Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" лютого 2010 р. Справа № 60/246-09
вх. № 9140/4-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Юрченко І.М., довіреність №10/5 від 06.01.2010р.
відповідача - Селеменєвої Я.С., довіреність №7 від 07.12.2009р.
розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства "Газ - тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Вовчанського підприємства теплових мереж, м. Вовчанськ
про стягнення 196999,77 грн.
Дочірнє підприємство "Газ - тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Вовчанського підприємства теплових мереж основного боргу у розмірі 196999,77 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків за договором комісії №12/06-881 від 28.09.2006 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 листопада 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 грудня 2009 року о 10:40 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 грудня 2009 року розгляд справи відкладено на 14 грудня 2009 року о 12:00.
У судовому засіданні 19 січня 2010 року судом було оголошено перерву до 27 січня 2010 року о 10:30.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 січня 2010 року розгляд справи відкладено на 04 лютого 2010 року о 12:00.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечує на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме вказує, що відповідачем було надіслано позивачу заяву про залік зустрічних однорідних вимог №109 від 08.10.2009р. на суму 196999,77 грн., у зв'язку з чим зобов'язання відповідача по сплаті, заявленої позивачем до стягнення суми припинилися, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог по справі №60/246-09.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 28 вересня 2006 року було укладено договір комісії №12/06-881.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно умов договору, а саме п.2.1., Комітент (позивач) доручає, а Комісіонер (відповідач) бере на себе зобов'язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, за ціною не нижче, ніж погоджена згідно умов цього договору.
Пунктом 4.1. Договору сторони встановили, що позивач зобов'язаний передати на підставі акту прийому - передачі теплової енергії відповідачу Теплову енергію в розмірі та на умовах, оговорених сторонами в цьому договорі.
В свою чергу, згідно п.4.2. Договору, відповідач зобов'язався прийняти від позивача теплову енергію за звітний місяць, шляхом підписання акту прийому - передачі теплової енергії за формою, визначеною сторонами в додатку №2 до цього договору.
31 жовтня 2006 року актом №10 К/881 прийому -передачі теплової енергії відповідно договору комісії №12/06-881 від 28.09.2006р. позивач передав відповідачу 1 249,940 Гкал теплової енергії на загальну суму 247728,11 грн. для реалізації Споживачам на умовах договору комісії №12/06-881 від 28.09.2006р.
Відповідно до п.4.8. Договору відповідач зобов'язався забезпечити своєчасну оплату Теплової енергії спожитої Споживачами за відповідними правочинами, укладених між відповідачем та такими Споживачами.
Згідно п.4.9. Договору відповідач прийняв на себе поруку (делькредере) перед позивачем за невиконання Споживачами своїх зобов'язань за правочинами, укладених між відповідачем та такими Споживачами. Сторони домовились, що забезпеченням поруки є сума винагороди позивачу, визначена сторонами у п.5.2. цього договору, а саме комісійна плата відповідачу становить 0,1% від вартості фактично реалізованої в межах цього договору Теплової енергії, додаткова комісійна плата (за умови делькредере) становить 0,1% від вартості фактично реалізованої Теплової енергії та загальний розмір комісійної плати (за умови делькредере) становить 0,2% від вартості фактично реалізованої Теплової енергії.
Відповідно до ч.1 ст.1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Згідно п.5.1. Договору оплата за реалізовану відповідачем теплову енергію здійснюється безпосередньо Споживачами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача №260084035 відкритий в ВАТ «Мегабанк», МФО 351629.
Угодою про припинення дії договору комісії №12/06-881 від 28.09.2006р. укладеного між ДП «Газ - тепло» та Вовчанське ПТМ від 30 жовтня 2006 року сторони домовились про припинення з 1 листопада 2006 року спірного договору комісії в частині виконання доручення, а в частині взаєморозрахунків договір діє до повного їх здійснення сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується відповідачем станом на 31 серпня 2009 року у відповідача залишились невиконані грошові зобов'язання в сумі 196999,77 грн. за спірним договором комісії.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).
Позивачем за №54/11-701-1567 від 23.09.2009р. було направлено вимогу про оплату боргу внаслідок застосування делькредере в розмірі 196999,70 грн., але відповідач борг за договором комісії у вищезазначеному розмірі не сплатив, однак надіслав позивачу заяву про залік зустрічних однорідних вимог за вих. №109 від 08 жовтня 2009 року, яку позивачем було отримано 13 жовтня 2009 року за вх. №2000/25. Згідно даної заяви відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем за договором комісії №12/06-881 від 28.09.2006р. в сумі 196999,77 грн. та вказує на наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договорами № 17/06-880 від 28.09.2006р. на суму 108165,04 грн. та №17/04-289 від 01.10.2004р. на суму 88834,73 грн., що разом становить 196999,77 грн., з урахуванням чого керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України відповідачем було здійснено залік зустрічних однорідних вимог на суму 196999,77 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Крім того, ст. 204 Цивільного кодексу України, встановлює презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Заява відповідача про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Цей правочин не визнаний недійсним у встановленому порядку, не оскаржений позивачем в судовому порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає зарахування зустрічної однорідної вимоги за договором комісії № 12/06-881 від 28.09.2006 р. в сумі 196999,77 грн. правомірним, здійсненим у відповідності до вимог п.п.3, 5 ст.203 Господарського кодексу України, ст. 601 Цивільного кодексу України, а також ст. 602 Цивільного кодексу України, якою передбачено вичерпний перелік підстав, у разі яких не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги відповідача та позивача один до одного є однорідними, вимоги є грошовими, а термін виконання зобов'язання за договорами зазначеними у заяві про залік зустрічних однорідних вимог настав, крім того, даний правочин не було оскаржено позивачем в судовому порядку, а тому суд визнає припиненими зобов'язання відповідача по сплаті позивачу 196999,77 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
При таких обставинах, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині основної суми заборгованості у розмірі 196999,77 грн., оскільки на момент звернення позивача з позовом зобов'язання відповідача в цій частині припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1970,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень при відмові позивачу в задоволенні позовних вимог покладається на позивача в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 598, 601, 610, 625, 626, 1011, 1013, 1016 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 203 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Повний текст рішення підписано 09 лютого 2010 року.
Суддя
справа №60/246-09