"16" березня 2010 р.Справа № 2/142-2376
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083
до Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про cтягнення 248 227 грн. 24 коп. заборгованості та штрафних санкцій по договору купівлі-продажу №140509
За участю представників сторін:
позивача:
відповідача: ОСОБА_1, паспорт № МС НОМЕР_1 вид. 08.06.2001р.
Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 248 227 грн. 24 коп., із них: 103 273 грн. 34 коп. - заборгованість за товар (озиме жито) станом на 25.11.2009р., одержаний представником відповідача ОСОБА_1 згідно довіреності №0045 від 25.06.2009р. по видатковій накладній №250643/19 від 25.06.2009р., у виконання договору купівлі-продажу №140509 від 14.05.2009р.; 140 465 грн. 46 коп. -проценти, нараховані за прострочення заборгованості по товарному кредиту за період з 09.07.2009р. по 25.11.2009р. та 4 488 грн. 44 коп. -пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за період з 09.07.2009р. по 15.09.2009р.
Відповідач позов визнає в сумі 103 273 грн. 34 коп., посилаючись на неправильний розрахунок процентів по товарному кредиту та на те, що несвоєчасна оплата товару трапилась внаслідок боргу третіх осіб перед ним.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача та приймаючи до уваги, що:
1) Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя 11.03.2010р. оголосив перерву в засіданні в межах встановленого строку. 16.03.2010р. засідання продовжилось.
2) У виконання умов договору купівлі-продажу №140509 від 14.05.2009р. відповідач, згідно довіреності №0045 від 25.06.2009р., одержав від позивача товар (озиме жито) на суму 162 273 грн. 34 коп., що підтверджено видатковою накладною №250643/19 від 25.06.2009р., підписаною представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками.
Пунктом 4.8. договору №140509 від 14.05.2009р. сторони передбачили попередню оплату товару, а в п. 4.2. даного договору в графі "Умови сплати" сторони узгодили оплату товару з відстрочкою платежу (товарний кредит) на умовах сплати 0,01% річних за користування кредитом.
Специфікацією №1 від 14.05.2009р. до договору №140509 від 14.05.2009р. передбачено оплату товару з відстрочкою платежу до:
08.07.2009р. -33%;
20.07.2009р. -30 %;
31.07.2009р. -37 %.
Отже, сторони в договорі узгодили конкретні строки оплати товару по товарному кредиту.
Позивач стверджує, що сплачено 59 000 грн. Борг складає 103 273 грн. 34 коп.
Відповідач не заперечує борг в сумі 103 273 грн. 34 коп.
При таких обставинах слід вважати, що на час розгляду справи відповідач не сплатив позивачеві за одержаний товар (озиме жито) 103 273 грн. 34 коп. Що є порушенням ст.ст. 526, 611, 625, 655 Цивільного кодексу України.
Тому позовні вимоги позивача в даній частині позову слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.
3) П. 7.2. та п. 7.3. договору №140509 від 14.05.2009р. сторони передбачили за несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом відповідач повинен сплатити позивачеві 0,15% за кожен день прострочення оплати до 10 днів та 1% за кожен день прострочення оплати за погашення заборгованості по товарному кредиту понад 10 днів.
За період з 09.07.2009р. по 25.11.2009р. сума процентів складає 140 465 грн. 46 коп., із них: 20 582 грн. 87 коп. -проценти за користування кредитом до 08.11.2009р.; 54 737 грн. 95 коп. -проценти за користування кредитом до 20.07.2009р. та 65 144 грн. 64 коп. проценти за користування кредитом до 31.07.2009р.
При стягненні даної суми суд враховував:
- згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися відповідно до умов договору. Відтак, всі умови договору, навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.
Та і вищезазначені пункти договору не протирічать ст. 694 Цивільного кодексу України, яка гласить: "якщо покупець прострочив оплату товару, то нараховуються проценти." А ст. 536 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором.
Із вищезазначеного вбачається, що п. 7.2. та п. 7.3. договору №140509 від 14.05.2009р. не протирічать вимогам чинного законодавства.
4) Згідно з п. 7.1. договору №140509 від 14.05.2009р., з врахуванням п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України та Закону України №543/96 ВР від 22.11.1996р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за період з 09.07.2009р. по 15.09.2009р. відповідач повинен сплатити позивачеві за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню в сумі 4 488 грн. 44 коп.
5) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по держмиту в сумі 2 482 грн. 27 коп. слід покласти на відповідача.
6) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на відповідача.
Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1) Позов задовольнити.
2) Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_2):
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ (ідент. код 31320991) суму 103 273 грн. 34 коп. -за матеріальні цінності; 140 465 грн. 46 коп. -процентів; 4 488 грн. 44 коп. -пені; 2 482 грн. 27 коп. -в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення «16»березня 2010 року через місцевий господарський суд.
Суддя