"19" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/743/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Кришталь Д.І.
За участю представників сторін:
Від позивача: Гулай В.М. за довіреністю №01/Ю від 03.01.2019р.;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Микитівський гранітний кар'єр” до товариства з обмеженою відповідальністю „Дорлідер” про стягнення 234 753,74 грн., -
Приватне акціонерне товариство „Микитівський гранітний кар'єр” (далі по тексту ПрАТ „Микитівський гранітний кар'єр”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Дорлідер” (далі по тексту - ТОВ „Дорлідер”) про стягнення суми основного боргу у розмірі 234 753,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №212/7 від 18.09.2017р. в частині повної оплати вартості поставленого позивачем товару.
ТОВ „Дорлідер” заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідачем у відзиві на позовну заяву було наголошено, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не доводить факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачем.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
18.09.2017р. між ПрАТ „Микитівський гранітний кар'єр” (Постачальник) та ТОВ „Дорлідер” (Покупець) було укладено договір поставки №212/7, відповідно до п. п. 1.1, 3.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, обумовлених у договорі, пісок (далі - продукція). Ціна визначається даним договором та відповідно до виставленого рахунку і приймається сторонами в офіціальній валюті України - гривні. Розрахунки за продукцію здійснюються згідно видаткових накладних за кожну партію товару окремо.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з п. п. 4.1, 4.3-4.5 договору поставки №212/7 від 18.09.2017р. продукція відвантажується партіями згідно (письмових або усних) заявок Покупця. Заявка покупця повинна містити кількість продукції за видами, дату початку відвантаження, об'єм відвантаження. Продавець забезпечує відвантаження продукції в транспортний засіб Покупця власними силами на умовах EXW „Інкотермс” в редакції 2010р. В особливих випадках Постачальник за згодою відвантажує продукцію без передоплати в обмеженій кількості. Через перевізника Постачальник передає Покупцю наступні документи: товарну накладну та ніші документи, передбачені даним договором.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору поставки №212/7 від 18.09.2017р. Покупець здійснює передоплату у розмірі 100% від вартості замовленої партії продукції згідно виставленого рахунку. У випадках передбачених п. 4.4 даного договору остаточний розрахунок за поставлену продукцію здійснюється Покупцем на банківський рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання продукції.
Положеннями п. 5.3 договору поставки №212/7 від 18.09.2017р. передбачено, що сторони залишають за собою право провести звірку взаєморозрахунків дебіторської (кредиторської) заборгованості за наслідками виконання цього договору, якщо такі мали місце. Акт звірки взаєморозрахунків є визнанням заборгованості однієї сторони перед іншою.
Згідно з п. 6 договору поставки №212/7 від 18.09.2017р. Постачальник зобов'язаний поставити і передати Покупцю продукцію на умовах, визначених у договорі; передати Покупцю видаткову та податкову накладну. Покупець зобов'язаний провести оплату продукції згідно параграфа 5 цього договору.
Пунктом 10.1 договору поставки №212/7 від 18.09.2017р. передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє 31.12.2018р., а в частині взаєморозрахунків до повного їх здійснення.
На виконання умов договору поставки №212/7 від 18.09.2017р., укладеного між сторонами по справі, ПрАТ „Микитівський гранітний кар'єр” було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №М-2506-02 від 25.06.2018р. на суму 561 264,00 грн., який був одержаний особою, уповноваженою відповідачем на підставі довіреності №67 від 01.06.2018р. При цьому, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №705 від 27.06.2018р. на суму 299 999,92 грн. та рахунок №729 від 03.07.2018р. на суму 234 753,74 грн.
З підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018р. по 11.10.2018р. вбачається, що заборгованість ТОВ „Дорлідер” перед ПрАТ „Микитівський гранітний кар'єр” складає 234 753,74 грн.
19.12.2018р. ПрАТ „Микитівський гранітний кар'єр” звернулось до відповідача із претензією №1343/2, відповідно до якої позивач, посилаючись на умови договору №212/7 від 18.09.2017р., а також підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018р. по 11.10.2018р., просив сплатити заборгованість за поставлений товар у загальному розмірі 234 753,74 грн.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Дорлідер”, позивачем було наголошено, що у порушення прийнятих на себе за договором поставки №212/7 від 18.09.2017р. зобов'язань відповідачем не було у повному обсязі оплачено вартості поставленого позивачем на підставі видаткової накладної №М-2506-02 від 25.06.2018р. товару. При цьому, як вбачається з даного позивачем розрахунку заборгованості та виписки по банківському рахунку, при визначенні розміру заборгованості відповідача за вказаною накладною позивачем було враховано суму раніше здійснених поставок товару, а також розмір перерахованих відповідачем грошових коштів.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в порушення наведених норм закону ТОВ „Дорлідер” не було оплачено у повному обсязі на користь позивача вартості товару, отриманого на підставі видаткової накладної №М-2506-02 від 25.06.2018р., в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 234 753,74 грн. З викладених обставин, позовні вимоги ПрАТ „Микитівський гранітний кар'єр” до ТОВ „Дорлідер” про стягнення 234 753,74 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Господарський суд відхиляє доводи ТОВ „Дорлідер” щодо не доведення позивачем розміру заборгованості за договором поставки №212/7 від 18.09.2017р., оскільки відповідачем не було спростовано як доводів позивача, так і не доведено суду факту оплати у повному обсязі вартості поставленого позивачем товару.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, позов приватного акціонерного товариства „Микитівський гранітний кар'єр” до товариства з обмеженою відповідальністю „Дорлідер” підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача основного боргу у розмірі 234 753,74 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610 - 612, 615, 617, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дорлідер” /65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км. Старокиївського шляху, 30-А, ідентифікаційний код 37468590/ на користь приватного акціонерного товариства „Микитівський гранітний кар'єр” /56530, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Олександрівка, вул. Микитівська, 1, ідентифікаційний код 01033255/ суму основного боргу у розмірі 234 753,74 грн. /двісті тридцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят три грн. 74 коп./, судовий збір у розмірі 3521,31 грн. /три тисячі п'ятсот двадцять одна грн. 31 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26.06.2019р.
Суддя С.П. Желєзна