Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" січня 2010 р. Справа № 37/261-09
вх. № 6978/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Новосельцев В.І. за довіреністю № 1/2201 від 22.01.2009 р.
відповідача - Кондратенко О.В., генеральний директор
Головченко В.О. за довіреністю № б/н від 14.09.2009 р.
3-ї особи - Стовпа М.В. за довіреністю № 03-10/01/19 від 19.01.2010 р.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Ренк", м. Харків
до АТ "Промкомплект", м. Харків
3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Віссманн", м. Київ
про визнання договору розірваним та зобов'язання відшкодувати збитки в розмірі 1150852,42 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренк" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом в якому просила суд визнати договір поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року розірваним на підставі ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України та зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу збитки в розмірі 1132897,71 грн.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 30.12.2009 р. за вх. № 16916, надав заяву про розгляд справи з застосуванням звукозаписувальних технічних засобів фіксації судового процесу, яка господарським судом була задоволена у зв'язку з чим запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду” на диск CD-R, серійний номер сісх-06267.
3-я особа, через канцелярію господарського суду 12.01.2010 р. за вх. № 367, надала заяву про залучення до матеріалів справи довіреності на представника, яка господарським судом була задоволена та надана довіреність залучена до матеріалів справи.
У судовому засіданні призначеному на 12.01.2010 року представником позивача було заявлене усне клопотання про зміну організаційно - правової форми підприємства відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю на Акціонерне товариство у зв'язку з допущеною помилкою у тексті позовної заяви при її складенні. Дана заява представника позивача судом була задоволена та судом було зазначено, що відповідачем по справі є Акціонерне товариство "Промкомплект".
Позивач, через канцелярію господарського суду 12.01.2010 р. за вх. № 316, надав заяву про збільшення позовних вимог та уточнення підстав позову.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі міг змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та уточнення підстав позову та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.
За таких обставин позивними вимогами позивача є:
- визнання договору поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року розірваним на підставі ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України;
- зобов'язання відповідача (Акціонерне товариство "Промкомплект") відшкодувати позивачу збитки в розмірі 1150852,42 грн., у тому числі 1027737,42 грн. додаткових витрат, що поніс позивач внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, та 123115,00 грн. втраченої вигоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України, яка надає йому право відмовитися від договору поставки якщо відповідач не передає разом з товаром документи, що його стосуються. При цьому не передання документів, що стосується товару, зазначає позивач, є порушенням установленої ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України вимоги щодо здійснення господарської діяльності з постачання товарів, що, на підставі ст. 224 Господарського кодексу України, надає йому право вимагати стягнення збитків.
У судовому засіданні призначеному на 12.01.2010 року було оголошено перерву до 13.01.2010 року о 10:30 год.
У судовому засіданні призначеному на 13.01.2010 року було оголошено перерву до 26.01.2010 року о 14:30 год.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 25.01.2010 р. за вх. № 1301, надав письмові пояснення до відзиву на позов, які господарським судом залучені до матеріалів справи. Згідно відзиву та вищевказаних пояснень відповідач вказував про те, що він не визнає позовні вимоги позивача повністю, оскільки вони є надуманими та нічим не підтвердженими. Також, відповідач вказував, що усі документи, які стосуються товару, він позивачу передав і підтверджується це тим, що після поставки товару на замовлення позивача він проводив узгодження проекту з реконструкції системи опалення приміщень позивача, що передбачає подальше використання товару (котельної) і які неможливо було провести без документів, що стосуються товару.
3-я особа, через канцелярію господарського суду 26.01.2010 р. за вх. № 1396, надала пояснення та заперечення щодо позовної заяви, які господарським судом залучені до матеріалів справи. В наданих поясненнях та запереченнях щодо позовної заяви 3-я особа вказувала про те, що відповідач придбав поставлену позивачу котельню у ТОВ “Віссманн” і зазначена котельня відповідає технічним умовам “Котельні транспортабельні “Віссманн” ТУ У 28.2-30724898-001:2006. Також, 3-я особа зазначала, що разом з котельною відповідачу було передано технічний паспорт, зразок якого було додано до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 26.01.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні призначеному на 26.01.2010 року проти позову заперечували в повному обсязі.
