36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.06.2019 Справа № 917/362/19
за позовною заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», ЄДРПОУ 19355964, вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000», ЄДРПОУ 39185235, вул. Київська, 34, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701
про стягнення 22 767,93 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000», ЄДРПОУ 39185235, вул. Київська, 34, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», ЄДРПОУ 19355964, вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504
про стягнення 131 700,68 грн
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Представники сторін:
представник позивача за первісним позовом (відповідача - за зустрічним позовом) Гриценко В.С.,док. в справі
представник відповідача за первісним позовом (позивача - за зустрічним позовом) Коршун Т.О., док. в справі
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» про стягнення заборгованості у розмірі 22 767,93 грн., у тому числі пені в сумі 17 745,43 грн. та штрафу в сумі 5 022,50 грн.). за неналежне виконання умов договору поставки продукції № 317(6)18УК/53-121 -01 -18-06631 від 03.07.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач за первісним позовом посилається на порушення його права у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем положень Договору, зокрема, вказує Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що в порушення умов договору, Постачальником не здійснено поставку товару в строк, вказаний в п. 1.2 договору.
В підтвердження вказаних обставин позивачем додані до позову наступні документи: копія договору поставки продукції № 317(6)18УК/53-121 -01 -18-06631, копія видаткової накладної № 438 від 13.08.2018, копія видаткової накладної № 582 від 03.10.2018, копія видаткової накладної № 709 від 28.11.2018, копія претензії ВП ЗАЕС № 28-23/28464/2416 від 14.12.2018 та опису вкладення в цінний лист, копія видаткової накладної № 749 від 27.12.2018, копія видаткової накладної № 12 від 21.01.2019, копія відповіді на претензію № 11/02-19 від 01.02.2019.
Ухвалою від 07.03.19 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 04.04.18.
29.03.19 до господарського суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» про стягнення 131 700,68 грн з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на порушення його права у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем положень Договору, зокрема, вказує Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000», що в порушення умов договору, Постачальником не здійснено оплату поставленого товару в строк, вказаний в п. 3.2 договору.
В підтвердження вказаних обставин позивачем за зустрічним позовом додані до позову наступні документи: копія договору поставки продукції № 317(6)18УК/53-121 -01 -18-06631, копія видаткової накладної № 438 від 13.08.2018, копія видаткової накладної № 582 від 03.10.2018, копія видаткової накладної № 709 від 28.11.2018, довідка ТОВ «Автопоставка 3000» від 20.03.2019р. № 111/03-19 про суму боргу, копія платіжного доручення №17818 від 27.11.18р. на суму 14 825,78 грн., копія платіжного доручення № 17820 від 27.11.18р. на суму 20 488,02 грн., копія платіжного доручення № 17822 від 27.11.18р. на суму 45 829,04 грн., копія платіжного доручення № 18064 від 27.11.18р. па суму 220000,00 грн., копія платіжного доручення № 19119 від 17.12.18р. на суму 97281,09 грн., копія платіжного доручення N9 3223 від 15.02.19р. па суму 271022,53 грн., копія платіжного доручення № 3456 від 01.03.19р. па суму 282340,89 грн., копія платіжного доручення N9 3224 від 15.02.19р. на суму 892185,22 грн., копія платіжного доручення N9 3452 від 01.03.19р. на суму 485437,38 грн., копія платіжного доручення № 3451 від 01.03.19р. па суму 357052,03 грн., копія банківської виписки «Отчет о дебетовых и кретовых операциях» па 27.11.18р., копія банківської виписки «Отчет о дебетовых и кретовых операциях» на 17.12.18 р., копія банківської виписки «Отчет о дебетовых и кретовых операциях» на 15.02.19р., копія банківської виписки «Отчет о дебетовых и кретовых операциях» па 01.03.19 р.
04.04.19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив у повному обсязі, вказуючи, що ТОВ «Автопоставка 3000» не може нести відповідальність (в формі сплати штрафної санкції) за неправомірні дії ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», зокрема, позивач після отримання товару свій обов'язок оплатити товар постійно здійснював з порушенням строку, передбаченого договором.
