Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" лютого 2010 р. Справа № 59/03-10
вх. № 047/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Мар"їна І.О., за довіреністю № 58/10 від 28.12.2009р.;
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Первомайського державного підприємства "Хімпром", м. Первомайський
про стягнення 11854,76 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 11854,76 грн., з яких: 9344,89 грн. - основний борг, 1488,70 грн. - пеня, 792,59 грн. - інфляційні, 228,58 грн. - 3% річних, що виникла на підставі неналежного виконання відповідачем вимог договору оренди № 17/04-920 від 29.09.2004р. Крім того, просив покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В судовому засіданні 08.02.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову, просить стягнути заборгованість з відповідача та покласти на відповідача судові витрати.
Відповідач в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за належною адресою.
Ухвалою від 14.01.2010 року суд попередив сторони про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
29 вересня 2004 року між ДК "ГАЗ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач по справі) та Первомайським державним підприємством "Хімпром" (відповідач по справі) був укладений договір оренди індивідуального визначеного майна (крім нерухомого) № 17/04-920, відповідно до пункту 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком № 1 до договору, що знаходиться на балансі ДК "ГАЗ України", залишкова вартість якого станом на 31.08.2004р. згідно бугалтерського обліку складає 35604,19 грн.
Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання - передачі, підписаним сторонами 05.10.2004р., що є додатком № 2 до договору.
В зв"язку з необхідністю передачі відповідачу додатково матеріальних цінностй додатковою угодою №1 від 01.11.2004р. були внесені зміни до п. 1.1. договору і відповідачу було передано майно згідно з додатком № 1/1, залишковою вартість станом на 30.09.2004р. згідно бугалтерського обліку, яка складає 44981,12 грн.
01.11.2004р. сторони підписали акт приймання-передачі орендованого майна.
У відповідно до п.3.1. договору оренди, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 01.11.2004р., орендна плата за базовий місяць (липень 2004 року) була визначена в розмірі 1349,44 грн.
Пунтком 3.3. договору оренди було визначено, що орендна плата перераховується позивачу щомісячно на пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з п. 5.2. договору відповідач своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Позивач належним чином виконує покладені на нього функції за договором оренди, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт.
Однак, відповідач в порушення умов договору вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв"язку з чим у відповідача перед позивачем залишається несплаченою заборгованість, яка станом на момент звернення позивача до суду становить 9344,89 грн.
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 9344,89 грн. основного боргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Пунктом 3.5. договору № 17/04-920 від 29.09.2004р. за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний прострочення, включаючи день прострочення, включаючи день оплати.
Крім того, п. 9.3. цього ж договору встановлено, що штрафні санкції нараховуються позивачем протягом року, що передує моменту звернення за вимогою, претензією, позовом.
За розрахунками позивача, відповідач повинен сплатити пеню за прострочення грошового зобов'язання по сплаті за орендну плату за період з 30.12.2008р. по. 30.12.2009р. (365 днів) в сумі 1488,70 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; розірвання договору.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1488,70 грн. пені обгрунтовані, підтверджуються наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов"язання у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення тьох процентів річних у сумі 228,58 грн. відповідають діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, тому позовні вимоги в сумі 792,59 грн. інфляційних обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Суд також зазначає, що відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 530, 549, 610, 611, 625, 759 Цивільного кодексу України, ст.286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Первомайського державного підприємства "Хімпром" (64104, Харківська область, м. Первомайський, р/р 26007961052133 в Філії першого Укр.Міжнарод.банку м. Харків, МФО 350385, код ЄДРПОУ 00203341) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 9344,89 грн. заборгованості, 1488,70 грн. пені, 792,59 грн. інфляційних, 228,58 грн. 3% річни, 119,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 10.02.2010р.
Справа № 59/03-10