26 червня 2019 року Справа № 915/1648/19
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В. розглянувши без виклику сторін
заяву BLACK SEA COMMODITIES LTD P.O. Box 31291, Al Jazeera Al Hamra, Ras Al Khaimal, U.A.E. (31291, місто Аль Джазіра Аль Хамра, Рас Аль Хайма, Об'єднані Арабські Емірати); адреса для листування: 54000, м.Миколаїв, вул.Адмірала Макарова, 23-а) б/н від 26.06.2019 про забезпечення позову, подану до відкриття провадження у справі;
особа, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову:
SAVOY TRADING L.P. 44 Main Street Scotland South Lanarkshire, SL17366 Douglas, United Kingdom (Сполучене Королівство, Дуглас, SL17366, Південний Ланаркшир, Шотландія, 44 Мейн Стріт), -
26.06.2019 BLACK SEA COMMODITIES LTD, до відкриття провадження у справі, звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 26.06.2019 (вхід.№10630/19) про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов, предметом якого буде розірвання Договору №W-21022019-1 від 21.02.2019 та Договору №FC02052019-1 від 02.05.2019, а також повернення поставлених за Договорами товарів, а саме 15000 метричних тон кукурудзи та 15 000 метричних тон пшениці, який в подальшому буде поданий заявником до Господарського суду Миколаївської області, шляхом:
- накладення арешту на майно, а саме: пшениці у кількості 15000 метричних тон, яке знаходяться в акваторії Одеського морського торгівельного порту на борту судна «WAJED» (ІМО 9163491, прапор Сьєрра-Леоне), шляхом заборони переміщення майна за межі акваторії Одеського морського торгівельного порту;
- накладення арешту на майно, а саме: кукурудзи у кількості 15000 метричних тон, яке знаходяться в акваторії Одеського морського торгівельного порту на борту судна «WAJED» (ІМО 9163491, прапор Сьєрра-Леоне), шляхом заборони переміщення майна за межі акваторії Одеського морського торгівельного порту;
- заборони SAVOY TRADING L.P. та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення майна, а саме: пшениці у кількості 15000 метричних тон, яке знаходиться в акваторії Одеського морського торгівельного порту на борту судна «WAJED» (ІМО 9163491, прапор Сьєрра-Леоне), за межі акваторії Одеського морського торгівельного порту;
- заборони SAVOY TRADING L.P. та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення майна, а саме: кукурудзи у кількості 15000 метричних тон, яке знаходиться в акваторії Одеського морського торгівельного порту на борту судна «WAJED» (ІМО 9163491, прапор Сьєрра-Леоне), за межі акваторії Одеського морського торгівельного порту.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що BLACK SEA COMMODITIES LTD (Об'єднанні Арабські Емірати), за родом своєї підприємницької діяльності є трейдером сільськогосподарської продукції.
21.02.2019 між заявником та SAVOY TRADING L.P. (Великобританія) (покупець за договором), було укладено договір №W-21022019-1 щодо купівлі-продажу 15000 метричних тон +/- 10% пшениці українського походження, врожаю 2018 року, за ціною 225,00 дол. США за одну метричну тону, період поставки з 25.03.2019 по 20.05.2019, на умовах FOB Odessa (відповідно до правил Incoterms 2010) (надалі - Договір 1).
В подальшому, 02.05.2019 між заявником та покупцем було також укладено договір №FC02052019-1 щодо купівлі-продажу 15000 метричних тон +/- 10% кукурудзи українського походження, врожаю 2018 року, за ціною 170,00 дол. США за одну метричну тону, період поставки з 06.05.2019 по 20.05.2019, на умовах FOB Odessa (відповідно до правил Incoterms 2010) (надалі - Договір 2).
Відповідно до умов INCOTERMS 2010 базис поставки FOB означає, що від продавця вимагається поставити товар на борт судна, номінованого покупцем. Згідно умов вищевказаних Договорів, покупець зобов'язаних здійснити повну оплату протягом двох днів після закінчення навантаження судна.
В ході виконання умов Договорів Покупцем було номіноване судно «WAJED» (IMO 9163491, прапор - Республіка Сьєрра-Леоне) для завантаження товарів.
