із 4.12.2009 року.
Визнати незаконним наказ №378/НЗ-ос від 30.09.2009 року «Про переміщення працівників” про переміщення ОСОБА_4, ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів державного підприємства «Донецька залізниця», із 01.10.2009 року до відділу ревізій і контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень державного підприємства «Донецька залізниця» у межах спеціальності й кваліфікації, обумовлених трудовим договором без змін режиму роботи зі збереженням функцій, що виконуються, і без змін умов оплати праці, посадового окладу в розмірі 1770 грн. на місяць, поновивши їй умови роботи на посаді ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів державного підприємства «Донецька залізниця» із 1.10.2009 року.
Визнати продовженим дію контракту №16 від 4.12.2008 року між ОСОБА_4 та Державним підприємством «Донецька залізниця» на невизначений термін.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 6866 грн. 07 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього: 7866 грн. 07 коп., та судовий збір в дохід держави в сумі 77 грн. 16 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2511,98 грн., підлягає негайному виконанню.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Донецький апеляційний суд через даний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя Ворошиловського районного суду
м.Донецька ОСОБА_13