ТОВ «Автопоставка 3000» вказує, що ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є кредитором і в наслідок порушення грошового зобов'язання цим кредитором перед ТОВ «Автопоставка 3000» у боржника ТОВ «Автопоставка 3000», відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України, зобов'язання не настає, а отже ТОВ «Автопоставка 3000» не може нести відповідальність (в формі сплати штрафної санкції) за неправомірні дії ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Крім того, у відзиві відповідач вказав, що у випадку, якщо суд прийде до висновку про правомірність заявлених вимог, то він просить суд зменшити розмір пені, яку ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» просить стягнути з ТОВ «Автопоставка 3000».
В підготовчому засіданні 04.04.19 суд оголосив перерву до 18.04.19.
Ухвалою від 01.04.19 (з врахуванням ухвали про виправлення описки) суд ухвалив прийняти зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом, призначити засідання суду для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом на 18.04.19, здійснити у справі №917/362/19 перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
15.04.19 від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про врахування судових витрат на сплату судового збору та на правничу допомогу, яка надана адвокатом.
18.04.19 від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли відповідь на відзив (вх. № 4043) та відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 4044).
У вказаних заявах по суті ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» вказало, що зазначене відповідачем у відзиві обґрунтування та скрутне фінансове становище Відповідача нібито внаслідок невиконання грошового зобов'язання Позивачем не звільняє його від обов'язку виконання зобов'язання з своєчасної поставки товару. За твердженням ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», нарахування штрафних санкцій за договором є законним та нормативно обґрунтованим, підстав для їх зменшення немає.
Щодо вимог за зустрічним позовом ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» зазначило, що оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання між Позивачем та Відповідачем не укладався, договором № 317(6)18УК не передбачено забезпечення виконання грошового зобов'язання неустойкою, сторони не погодили розмір та порядок її нарахування за порушення грошового зобов'язання і Покупцем, стягнення штрафної санкції за прострочення грошового зобов'язання у розмірі облікової ставки НБУ за увесь час користування коштами Позивача, є безпідставним та не обґрунтованим.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зазначено, що розмір заявлених витрат адвоката у сумі 25 000,00 грн. є не обґрунтованим.
Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) 18.04.19 надійшли відповідь на відзив (вх. № 4055) та заява про збільшення судових витрат на правничу допомогу (вх. № 4054).
Зокрема, у заяві про збільшення судових витрат на правничу допомогу представник ТОВ "Автопоставка 3000" вказує на понесення ним витрат, які обумовлені участю у судових засіданнях, та просить суд врахувати дані витрати в загальну суму судових витрат.
В підготовчому засіданні 18.04.19 суд оголосив перерву до 28.05.19.
Ухвалою від 18.04.19 суд постановив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
20.05.19 від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли заперечення (вх. № 5126).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.05.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/362/19, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20.06.19, викликати учасників справи в судове засідання.
30.05.19 від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли заперечення у справі (вх. № 5615).
11.06.19р. від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про збільшення судових витрат на правничу допомогу (вх. № 4054).
Зокрема, у заяві про збільшення судових витрат на правничу допомогу представник ТОВ "Автопоставка 3000" вказує на понесення ним витрат, які обумовлені участю у судових засіданнях, та просить суд врахувати дані витрати в загальну суму судових витрат.
11.06.19 від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення (вх. № 6076).
20.06.19 від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява щодо уточнення розрахунку (вх. № 4054).
Дослідивши подану заяву про уточнення розрахунку зустрічних позовних вимог, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої зустрічної позовної заяви, суд розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.05.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/362/19, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20.06.19.
Відповідно до статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, оскільки заява про уточнення розрахунку зустрічних позовних вимог не була подана позивачем до початку першого судового засідання у справі, що є порушенням вимог статті 46 ГПК України, ТОВ "Автопоставка 3000" не звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку , то відповідно до положень статті 118 ГПК України заява підлягає залишенню без розгляду.