18.05.2019 Заявником на виконання умов Договорів було здійснено поставку на судно 15000 метричних тон пшениці та 15000 метричних тон кукурудзи.
Завантаження товарів на судно здійснювалося підрядником заявника - компанією OLIMPEX COUPE INTERNATIONAL Ltd. (ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ», код ЄДРПОУ 20005502) (стивідорна компанія) на підставі Договору №OL-12/18-19 від 02.07.2018 щодо зберігання та перевалки вантажу.
За результатами надання послуг з перевалки, 18.05.2019 стивідорною компанією було видано заявнику акт наданих послуг на завантаження 15000 метричних тон кукурудзи та 15000 метричних тон пшениці, а також інвойс №40 щодо зберігання та завантаження 15000 метричних тон кукурудзи та 15000 метричних тон пшениці.
Пізніше цього ж дня, як результат здійсненних поставок, агентом судна було видано коносаменти №1 та №2 щодо прийняття товарів на борт судна. Також заявником було надіслано покупцю два акти приймання-передачі послуг на товари.
20.05.2019 заявником було надіслано покупцю інвойс №46-S щодо поставки 15000 метричних тон кукурудзи на суму 2250000 доларів США та інвойс №47-S щодо поставки 15000 метричних тон пшениці на суму 3375000 доларів США.
Незважаючи на той факт, що відповідно до умов Договорів покупець був зобов'язаний сплатити належні суми не пізніше 22.05.2019, останній оплати за товари досі не здійснив.
10.06.2019 заявник звернувся до покупця з листом №10.06.19, в якому нагадав про необхідність оплати за товар у якомога швидший строк, але не пізніше 5 банківських днів.
17.06.2019 у відповідь на претензію покупцем було повідомлено про неможливість здійснення оплати за товари.
Заявник вказує, що на дату подачі цієї заяви покупець не виконав своїх обов'язків та не здійснив оплати за поставлені товари за Договорами, а саме за 15000 метричних тон пшениці на суму 3375000 доларів США та за 15000 метричних тон кукурудзи на суму 2250000 доларів США, більш того відмовився повернути поставлені товари заявнику, чим суттєво порушив права останнього.
Заявник стверджує, що оскільки поставлені за Договорами товари знаходяться на борту судна, покупець може у будь-який момент розпорядитися такими товарами. З листа покупця від 17.06.2019 вбачається, що останній вже перепродав поставлені товари за Договорами своєму покупцю в ланцюгу. Таким чином, судно «WAJED» може загалом вийти з порту та залишити територію України, що створює реальний ризик зникнення товарів заявника без отримання жодної оплати та товари.
До того ж, заявник зазначає, що з огляду на викладене, швидкість проходження процедури оформлення виходу судна із акваторії морського порту, створює реальний ризик того, що покупець може у будь-який час транспортувати вантаж, поставлений за Договорами заявником, проте який не був оплачений покупцем, поза межі території України, що матиме наслідком неможливість ефективного захисту порушених прав Заявника. За таких обставин, вжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на товари, що були відвантажені на борт судна «WAJED» на виконання умов Договорів, є цілком доцільним та обґрунтованим.
При розгляді заяви судом взято до уваги наступне.
Відповідно до норм ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для забезпечення позову надав оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття запропонованих ним заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.3 Постанови “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 №16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення вимог чинного ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 №2709-IV, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
При цьому, відповідно до ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
З обставин заяви вбачається, що заявник і покупець є іноземними юридичними особами. В той же час, сторони узгодили та інкорпорували в обидва Договори ідентичне положення щодо застосовуваного права та порядку вирішення спорів, а саме «даний Договір регулюється правом України. Всі спори за цим Договором повинні вирішуватись Господарським судом Миколаївської області».
Як зазначає заявник, між сторонами виникли фактичні правовідносини з поставки товарів, що вбачається з підписаних належним чином Договорів, коносаментів №1 та №2 від 18.05.2019 щодо прийняття на борт судна « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 15000 метричних тон кукурудзи та пшениці відповідно; актів наданих послуг від 18.05.2019 виданих стивідорною компанією заявнику за результатом завантаження кукурудзи та пшениці; інвойсу №40 від 18.05.2019 виданого стивідорною компанією заявнику щодо здійснення перевалки товарів на судно; актами приймання передачі товарів від 18.05.2019 між заявником (продавцем) та покупцем; листуванням між покупцем та продавцем. Покупець був зобов'язаний сплатити належні суми за Договорами не пізніше 22.05.2019, проте оплати так і не здійснив. В подальшому у листі-відповіді від 17.06.2019 покупець сам визнав, що товари за обома Договорами ним було прийнято, однак оплатити поставлені товари він не має можливості.
