Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" лютого 2010 р. Справа № 47/133-09
вх. № 9186/5-47
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Іванов К.В. довіреність б/н від 12.06.09 р.;
відповідача - ОСОБА_2;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Аметрін", м.Київ
до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, с. Комсомольське
про стягнення 6026,87 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аметрін" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою щодо стягнення з відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 основної заборгованості у розмірі 4200,00 грн., пені у розмірі 565,81 грн. та 1260 грн. штрафу, які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору купівлі - продажу № 3233/м-с від 05.02.2009 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
У судове засідання позивач надав заяву про уточнення позовних вимог в зв”язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу, просить стягнути з відповідача 2802,85 грн. основного боргу пені у розмірі 565,81 грн. та 1260 грн. штрафу. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечує, але просить надати відстрочку виконання рішення до 08.04.2010 року.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне, що 05.02.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №3233/м-с (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 договору, продавець (позивач) зобов'язується передати, а Покупець (відповідач) приймає окремими партіями і оплачує лікарські препарати, хімічні реактиви, дезінфекційні засоби, вироби медичного призначення і витратні матеріали, що іменується "товар", номенклатура, кількість і ціна якого визначаються на підставі письмової заявки або заявки по телефону Покупця (відповідача) на ккожну конкретну партію товару і відображаються в накладній на дану партію.
Відповідно до п.2.1 договору, покупець (відповідач) зобов"язаний своєчасно приймати і оплачувати товар відповідно до темінів вказаних в п.5.1 цього договору..
Відповідно до п.5.1 договору, покупець (відповідач) проводить оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця у строк чотирнадцять календарних днів з моменту постачання товару, який вказується у накладній та визначається до п.6.6 цього договору.
Відповідно до п.6.6 договору моментом отримання (приймання) товару є дата підписання повноважного представника покупця (відповідача) на накладній, яка не повинна виходити за терміни дії довіреності.
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31.12.2009 року.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар (лікарськи засоби) на загальну суму 4875,34 грн., що підтверджується видатковими накладними: №18119 від 10.03.09 р. на суму 1606,74 грн., №19435 від 13.03.09 р. на суму 424,80 грн.,№20278 від 17.03.09 р. на суму 298,22 грн., №21529 від 20.03.09 р. на суму 446,19 грн., №22446 від 24.03.09 р. на суму 574,58 грн., №22447 від 24.03.09 р. на суму 55,94 грн., №23551 від 26.03.09 р. на суму 385,04 грн., №25269 від 03.04.09 р., №25270 від 03.04.09 р. на суму 67,10 грн., №26172 від 07.04.09 р., на суму 523,31 грн.
Відповідач отримав товар на загальну суму 4875,34 грн., але сплатив лише частково, а саме у сумі 2072,49 грн., у зв"язку з чим виникла заборгованість у сумі 2802,85 грн.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідач проти позову не заперечує та суму заборгованості визнає в повному обсязі, суд знаходить позовні вимоги, про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу №3233 від 05.02.2009р. в сумі 2802,85 грн. обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 565,81 грн. та штрафу у розмірі 1260 грн.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.4.4 договору сторони встановили, що у випадку порушення відповідачем термінів розрахунку за поставлений позивачем товар, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми виниклої заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов"язань, починаючи з дати останньої оплати.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування пені та штрафу, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині повністю.
Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Представник позивача проти задоволення клопотання не заперечує.
Враховуючи вищевикладене суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, прийшов до висновку задовольнити його, а саме відстрочити виконання рішення суду на 2 місяці - до 08.04.2010 року.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 102,00 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., слід покласти на відповідача з вини якого виник спір. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 (63460, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2, АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Аметрін" (01033, м. Київ, вул. Гайдара б.27, 1поверх,оф. 3, р/р 26006150485200 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35431349) суму основного боргу у розмірі 2802,85 грн., пеню у розмірі 565,81 грн., 1260 грн. штрафу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Відстрочити виконання рішення до 08.04.2010 року.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 08 лютого 2010 року.
Суддя
Справа №47/133-09