Представники 3-х осіб у судовому засіданні призначеному на 26.01.2010 року просили суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні призначеному на 26.01.2010 року було оголошено перерву до 28.01.2010 року о 15:00 год. у зв'язку з необхідністю виготовлення повного тексту рішення по справі.
Сторони та 3-я особа до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 28.01.2010 р. за вх. № Д88, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Між сторонами було укладено договір поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року (надалі - договір), згідно якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивачу транспортабельну котельню VIESSMANN 800 кВт, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар.
Пунктом 7.1. договору було передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та дії до виконання своїх зобов'язань по договору сторонами.
Згідно п.9.2. договору дострокове розірвання договору може мати місце за згодою сторін або за підставами, передбаченим діючим на території України цивільним законодавством, з відшкодуванням понесених збитків.
26.04.2007 року транспортабельна котельня VIESSMANN була відвантажена позивачу.
Так, позивач 31.01.2008 року звертався до відповідача з листом в якому вказував про те, що прийняту котельну за актом приймання - передачі не вбачається можливим, оскільки вона відвантажена за накладними без надання документів, підтверджуючих її відповідність вимогам стандартів, технічних умов або прейскурантів виробника. За таких обставин позивач просив відповідача посвідчити походження та якість котельної належними товаросупровідними документами з послідуючим оформленням акта приймання - передачі.
15.07.2009 року позивач направив на адресу відповідача листа (№ 090715-2) в якому вказував що, відповідач не виконав умов, передбачених ч.4 ст. 268 Господарського кодексу України, та не враховуючи вимогу позивача від 31.01.2008 року стосовно посвідчення походження та якості відвантаженої за договором поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року котельної, не надав позивачу документів, які б підтверджували походження та якість відвантаженої 26.04.2007 року котельної. Позивач вказував, що за таких обставин він на підставі ч.2 ст. 666 Цивільного кодексу України відмовляється від договору поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року та повертає відповідачу відвантажену 26.04.2007 року котельну, та пропонував в строк до 01.08.2009 року організувати вивіз даної котельної.
Судом встановлено, що відповідно до переліку документів, що передаються з транспортабельною котельною Viessman, який долучений до матеріалів справи 3-ю особою, значиться технічний паспорт.
З аналізу досліджених судом примірників зразка технічного паспорту котельні та Технічних умов ТУ У 28.2-30724898-001:2006 «Котельні транспортабельні «Віссман», які також були додані до матеріалів справи 3-ю особою, вбачається, що саме дані технічного паспорту, які містяться на сторінці 14 у графі Свідоцтво про приймання, визначають придатність котельні до експлуатації. Тобто, якість котельної та її відповідність вимогам технічних норм визначається у технічному паспорті. При цьому заводський номер котельні, який переноситься до технічного паспорту, повинен бути вказаний на металевій табличці, яка закріплюється на корпусі котельні згідно з правилами маркування котельні, що передбачені Технічними умовами ТУ У 28.2-30724898-001:2006 «Котельні транспортабельні «Віссманн» (п. 2.10.1 - 2.10.3 розділу Маркування (ТУ арк. 32). З пояснень 3-ї особи вбачається, що маркування відвантаженої позивачу котельні не проводилося, заводський номер їй не привласнювався та графа Свідоцтво про приймання на 14 сторінці технічного паспорту не заповнювалася.
За таких обставин суд вважає, що документи, які стосуються відвантаженої 26.04.2007 року котельні і які б відрізняли її від інших котелень та посвідчували її якість, не були виготовлені і, як наслідок цього, не були передані позивачу відповідачем одночасно з котельною. Про обґрунтованість такого висновку свідчить й те, що відповідач не надав суду доказів оформлення технічного паспорту саме на відвантажену позивачу котельню. До того ж представники 3-ї особи й у судовому засіданні підтвердили, що відвантажена позивачу котельня не маркована, заводський номер їй не привласнено, і що сторінка 14 технічного паспорту у графі Свідоцтво про прийняття відвантаженої позивачу котельні не заповнювалася. Немає у матеріалах справи й технічного паспорту, який оформлено таким чином, що ідентифікує відвантажену позивачу котельню.