В той же час, Договори також містять ідентичні положення щодо переходу права власності на поставлені товари, зокрема, встановлюється, що «право власності на товар або його частину передається Покупцеві після отримання платежу. Всі ризики, пов'язані з товаром, передаються Покупцеві, як тільки товар проходить через поручні судна у порту завантаження. Всі товари, що поставляються, або будь-яка їх частина залишаються власністю Продавця до отримання оплати».
Таким чином, невиконання Покупцем своїх обов'язків по сплаті вартості поставлених товарів є порушенням істотних умов Договорів, а тому Заявник має право вжити заходи щодо захисту своїх порушених прав.
Згідно зі ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд вважає, що подані заявником докази, належним чином підтверджують наявність у покупця можливості розрахуватись із заявником за поставлений товар та відсутність з його боку дій, спрямованих на виконання зобов'язання після отримання товару, що у достатній мірі обґрунтовують припущення заявника щодо утруднення або неможливості виконання рішення, оскільки майно може зникнути на момент виконання рішення.
Таким чином, врахувавши предмет спору у цій справі, встановивши зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява BLACK SEA COMMODITIES LTD підлягає задоволенню у визначений заявником спосіб, оскільки невжиття запропонованих заявником заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутись до суду.
Керуючись ст.ст.136, 137, 139, 140, 234, 235 ГПК України, суд -
1. Заяву BLACK SEA COMMODITIES LTD P.O. Box 31291, Al Jazeera Al Hamra, Ras Al Khaimal, U.A.E. (31291, місто Аль Джазіра Аль Хамра, Рас Аль Хайма, Об'єднані Арабські Емірати) б/н від 26.06.2019 (вхід.№10630/19) про забезпечення позову - задовольнити.
2. Накласти арешт на майно, а саме: пшеницю у кількості 15000 метричних тон, яке знаходяться в акваторії Одеського морського торгівельного порту на борту судна «WAJED» (ІМО 9163491, прапор Сьєрра-Леоне), шляхом заборони переміщення майна за межі акваторії Одеського морського торгівельного порту.
3. Накласти арешт на майно, а саме: кукурудзу у кількості 15000 метричних тон, яке знаходяться в акваторії Одеського морського торгівельного порту на борту судна «WAJED» (ІМО 9163491, прапор Сьєрра-Леоне), шляхом заборони переміщення майна за межі акваторії Одеського морського торгівельного порту.
4. Заборонити SAVOY TRADING L.P. та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення майна, а саме: пшениці у кількості 15000 метричних тон, яке знаходиться в акваторії Одеського морського торгівельного порту на борту судна «WAJED» (ІМО 9163491, прапор Сьєрра-Леоне), за межі акваторії Одеського морського торгівельного порту.
5. Заборонити SAVOY TRADING L.P. та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення майна, а саме: кукурудзи у кількості 15000 метричних тон, яке знаходиться в акваторії Одеського морського торгівельного порту на борту судна «WAJED» (ІМО 9163491, прапор Сьєрра-Леоне), за межі акваторії Одеського морського торгівельного порту.
6. Ухвала є обов'язковою та набирає законної сили з 26.06.2019 року.
7. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення державному виконавцю на протязі 3-х років.
За даною ухвалою:
Стягувач: BLACK SEA COMMODITIES LTD P.O. Box 31291, Al Jazeera Al Hamra, Ras Al Khaimal, U.A.E. (31291, місто Аль Джазіра Аль Хамра, Рас Аль Хайма, Об'єднані Арабські Емірати).
Боржник: SAVOY TRADING L.P. 44 Main Street Scotland South Lanarkshire, SL17366 Douglas, United Kingdom (Сполучене Королівство, Дуглас, SL17366, Південний Ланаркшир, Шотландія, 44 Мейн Стріт).
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.В. Мавродієва