У судовому засіданні 20.06.2019р. представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги та заперечив проти задоволення первісних позовних вимог.
Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.
У судовому засіданні 20.06.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Між ТОВ «Автопоставка 3000» та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» укладено договір поставки продукції № 317(6)18УК від 22.06.2018 р. (далі - договір). Умовами договору сторони визначили, зокрема, наступне:
- П.1.1. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити продукцію: запасні частини до автомобільної техніки - 264 позиції;
- п.1.2. Строк поставки товару: червень - листопад 2018р.
- П.3.1. Вартість продукції за договором - 2 749 990,00 грн. (два мільйона сімсот сорок дев ять тисяч дев'ятсот дев'яносто грн 00 коп.) Крім того ПДВ - 549 998,00 грн. (п'ятсот сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім грн. 00 коп.) Разом - 3 299 988,00 грн.
- п.3.2. Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 (сорока п'яти) кален дарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника
- п.4.1. Поставка товару відбувається на умовах DDP - м. Енергодар згідно з умовами Інкотермс 2010
- п.4.2. Поставка товару відбувається в строк згідно з п.1.2.
- п.7.1. У випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за поговором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.
- п.7.2. За порушення зазначених строків постачання або недопоставку товару Поста чальник зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, по якому допущене просрочення за кожний день прострочення, а за прострочення більш ЗО (тридцяти) днів, Постачальник додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 7 % (семи) від вартості недопоставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання забов'язання
- п.7.3. Сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов'я зань.
- п.8.1. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне ви конання зобов'язань за даною угодою, якщо невиконання або неналежне виконання зобо в'язань за даною угодою з'явилося слідством непередбачених і непереборних за даних умов обставин (повінь, пожежа, землетрус інші стихійні лиха, а також війна або військові дії. що виникли піспя укладення договору, рішення (постанови) уряду, що обмежують діяльність учасників договору, страйки, або стихійні масові заворушення не з вини учасників даного договору (надалі - форс-мажор).
-п.11.1. Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2018.
На виконання умов договору Постачальником здійснено поставку товару:
13.08.2018 на суму 67 619,03 грн., ПДВ - 13 523,81 грн., всього з ПДВ - 81 142,84 грн. (видаткова накладна №438 від 13.08.2018),
03.10.2018 на суму 725 537,09 грн., ПДВ - 145 107,42 грн., всього з ПДВ - 870 644,51 грн. (видаткова накладна № 582 від 03.10.2018),
28.11.2018 на суму 1 445 562,19 грн., ПДВ - 289 112,44 грн., всього з ПДВ - 1 734 674,63 грн. (видаткова накладна № 709 від 28.11.2018),
27.12.2018 на суму 451 480,04 грн., ПДВ - 90 296,01 грн., всього з ПДВ - 541 776,05 грн. (видаткова накладна № 749 від 27.12.2018),
остаточно 21.01.2019 на суму 59 791,65 грн., ПДВ - 11 958,33 грн., всього з ПДВ - 71 749,98 грн. (видаткова накладна № 12 від 21.01.2019).
Товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 438 від 13.08.18р. на суму 81142,84 грн., оплачено покупцем в один день трьома частинами: платіжне доручення № 17818 від 27.11.18р. (14 825,78 грн.); платіжне доручення № 17820 від 27.11.18р. (20 488,02 грн.); платіжне доручення № 17822 від 27.11.18р. (45 829,04 грн.). Сумарно сплачено 81142,84 грн.
Товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 582 від 03.10.18р.на суму 870 644,51 грн., оплачено покупцем чотирма частинами в різні дні: платіжне доручення № 18064 від 27.11.18р. на 220000,00 грн.; платіжне доручення № 19119 від 17.12.18р. на 97281,09 грн.; платіжне доручення № 3223 від 15.02.19р. на 271022,53 грн.; платіжне доручення № 3456 від 01.03.19р. на 282340,89 грн.
Товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 709 від 28.11.18р.на суму 1734674,63 грн., оплачено покупцем трьома частинами: платіжне доручення № 3224 від 15.02.19р. на 892185,22 грн.; платіжне доручення № 3452 від 01.03.19р. на 485437,38 грн.; платіжне доручення № 3451 від 01.03.19р. на 357052,03 грн.
Товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 749 від 27.12.18р. на суму 541776,05 грн. покупцем не оплачений.
Товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 12 від 21.01.19р. на суму 71749,97 грн. покупцем не оплачений.
ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», звертаючись з первісним позовом вказало, що в порушення умов договору, Постачальником не здійснено поставку товару в строк, вказаний в п. 1.2 договору, тому з посиланням на п. 7.1, 7.2 договору нарахувало 22 767,93 грн., у тому числі пені в сумі 17 745,43 грн. та штрафу в сумі 5 022,50 грн.
ТОВ «Автопоставка 3000», звертаючись з зустрічним позовом вказало, що в порушення умов договору, ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» здійснювало оплату за отриманий товар з порушення строку оплати, а саме пізніше 45 календарних днів, що є порушенням п. 3.2 договору. Крім того, вказано у зустрічній позовній заяві, що товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 749 від 27.12.18р. на суму 541776,05 грн., а товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 12 від 21.01.19р. на суму 71749,97 грн., покупцем не оплачений взагалі.
Тому з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України ТОВ «Автопоставка 3000» нарахувало інфляційні витрати у сумі 44821,57 грн.; три відсотки річних у сумі 12735,74 грн.; штрафну санкцію в розмірі облікової ставки НБУ у сумі 74143,37 грн.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вказувалось вище, сторонами у п. 1.2 Договору передбачено строк поставки товару: червень - листопад 2018р.
Поставка товару по договору підтверджується наступними документами: видаткова накладна №438 від 13.08.2018, видаткова накладна № 582 від 03.10.2018, видаткова накладна № 709 від 28.11.2018, видаткова накладна № 749 від 27.12.2018, видаткова накладна № 12 від 21.01.2019.
Як вбачається з перелічених вище накладних, поставки за видатковою накладною № 749 від 27.12.2018 та видатковою накладною № 12 від 21.01.2019 поза межами строку поставки, що визначений п. 1.2 Договору.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов'язання - порушення строків постачання продукції.
Відповідно до п. 7.1, 7.2 договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства. За порушення строків постачання або недопоставку товару Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 днів, Постачальник додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 7% від вартості недопоставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
У даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Так, як неодноразово наголошував Верховний Суд України та Верховний Суд, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. № 3-88гс11, у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.
ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» за прострочення строків поставки товару, керуючись п. 7.2. договору нарахував та просить стягнути з відповідача загальну суму штрафних санкцій за період з 01.12.2018 по 20.01.2019 в розмірі 22 767,93 грн.: пеню в сумі 17 745,43 грн. та штраф в сумі 5 022,50 грн.
З урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд, здійснивши перерахунок, дійшов до висновку, що розрахунки пені та штрафу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» здійснено вірно.
При цьому, суд відхиляє як необгрунтовані заперечення ТОВ «Автопоставка 3000» на те, що в наслідок того, що Позивач постійно не виконував своє грошове зобов'язання, ТОВ «Автопоставка 3000» було позбавлено обігових коштів для виконання своїх зобов'язань перед Позивачем, виходячи з того, що умови договору поставки продукції № 317(6)18УК/53-121 -01 -18-06631 від 03.07.2018 не містять будь-яких застережень щодо необхідності виконання зобов'язання щодо перерахування Покупцем Постачальнику грошових коштів на придбання товарів для можливості здійснення їх закупівлі у третіх осіб та подальшої поставки Покупцю. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів покладення на ВП ЗАЕС обов'язку фінансувати поточні витрати ТОВ «Автопоставка 3000», пов'язані з виконанням договору, суд вважає вище зазначені твердження Відповідача необґрунтованими.