Щодо до доводів відповідача про те, що у разі відсутності документів, які стосуються котельні, він не зміг би провести узгодження проектної документації, то суд їх до уваги не бере, оскільки зазначені обставини, з огляду на вимоги ст. 34 ГПК України, не є належними доказами і, крім того, вони не спростовують факту не оформлення технічного паспорту у спосіб, який визначено нормативною документацією і який ідентифікує відвантажену позивачу котельню та посвідчує її якість відповідно до вимог законодавства.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 674 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Крім того, відповідно до ч. 4. ст. 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Згідно ч.2 ст. 666 Цивільного кодексу України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позивач, на підставі ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України, мав право відмовитися від договору поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року та повернути котельню відповідачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовіднощення.
Згідно ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Приймаючи до уваги вищевикладене, та враховуючи те, що припинення правовідношення застосовується, як правило, у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків або зловживання цивільним правом, господарський суд приходить до висновку, що договір поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року є розірваним з 15 липня 2009 року, а позовні вимоги позивача в частині визнання договору поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року розірваним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, відносяться додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, а також неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Також, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Господарським судом встановлено, що відповідно до договору № 1110_08 купівлі - продажу товару від 03.09.2008 року, укладеного між 3-ю особою та позивачем, позивач придбав у 3-ї особи іншу котельню за ціною 1027737,42 грн. Вказана сума була сплачена позивачем 3-й особі про що свідчить платіжне доручення № 401 від 18.09.2008 року на суму 359737,42 грн. та платіжне доручення № 474 від 22.12.2008 року на суму 668000,00 грн.
Суд вважає, що витрати, які поніс позивач на придбання іншої котельні, знаходяться у причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року, оскільки, з одного боку, у разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань у позивача не було б необхідності придбавати іншу котельною, а з другого боку, у разі неналежного виконання - позивач, як покупець за договором, для відновлення своїх прав має замінити відвантажену з порушення встановленого порядку постачання котельню на іншу. З матеріалів справи вбачається, що придбана у 3-ї особи котельня має ті ж самі технічні характеристики і, навіть, виготовлена тим самим виробником.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу збитки в розмірі 1027737,42 грн. (додаткові витрати, що поніс позивач внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 123115,00 грн. втраченої вигоди господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивачем в обґрунтування даної вимоги не було надано до суду відповідних доказів, а саме ретельного розрахунку втраченої вигоди у розмірі 123115,00 грн. та доказів, якими підтверджувалася ця сума. При цьому господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 123115,00 грн. втраченої вигоди є безпідставною та необґрунтованою у зв'язку з чим в її задоволенні необхідно відмовити.
У зв'язку з вищевикладеним господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання договору поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року розірваним та стягнення з відповідача на користь позивача 1027737,42 грн. збитків.
Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму державного мита у розмірі 10362,37 грн. та 224,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 20, 224, 225, 268 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 22, 651, 655, 662, 666, 674, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати договір поставки № 29/01-ПМ від 29.01.2007 року розірваним.
Стягнути з Акціонерного товариства «Промкомплект» (61052, м. Харків, вул. Котлова, 68, код ЄДРПОУ 24126941, п/р 26009301812633 у філії «Харківський центр. від. ПІБ» у м. Харків, МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренк» (юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 37/39, кв. 39; фактична адреса: 61052, м. Харків, вул. Гв. Заліжничників, 15, код ЄДРПОУ 31939139, п/р 26004036150800 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) -1027737,42 грн. збитків.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Промкомплект» (61052, м. Харків, вул. Котлова, 68, код ЄДРПОУ 24126941, п/р 26009301812633 у філії «Харківський центр. від. ПІБ» у м. Харків, МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренк» (юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 37/39, кв. 39; фактична адреса: 61052, м. Харків, вул. Гв. Заліжничників, 15, код ЄДРПОУ 31939139, п/р 26004036150800 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) - 10362,37 грн. державного мита та 224,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя