"02" березня 2010 р.Справа № 17/12-135
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Лучко Р.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ
до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Ювілейне", смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області
Представник від:
позивача: не з'явився;
відповідача: Аламбець Н.М., уповноважений, довіреність без номеру від 25.06.09р.
В судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю письмового клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, звернулося до господарського суду Тернопільської області у січні 2010р. з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Ювілейне", смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області, про стягнення 194644,76 заборгованості за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-09/03/09 від 25.03.09р., в тому числі 155655,57 грн. основного боргу, 2619,10 грн. пені, 3838,08 грн. -30% річних, 1400,90 грн. інфляційних нарахувань та 31131,11 грн. штрафу. Крім того, позивач просив відшкодувати понесені ним за розгляд справи судові витрати, в тому числі 9000 грн. адвокатських послуг, посилаючись на договір №372/12/09 від 24.12.09р. про надання правової допомоги.
Позов обґрунтовується копією договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-09/03/09 від 25.03.09р.; розрахунками штрафних санкцій; копіями видаткових накладних № РН-ЛВ00007 від 01.04.09р., № РН-ЛВ00014 від 14.04.09р., № РН-ЛВ00024 від 15.04.09р., № РН-ЛВ00038 від 17.04.09р., № РН-ЛВ00062 від 28.04.09р., №РН-ЛВ00081 від 05.05.09р., № РН-ЛВ00087 від 08.05.09р., № РН-ЛВ00088 від 14.05.09р.; копіями довіреностей на отримання ТМЦ серії НБЄ №031916 від 01.04.09р., №031928 від 14.04.09р., №031925 від 15.04.09р., довіреностей №3 від 01.05.09р., №6 від 07.05.09р., №12 від 14.05.09р.; копіями банківських виписок по рахунку позивача; іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 02.02.2010р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 16.02.2010р. Судове засідання відкладалося на 02.03.2010р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та беручи до уваги подане ним клопотання.
Позивач в судове засідання 02.03.2010р. не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №2694337), причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.
Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2010р. позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні подав клопотання від 02.03.2010р. (вх. №10173) про витребування від позивача оригіналів документів, доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, оскільки світлокопії частини документів не засвідчені належним чином. Також відповідач просив витребувати оригінали документів на підтвердження надання адвокатом юридичних послуг та понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Розглянувши подане клопотання, господарський суд відхиляє його за необґрунтованістю, оскільки оригінали документів були оглянуті в судовому засіданні 16.02.2010р., а відтак немає необхідності в їх повторному витребуванні.
Окрім того, відповідач заперечує щодо стягнення адвокатських послуг з посиланням на ст. 4 Закону України "Про адвокатуру", якою не передбачено надання правової допомоги юридичною особою з організаційною формою -Товариство з обмеженою відповідальністю. В судовому засіданні представник відповідача усно заперечив вимоги про стягнення 30% річних та інфляційних нарахувань. В решті позову -вимоги відповідачем не заперечуються.
Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, позивачем не заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, заслухавши заперечення представника відповідача, господарський суд встановив.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
25 березня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", як Продавцем та Приватним агропромисловим підприємством "Ювілейне", як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу № ЗУФ-09/03/09 (далі - Договір), предметом якого є продаж товару -засобів захисту рослин, що належить Продавцю на момент укладення договору або буде набутий Продавцем у майбутньому на умовах відстрочення платежу (п.п. 1.1., 1.2. Договору).
Згідно п.п. 2.4., 3.1., 3.2. Договору товар може передаватися Покупцю партіями і вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних.
Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, Товариство згідно видаткових накладних № РН-ЛВ00007 від 01.04.09р., № РН-ЛВ00014 від 14.04.09р., № РН-ЛВ00024 від 15.04.09р., № РН-ЛВ00038 від 17.04.09р., № РН-ЛВ00062 від 28.04.09р., №РН-ЛВ00081 від 05.05.09р., № РН-ЛВ00087 від 08.05.09р., № РН-ЛВ00088 від 14.05.09р. передало, а відповідач через своїх представників, які діяли на підставі довіреностей на отримання ТМЦ серії НБЄ №031916 від 01.04.09р., №031928 від 14.04.09р., №031925 від 15.04.09р., довіреностей №3 від 01.05.09р., №6 від 07.05.09р., №12 від 14.05.09р., прийняв зазначений у накладних товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 345612,89 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписами представників відповідача на зазначених накладних, котрі засвідчені відтиском печатки підприємства та довіреностями, виданими відповідачем на отримання товару (копії знаходяться в матеріалах справи).
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до Покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом Покупцем товару.
Умовами укладеного договору (розділ 5) сторони також визначили порядок, форму та термін проведення розрахунків за поставлений Товар. У відповідності до п.п. 5.1., 5.2. Договору Покупець здійснює оплату партії товару, за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару. Оплата Товару проводиться наступним чином: 5% від вартості -в строк до 02.04.2009р., 5% від вартості - в строк до 10.04.2009р., 10% від вартості -в строк до 15.05.2009р., 20% від вартості -в строк до 25.09.2009р., 20% від вартості -в строк до 25.10.2009р., 20% від вартості -в строк до 25.11.2009р. та 20% від вартості -в строк до 15.12.2009р.
Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору купівлі-продажу в частині проведення оплати вартості отриманого ним у власність товару згідно договору № ЗУФ-09/03/09.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем у справі, ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, свої зобов'язання по договору від 25.03.09р. виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов'язання, не провівши оплати за отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого станом на 15.01.2010р. заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-09/03/09 від 25.03.09р. становить 155655,57 грн. (з урахуванням часткової сплати товару в загальній сумі 189957,32 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 13.11.09р., 06.11.09р., 19.10.09р., 25.09.09р., 10.04.09р., 31.03.09р. та вбачається з наданого позивачем розрахунку суми основного боргу станом на 10.02.2010р.).
Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість купленого товару повністю не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати купленого товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки, визнаються, що випливає з пояснень представника відповідача в судовому засіданні, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 155 655,57 грн. боргу.
Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 8.2. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Окрім того, Покупець у випадку порушення умов оплати вартості Товару, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п. 8.4. Договору).
Пунктом 8.3. Договору встановлено, що відповідно до ст. 259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного Договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання за даним договором, здійснюється протягом п"яти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 16.12.09р. по 15.01.2010р. (31 день), виходячи з розміру простроченого платежу 155655,57 грн. суд, здійснивши власні арифметичні підрахунки, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 2710,11 грн. Однак, враховуючи, що згідно ст. 83 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому позов в цій частині задовольняється судом в заявленому розмірі -2619,10 грн.
Окрім того, господарський суд вважає, що до задоволення підлягають вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 8.4. Договору, в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару за порушення умов оплати вартості Товару, розмір яких становить 31131,11 грн., як такі, що відповідають вимогам ст.ст. 230-232 ГК України та умовам укладеного договору.
Між тим, суд вважає, що положення пункту 8.4. договору не суперечать нормам законодавства, оскільки як їх зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, виходячи з факту прострочення виконання зобов'язань, і є відмінним від щоденного нарахування пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання.
Така ж правова позиція щодо стягнення штрафних санкцій та пені за невиконання господарського зобов'язання викладена у постановах Вищого господарського суду України №44/406 від 25.05.2006р. та №16/136-08 (39/171-07) від 20.11.2008р.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до п. 8.6. Договору сторони дійшли згоди, що згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Оцінивши подані позивачем розрахунки тридцяти відсотків річних в розмірі 3838,08 грн. (нарахованих за період з 16.12.09р. по 15.01.2010р., виходячи з розміру простроченого платежу 155955,57 грн.), суд, здійснивши власні арифметичні підрахунки, вважає, що стягненню з відповідача підлягають річні в розмірі 3966,01 грн. Разом з тим, у відповідності до приписів ст. 83 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому позов в цій частині задовольняється судом в заявленому розмірі нарахованих відсотків річних, тобто 3838,08 грн.
Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.
В даному випадку, договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ-09/03/09 від 25.03.2009р. підписано сторонами, а тому його умови є обов'язковими для виконання.
Також, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі також можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частина 2 статті 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька. По-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Вимагати оплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.
По-друге, названа стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами у договорі. Якщо сторони у договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд з іншими санкціями.
В зв'язку з наведеними приписами закону судом відхиляються заперечення відповідача щодо стягнення 30% річних.
Оцінюючи позовні вимоги про стягнення 1400,90 грн. інфляційних нарахувань за грудень 2009р., виходячи із суми заборгованості в розмірі 155 655,57 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають встановленому Держкомстатом України індексу інфляції за грудень 2009 року та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.
Разом з тим, суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправомірності здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат за грудень 2009 року з посиланням на те, що кінцевий строк виконання зобов'язань відповідачем за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-09/03/09 від 25.03.09р. настав 15.12.2009р., відтак лише з 16.12.2009р. у позивача виникло право на нарахування передбачених ст. 625 ЦК України збитків від інфляції, виходячи з такого.
Відповідно до листа Верховного суду України № 62-97 р від 03.04.97 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»слід враховувати, якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця. Таким чином, враховуючи, що умовами договору (п. 5.3.) сторони встановили кінцевий строк оплати товару "до 15 грудня 2009 року", відповідно 14 грудня слід вважати останнім днем здійснення розрахунку, а відтак, з 15.12.2009 р. позивач вправі нараховувати індекс інфляції за грудень 2009 р.
Аналогічна правова позиція викладена зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. N 2-14/6102-06.
Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 9000,00 грн., понесених за надання юридичних послуг адвокатом Бонтлабом В.В. по складанню даної позовної заяви та представництву інтересів позивача в господарському суді Тернопільської області по розгляду даного господарського спору, господарський суд враховує наступне.
Відповідно до договору про надання правової допомоги №372/12/09 від 24.12.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія" та позивачем, затверджено перелік та вартість юридичних послуг, які можуть бути надані компанією. Згідно п. 3.1. та 3.2. договору, вартість послуг по наданню правової допомоги становить 9000,00 грн. з ПДВ; вказану суму замовник (позивач) повинен сплатити в строк до 15 січня 2010 року.
Сторони домовились, що правова допомога вважається наданою з моменту підписання уповноваженими представниками акту здачі - приймання виконаних робіт (п. 1.2. Договору від 24.12.09р.).
15.01.2010р. ТОВ "Незалежна юридична компанія" та позивач склали та підписали без зауважень акт здачі - приймання виконаних робіт.
Згідно платіжного доручення №3068 від 11.01.2010р. позивачем було перераховано на користь ТОВ "Незалежна юридична компанія" за надання юридичних послуг згідно договору № 372/12/09 від 24.12.09р. кошти в розмірі 9000,00 грн.
В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю гр. Бонтлаб В.В. №3280 від 24.04.08р., довіреність, видана на ім'я останнього, від 25.11.2009р. та копія наказу № 5 від 08.01.2009р., згідно якого ТОВ „Незалежна юридична компанія" прийняло гр. Бонтлаб В.В. на посаду заступника генерального директора - директора департаменту корпоративного права за сумісництвом.
Утім, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум в якості судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.
Статтею 59 Конституції України гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним вибором “захи сника своїх прав”. Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуаль ного кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, зокре ма ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
В силу приписів ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" встановлено організаційні форми діяльності адвокатури, зокрема: адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру").
Однак, з наданих позивачем доказів неможна дійти до висновку, що саме адвокатом були виконані роботи, що зазначені в акті здачі - приймання від 15.01.2010р., оскільки акт підписано керівником ТОВ "Незалежна юридична компанія", що разом з фактом перерахуванням коштів на рахунок Товариства (юридичної особи), а не адвоката та тим фактом, що адвокат Бонтлаб В.В. особисто не представляв інтереси позивача в суді при розгляді даного господарського спору, унеможливлює віднесення витрат на оплату правової допомоги до судових витрат по оплаті послуг адвоката, що визначені ст. 44 ГПК України, а відтак і в їх стягненні з відповідача слід відмовити.
За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені документально, підлягають до задоволення в заявленому розмірі 194644,76 грн., в тому числі: 155655,57 грн. основного боргу, 2619,10 грн. пені, 3838,08 грн. -30% річних, 31131,11 грн. штрафу та 1400,90 грн. інфляційних нарахувань.
Державне мито в розмірі 1946,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. в силу вимог ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача у справі. Разом з тим, надмірно сплачене позивачем державне мито в розмірі 153,55 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" у відповідності до ст. 47 ГПК України.
У судовому засіданні 02.03.2010р. за згодою представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 6, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 625, 627-629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, Законом України "Про адвокатуру", ст.ст. 1, 2, 42 -47, 22, 32, 34, 43, 44, 47, 49, 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Ювілейне", смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області, вул. 1-А Аненська, ідентифікаційний код 30787869, -155655,57 грн. основного боргу, 2619,10 грн. пені, 3838,08 грн. -30% річних, 1400,90 грн. інфляційних нарахувань, 31131,11 грн. штрафу та 2182,45 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, Голосіївський район, вул. Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 25591321.
3. Повернути з Державного бюджету України 153,55 грн. надмірно сплаченого згідно платіжного доручення №3066 від 11.01.2010р. державного мита Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ, Голосіївський район, вул. Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 25591321.
Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "09" березня 2010 року, через місцевий господарський суд.
Суддя