З огляду на зазначене вище, суд також критично оцінює посилання ТОВ «Автопоставка 3000» на те, що внаслідок порушення грошового зобов'язання «ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» як кредитором перед ТОВ «Автопоставка 3000» у боржника ТОВ «Автопоставка 3000», відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України, зобов'язання не настає. Зокрема, судом взято до уваги, що умовами договору, укладеного з переможцем вказаної закупівлі ТОВ «Автопоставка 3000», передбачено строки та порядок поставки товару, відповідно узгоджених у договорі умов зобов'язання Відповідача здійснити поставку товару настає з моменту укладення договору - 03.07.2018, згідно з яким попередня оплата товару та поставка товару частина не передбачена.
Щодо твердження ТОВ «Автопоставка 3000» у відзиві про зловживання правами зі сторони «ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», суд зазначає, що ТОВ «Автопоставка 3000» не доводить свою позицію яким чином і в який спосіб відбувається вказане зловживання.
У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами винятковості випадку, невідповідності розміру стягуваних штрафних санкцій розміру завданих збитків (вартості несвоєчасно поставленого товару).
Так, за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.
Посилання відповідача на затримку поставки у зв'язку з діями позивача по затримці оплати попередньо отриманого товару не є винятковим випадком для зменшення штрафних санкцій.
Враховуючи, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих позивачем санкцій.
Таким чином, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог за первісним позовом, у зв'язку з чим вимоги стягненню ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення з ТОВ «Автопоставка 3000» штрафних санкцій за період з 01.12.2018 по 20.01.2019 в розмірі 22 767,93 грн. (пені в сумі 17 745,43 грн. та штраф в сумі 5 022,50 грн.) є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» про стягнення 131 700,68 грн з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України (інфляційні витрати у сумі 44821,57 грн.; три відсотки річних у сумі 12735,74 грн.; штрафну санкцію в розмірі облікової ставки НБУ у сумі 74143,37 грн.) з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», суд зазначає наступне.
Як вже встановлено судом, умовами договору сторони узгодили, що оплата за поставлений товар здійснюється Відповідачем протягом 45 календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника (п. 3.2 договору).
Судом вище було досліджено дати здійснених ТОВ «Автопоставка 3000» поставок та здійснених ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» оплат.
При цьому, суд встановив, що з огляду на визначений сторонами порядок оплати, вбачається, що та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» здійснював оплату за отриманий товар з порушення строку оплати, а саме пізніше 45 календарних днів, що є порушенням п. 3.2 договору.
Порушення зазначених строків оплати підтверджується наступним:
- Товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 438 від 13.08.18р. на суму 81142,84 грн., оплачено Відповідачем в один день трьома частинами: платіжне доручення № 17818 від 27.11.18р. (14 825,78 грн.); платіжне доручення № 17820 від 27.11.18р. (20 488,02 грн.); платіжне доручення № 17822 від 27.11.18р. (45 829,04 грн.).
Враховуючи дату отримання товару 13.08.18р., закінчення строку виконання грошового зобов'язання 45 календарних днів (п. 3.2 договору), а саме настання 26.09.18p., та дату оплати 27.11.18р., судом встановлено, що Відповідач не виконував своє грошове зобов'язання на суму 81142,84 грн. з 27.09.18р. по 26.11.18р.
- Товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 582 від 03.10.18р. на суму 870644,51 грн., оплачено Відповідачем чотирма частинами в різні дні: платіжне доручення № 18064 від 27.11.18р. на 220000,00 грн.; платіжне доручення № 19119 від 17.12.18р. на 97281,09 грн.; платіжне доручення № 3223 від 15.02.19р. на 271022,53 грн.; платіжне доручення № 3456 від 01.03.19р. на 282340,89 грн.
Враховуючи дату отримання товару (03.10.18р.), закінчення строку виконання грошового зобов'язання 45 календарних днів (п. 3.2 договору), а саме настання 16.11.18 p., та дати здійснених за цією накладною оплат, зокрема, останньої оплати 01.03.19р., судом встановлено, що Відповідач не виконував своє грошове зобов'язання з 17.11.18р. по 28.02.19р.
- Товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 709 від 28.11.18р. на суму 1734674,63 грн., оплачено Відповідачем трьома частинами: платіжне доручення № 3224 від 15.02.19р. на 892185,22 грн.; платіжне доручення № 3452 від 01.03.19р. на 485437,38 грн.; платіжне доручення № 3451 від 01.03.19р. на 357052,03 грн.
Враховуючи дату отримання товару (28.11.18р.), закінчення строку виконання грошового зобов'язання 45 календарних днів (п. 3.2 договору) ), а саме настання 11.01.19 p., та дати здійснених за цією накладною оплат, зокрема, останньої оплати 01.03.19р., судом встановлено, що Відповідач не виконував своє грошове зобов'язання з 12.01.19р. по 28.02.19р.
- За товар, отриманий Відповідачем на підставі видаткової накладної № 749 від 27.12.18р. на суму 541776,05 грн. закінчення строку виконання грошового зобов'язання 45 календарних днів (п. 3.2 договору) настало 09.02.19 р. Зазначена вартість товару Відповідачем на день розрахунку зустрічного позову, а саме на 25.03.2019 p., не сплачена.
Враховуючи дату отримання товару (27.12.18р.), закінчення строку виконання грошового зобов'язання 45 календарних днів (п. 3.2 договору) ), а саме настання 10.02.19 p., та з огляду на відсутність здійснених за цією накладною оплат, судом встановлено, що Відповідач не виконував своє грошове зобов'язання з 11.02.19р. по дату прийняття рішення.
- За товар, отриманий Відповідачем на підставі видаткової накладної № 12 від 21.01.19 р. на суму 71749,97 грн. закінчення строку виконання грошового зобов'язання 45 календарних днів (п. 3.2 договору) настало 06.03.19 р. Зазначена вартість товару Відповідачем не сплачена.
Враховуючи дату отримання товару (21.01.19р.), закінчення строку виконання грошового зобов'язання 45 календарних днів (п. 3.2 договору) ), а саме настання 06.03.19 p., та з огляду на відсутність здійснених за цією накладною оплат, судом встановлено, що Відповідач не виконував своє грошове зобов'язання з 07.03.19р. по дату прийняття рішення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем за зустрічним позовом з посилання на ч.2 ст.625 ЦК України нараховано відповідачеві 44 821,57 грн. інфляційних за загальний період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року (по кожній поставці товару окремо з врахуванням здійснених часткових оплат) та 12 735,74 грн. 3 % річних за загальний період з 26.09.18р. по 25.03.19р.
З урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд, перевіривши розрахунок (наведений у зустрічному позові), дійшов до висновку, що розрахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» інфляційних 3 % річних здійснені частково неправильно.
Так, при здійснені розрахунку інфляційних ТОВ «Автопоставка 3000» не враховано визначений Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” порядок розрахунку.
При здійснені розрахунку 3% річних ТОВ «Автопоставка 3000» до періоду прострочення помилково включено 45-й день від дати отримання товару і враховано день оплати.
На вказані помилки в розрахунку вказав і відповідач за зустрічним позовом.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних (де строк невиконання грошового зобов'язання визначається з наступного дня після закінчення строку оплати товару і завершується останнім днем до дня оплати - день оплати не враховано), суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір 3% річних не перевищує розрахункового, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 12 735,74 грн. підлягають задоволенню.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних з врахуванням визначеного Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” порядку розрахунку, суд дійшов висновку про обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства вимог про стягнення інфляційних у розмірі 18 967,45, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 18 967,45 грн. підлягають задоволенню, в іншій частині позову про стянення інфляційних вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних, інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон".
Щодо вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» про стягнення штрафної санкції в розмірі облікової ставки НБУ у сумі 74 143,37 грн. з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд відзначає, що умовами Договору відповідальності у вигляді нарахування пені за порушення строків оплати поставленого товару не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Більш того, відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 у справі №916/4205/14.
Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» на можливість нарахування штрафної санкції з огляду на положення ст. 231 ГК України, яка застосовується у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкцій за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, суд вважає необгрунтованим, оскільки вказана норма надає сторонам право встановити в договорі розмір та порядок нарахування санкції, між тим, як встановлено судом вище, сторони не скористалися наданим правом при узгодження умов договору поставки продукції № 317(6)18УК від 22.06.2018 р.
Таким чином, підстави для стягнення штрафних санкцій в розмірі облікової ставки НБУ у сумі 74 143,37 грн. з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» відсутні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За даних обставин, судовий збір за розгляд первісного позову відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» повністю у розмірі 1921,00 грн.
Судовий збір за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» частково (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) у розмірі 475,55 грн.
В зустрічній позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» заявлено вимогу про стягнення з відповідача 25 000,00 грн - витрат на правову допомогу.
У заявах про збільшення судових витрат на правничу допомогу представник ТОВ "Автопоставка 3000" вказує на понесення ним витрат, які обумовлені участю у судових засіданнях, та просить суд врахувати дані витрати в загальну суму судових витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, в матеріали справи ТОВ "Автопоставка 3000" надав договір про надання правничої допомоги адвокатом від 22.03.2019 р., який укладено між ТОВ «Автопоставка 3000» та адвокатом Коршун Т.О. Так, згідно умов договору замовник замовляє, а Адвокат зобов'язується надати правничу допомогу щодо прав та інтересів Замовника, що пов'язано з виконанням договору поставки поставки продукції № 317(6)18УК від 22.06.2018 р., а також представництво інтересів під час розгляду господарської справи № 917/362/19.
На виконання цього договору Замовник зобов'язується: сплатити Адвокату 25000,00 грн. за правничу допомогу вказану в п. 1 цього . зокрема, за підготовку позову 6000,00 грн. та за подальшу надану правничу допомогу і представництво інтересів Замовника в суді першої інстанції 19000,00 грн., за представництво інтересів Замовника в суді апеляційної га касаційної визначається окремо; витрати Адвокаті, обумовлені виконанням цього договору визначаються окремо.
У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2204/10 від 27.03.2003 р. ордер адвоката серія КС № 392209 від 22.03.2019 р.
В якості доказів обсягу надання адвокатом відповідача послуг і виконання робіт, понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану із цією справою та їх розміру відповідачем надано акт від 25.03.2019 р. про виконання договором про надання правничої допомоги адвокатом від 22.03.2019 р. на суму 25 000 грн.
В якості доказів сплати вартості наданих адвокатом послуг надане платіжне доручення від 25.03.2019 р. № 1403 про сплату 6000,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката.
З огляду на часткове задоволення зустрічного позову, підтвердження матеріалами справи 6000 грн. сплати вартості наданих адвокатом послуг, враховуючи заперечення відповідача за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про покладення на ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 1444,33 грн. витрат на правничу допомогу.
Щодо прохання «Автопоставка 3000» про покладення на ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» витрат адвоката Коршун Т.О., що обумовлені участю у судових засіданнях щодо розгляду справи за 4, 18 квітня та 11 червня 2019 р., що становлять 2204,00 грн. суд зазначає, що вказані заявлені до стягнення витрати на проїзд та перебування адвоката у м. Полтава у сумі не відповідають критерію необхідності та неминучості, що є необхідною умовою стягнення витрат на правничу допомогу. Таким чином, витрати адвоката на проїзд не можуть бути розподілені між сторонами.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000», ЄДРПОУ 39185235, вул. Київська, 34, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701 на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Код ЄДРПОУ 24584661, 01032, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3 в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», ЄДРПОУ 19355964, вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504 пеню в сумі 17 745,43 грн., штраф в сумі 5 022,50 грн., 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Зустрічний позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Код ЄДРПОУ 24584661, 01032, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3 в особі: Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», ЄДРПОУ 19355964, вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000», ЄДРПОУ 39185235, вул. Київська, 34, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701 інфляційні витрати у сумі 18967,45 грн., 3% річних у сумі 12 735,74 грн., 475,55 грн. витрат по сплаті судового збору, 1444,33 грн. витрат на правничу допомогу.
5. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення підписано 25.06.2019
Суддя Киричук О.А.